Не кам’янійте серцем своїм

Відновлення євангелії Ісуса Христа почалося, коли Бог Батько і Його Улюблений Син явилися юному Джозефу Сміту у відповідь на його смиренну молитву. У процесі Відновлення Джозеф Сміт переклав давні літописи даром і силою Бога. Цей літопис містить “запис справ Божих з давніми жителями Американського континенту, і він містить повноту вічної євангелії”.

Ще будучи хлопчиком, я часто дивувався, читаючи Книгу Мормона, чому Ламан і Лемуїл не повірили істинам, яких їх навчали, навіть коли ангел Господа явився їм і звертався безпосередньо до них. Що заважало Ламану і Лемуїлу бути більш смиренними і дотримуватися вчень свого батька Легія і молодшого брата Нефія?

Я знайшов одну з відповідей на це запитання у книзі 1 Нефій, де сказано, що Нефій “горю[вав] через закамʼянілість їхніх сердець”. Нефій запитав своїх старших братів: “Чому ваші серця такі закамʼянілі, а ваш розум такий сліпий?”

Що означає мати закам’яніле серце?

Корейський переклад слова “закам’янілий” у Книзі Мормона звучить так: 완악 (Ван-Аак: 頑惡). У цій фразі використовується китайський ієрогліф “Ван” (頑), що означає “впертий”, і “Аак” (惡), що означає “злий”. Коли ми кам’яніємо своїми серцями, ми стаємо засліпленими і добрий вплив не може увійти у наше серце або наш розум. Ми стаємо впертими і починаємо більше зосереджуватися на мирських бажаннях, закриваючи своє серце для того, що є Божим. Ми вирішуємо зосереджуватися виключно на власних думках, не приймаючи думки та настанови інших. Ми вирішуємо не відкривати свої серця для того, що є Божим, натомість дозволяємо цьому світу і супротивнику впливати на нас. Коли наше серце закам’яніле, ми противимося впливу Святого Духа. Ми “повільні у згадці Господа” і згодом стаємо “поза почуттям” до Його слів.

Алма пояснював народу у місті Аммонійга, що деякі люди “заперечували Дух Бога через закамʼянілість своїх сердець”. Алма навчав, що “ті, які закамʼяніють серцем своїм, тим дано меншу частину слова, доки вони не знатимуть нічого про Його таємниці”. Зрештою Дух відходить і Господь “забер[е] Своє слово” від тих, хто закам’янів своїми серцями, подібно до Ламана і Лемуїла. Через те, що Ламан і Лемуїл постійно кам’яніли своїми серцями, противилися спонуканням від Святого Духа і вирішили не сприймати слова та вчення свого батька і Нефія, вони зрештою відкинули вічні Божі істини.

На відміну від Ламана і Лемуїла, Нефій постійно упокорював себе, прагнучи скерування Духа Господа. І як результат, Господь пом’якшив серце Нефія. Нефій каже про це так: “Я волав до Господа; і ось Він вплинув на мене, і помʼякшив моє серце, так що я повірив усім словам, сказаним моїм батьком”. Господь допоміг Нефію прийняти, зрозуміти всі слова і таємниці Бога та повірити в них. Нефій відчував постійний супровід Святого Духа.

Що ми можемо робити, аби не закам’яніти своїм серцем?

По-перше, ми можемо практикуватися у щоденному покаянні.

Наш Спаситель навчав: “Кожного, хто кається і приходить до Мене, як мале дитя, того Я прийму”. Наш улюблений пророк, Президент Рассел М. Нельсон, навчав:

Покаяння — це ключ до розвитку. Чиста віра допомагає нам рухатися вперед шляхом завітів.

“Будь ласка, не бійтеся і не відкладайте покаяння. Сатана радіє, коли ви нещасні… Почніть вже сьогодні відчувати радість, яку мають ті, хто скидає з себе оболонку тілесної людини. Спаситель любить нас завжди, а найбільше тоді, коли ми каємося”.

Коли ми відчуваємо радість, яка приходить від пом’якшення нашого серця і зближення з Богом, ми стаємо, “як дитина, смиренною, лагідною, покірною, терпеливою, сповненою любові, бажаючою підкорятися усьому, що Господь вважає за належне заподіяти їй, саме як дитина підкоряється своєму батькові”.

По-друге, ми можемо практикуватися у смиренні.

Щоденне покаяння принесе смирення у наше серце. Ми прагнемо стати смиренними перед Господом, саме як мала дитина, яка слухається свого батька. Тоді ми завжди матимемо Святого Духа з нами і наше серце пом’якшиться.

Чотири роки тому я і моя дружина, Сью, познайомилися з одним чудовим подружжям. Коли ми вперше зустріли їх, чоловік був новим членом Церкви, а його дружина зустрічалася з місіонерами, щоб вивчати євангелію. Багато місіонерів проводили з нею бесіди, щоб допомогти їй прийти до Христа. Ми відчували, що вона має яскраве свідчення про євангелію і знає, що Церква істинна. Вона часто відчувала Духа під час наших відвідувань і брала активну участь у всіх зборах. Вона любила спілкуватися з чудовими членами приходу. Однак їй було важко прийняти рішення увійти у води хрищення. Одного дня вона читала Мороній 7:43–44, де сказано:

“І ще, ось я кажу вам, що вона не може мати віри і надії, якщо вона не буде лагідною і невибагливою серцем.

Якщо вона не буде такою, її віра і надія марні, бо ніхто не приймається до Бога, крім лагідних і невибагливих серцем”.

Прочитавши ці вірші, вона усвідомила, що їй потрібно робити. Їй здавалося, що вона розуміла, що означає бути лагідною і смиренною. Однак її розуміння було недостатнім для того, щоб мати віру і надію та виконувати заповіді Бога. Їй потрібно було відпустити свою впертість і власну мудрість. Вона почала упокорюватися завдяки щирому покаянню. Вона почала розуміти смирення з Божої точки зору. Вона покладалася на Небесного Батька і молилася, щоб пом’якшити своє серце. Через ці молитви вона відчула, як Дух свідчив їй, що Небесний Батько хоче, аби вона охристилася.

І чоловік, і дружина казали про те, що чим смиреннішими вони ставали, тим більше розуміли слова Бога і їхні серця пом’якшувалися, щоб дотримуватися вчень нашого Господа Ісуса Христа.

По-третє, ми можемо довіряти нашому Спасителю і покладатися на Нього.

Нефій був чудовим прикладом того, як можна пом’якшити своє серце, довірившись Господу. Він навчав: “Я довірився Тобі, і довірятимусь Тобі навіки. Я не покладу мою надію на рамено плоті”. Подібним чином в одкровенні, даному пророку Джозефу Сміту, Господь сказав: “Поклади довіру свою на Того Духа, Який веде чинити добре — так, чинити справедливо, ходити покірно”. Якщо ми довіряємо Господу і покладаємося на Нього, Він пом’якшить наше серце і ми будемо підтримувані у наших випробуваннях, бідах і скорботах.

Якщо ми щиро каємося, упокорюємося та довіряємо Господу і покладаємося на Нього, наше серце буде пом’якшуватися. І тоді Він проллє Свого Духа і відкриє нам таємниці небесні. Ми повіримо всім словам, яких Він навчав, і наше розуміння поглибиться.

Наш Спаситель Ісус Христос був досконалим прикладом лагідності. У книзі 2 Нефій 31:7 написано: “Але, незважаючи на те, що Він був святий, Він показав дітям людським, що в плоті Він упокорився перед Батьком, і свідчить Батькові, що Він буде послушним Йому у виконанні Його заповідей”. Незважаючи на те, що Він був святим і досконалим, Він упокорився перед Батьком і був слухняним Йому, прийнявши хрищення.

Наприкінці Свого земного життя Ісус Христос підкорив Свою волю Батькові, випивши з гіркої чаші. Це страждання змусило Його “тремтіти від болю і кровоточити кожною порою, та страждати і тілом, і духом”. Спаситель хотів, щоб Він “міг не пити з цієї гіркої чаші і відсахнутися”. “Проте — Він сказав — слава нехай буде Батькові, і Я скуштував і закінчив Свої приготування для дітей людських”.

Брати і сестри, нам дано свободу вибору. Ми можемо зробити вибір закам’яніти своїм серцем або пом’якшити його. У нашому повсякденному житті ми можемо вибирати робити те, що запрошує Духа Господа увійти в наше серце і перебувати в ньому. Я знаю, що такий вибір приносить мир і радість.

Давайте наслідувати приклад нашого Спасителя Ісуса Христа, Який виконав волю Батька. Якщо ми будемо це робити, Господь обіцяє нам: “Бо ось, Я зберу їх, як квочка збирає своїх курчат під свої крила, якщо вони не закамʼяніють своїми серцями”. В ім’я Ісуса Христа, амінь.