Милосердя — ознака істинного учнівства

Учень — це послідовник іншої людини або той, хто навчається від неї. Учні — це “підмайстри”, які присвячують своє життя тому, щоб стати схожими на свого вчителя. Отже, бути учнем Ісуса Христа означає більше, ніж просто вірити в Його вчення і доктрину. Це означає навіть більше, ніж визнавати Його божественність і приймати Його як нашого Спасителя і Викупителя — хоча це вкрай важливо.

Президент Даллін Х. Оукс пояснив: “Йти за Христом не є випадковою чи епізодичною практикою. Це — постійне зобовʼязання і постійний спосіб життя, яких нам слід дотримуватися в усі часи і в усіх місцях”. Учнівство — це наша свідома подорож, у якій ми можемо змінитися завдяки Господній спокутній жертві та Його уможливлюючій силі. Справжня мета учнівства — це буквально стати такими, як Ісус Христос — навіть отримати “образ Його у виразі [нашого] обличчя”.

Щоб бути учнями Господа, ми повинні щодня свідомо наслідувати Його образ мислення і дій — наприклад, Його послух, смирення і терпіння. Поступово роблячи ці властивості частиною нашої сутності, ми стаємо “учасниками [Його] Істоти”. Наслідування характеру Спасителя лежить в основі поклоніння Йому. Президент Нельсон навчав: “Наше поклоніння Ісусу найкраще виражається в тому, що ми наслідуємо Ісуса”.

З безлічі божественних рис Ісуса Христа, які ми маємо наслідувати, одна виділяється найбільше і втілює в собі всі інші. Ця якість — Його чиста любов, або милосердя. І пророк Мормон, і апостол Павло нагадують нам, що без милосердя “[ми] ніщо”. Або, як було відкрито Пророку Джозефу Сміту, якщо ми не маємо “милосердя, [ми не можемо] зробити нічого”.

Сам Спаситель визначив любов як ознаку або знак, за якими Його справжніх учнів буде впізнано, коли Він сказав:

“Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!

По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою”.

Милосердя — це глибоке поняття, яке нелегко точно визначити, але його безпомилково розпізнає кожен, хто його відчуває. У посібнику Проповідуйте Мою євангелію сказано, що “милосердя, як і віра, веде до дій”. Справді, милосердя можна визначити як “любов у дії”. Цей опис допомагає глибше зрозуміти суть життя Спасителя — “ходив Він, добро чинячи”.

Нам, послідовникам Ісуса Христа, слід прагнути наслідувати приклад того, як наш Учитель виявляв Свою чисту любов до інших. Хоча Спаситель виявляє милосердя багатьма способами, я хотів би привернути вашу увагу до трьох особливих зразків вияву Його милосердя, які легко побачити у поведінці Його справжніх учнів.

По-перше, Спаситель виявляв милосердя співчуттям. Як записано в Книзі Мормона, під час Свого священнослужіння серед нефійців, Господь запропонував людям піти до їхніх домівок, щоб подумати над тим, чого Він навчав, та підготуватися до Його повернення наступного дня. Далі у літописі зазначено:

“Вони були в сльозах і дивилися нерухомо на Нього, нібито хотіли попросити Його залишитися трохи довше з ними.

І Він сказав їм: Знайте, Моє нутро сповнене співчуттям до вас”.

Співчуття — це складова милосердя, спрямована на те, щоб полегшити страждання. Сповнений співчуття, Господь зцілював хворих і стражденних серед народу. Після цього Він благословив їхніх дітей, а ангели зійшли з небес і оточили їх. Він робив ці сповнені любові вчинки і багато іншого, тому що “змилосерджувався”.

Коли я служив молодим місіонером у Південній Америці, мені також допомогло співчуття одного дорогого друга. Одного вечора, коли я їхав із напарником до нашого президента місії, перед нашим автомобілем несподівано розвернувся юнак на велосипеді. Це сталося настільки швидко, що я не зміг уникнути зіткнення. На жаль, цей юнак загинув. Я був у розпачі через втрату його життя. Я був наляканий і шокований жахливою реальністю того, що сталося, і мене забрали до в’язниці і посадили за ґрати. Я ніколи не почувався настільки наляканим і самотнім. Мене переповнював розпач і я боявся, що мене посадять у в’язницю до кінця мого життя.

Коли старійшина Браян Кочевар, один із місіонерів, дізнався про нещасний випадок, його серце наповнилося співчуттям. Він прийшов до в’язниці й попросив службовців дозволити йому залишитися зі мною в камері, щоб я не був на самоті. На диво, вони погодилися. Я й досі з вдячністю згадую той учнівський прояв Христової любові, який приніс мені спокій, підтримку та розраду в найважчий період мого життя. Його милосердне співчуття було виразним свідченням його учнівства. Президент Нельсон сказав: “Один з найлегших способів визначити справжнього послідовника Ісуса Христа — це звернути увагу на те, наскільки співчутливо ця особа ставиться до інших людей”.

Іншим прикладом того, як Спаситель виявляє Свою любов, є Його чутливість та увага до невисловлених потреб людей. Чоловіка, який був недужим 38 років і не мав нікого, хто йому допоміг би, Господь зцілив і закликав жити праведно. Жінці, схопленій у перелюбі, Він подарував надію і втішення, а не засудження. Паралізованому чоловікові, якого спустили через розібрану стелю, Господь простив гріхи, а не лише зцілив тіло.

Коли мене покликали служити єпископом, моїй дружині Крістін було важко на причасних зборах самотужки справлятися з нашими шістьма маленькими дітьми, поки я сидів на подіумі. Як ви можете собі уявити, наші діти часто, м’яко кажучи, були не дуже благоговійними. Помітивши, в якій вона ситуації, двоє членів нашого приходу, Джон і Деббі Беніч, почали щонеділі сідати поруч з нею, щоб допомагати. Їхня доброта не згасала роками, і вони стали немов дідусь і бабуся для нашої сім’ї. Як і Господь, ці учні помітили невисловлену потребу і діяли з любов’ю, що було виразним свідченням їхнього учнівства.

І останнє: досконала любов Спасителя зосереджена на тому, щоб дати можливість усім Божим дітям реалізувати свій божественний потенціал, щоб ми могли “скуштува[ти] від Його спасіння і сили Його викуплення”. У міру того як ми стаємо більш схожими на нашого Учителя, наше бажання допомагати братам і сестрам на шляху завітів природно зростатиме.

Наприклад, ми можемо надихати тих, хто почувається ображеним або забутим, надавати їм підтримку, допомагати новачкам у нашій громаді відчути, що їм раді, а також запрошувати друзів приєднатися до нас на причасних зборах — можливо, вже цього Великодня. Існує безліч способів заохочувати інших і допомагати їм у їхньому розвитку, якщо ми свідомо і з молитвою прагнемо небесної допомоги, аби мати очі, щоб бачити, і серце, щоб відчувати те, що бачить і відчуває Ісус Христос стосовно цих людей.

Допомога іншим на їхньому шляху завітів може набувати незвичних форм служіння. Наприклад, під час мого теперішнього служіння на Філіппінах я дізнався про сім’ю Агамата. Вони охристилися у 2023 році, а потім з радістю призначили дату, щоб запечататися сім’єю у розташованому неподалік храмі в Урданеті, Філіппіни. Однак незадовго до цієї сімейної події на регіон обрушилося кілька тайфунів. Страшні бурі завадили брату Агамата, фермеру, який займався вирощуванням рису, засіяти свої поля. Коли бурі нарешті минули, йому потрібно було швидко посіяти рис, поки земля була напоєна водою — тобто в ідеальних для сіяння рису умовах. На жаль, поїздку до храму треба було відкласти.

Двоє учнів, старійшина і сестра Койлан, разом з трьома молодими місіонерами церковного служіння почули про труднощі сім’ї Агамата і запропонували допомогу, хоч у них і не було фермерського досвіду. Працюючи під палючим сонцем, вони допомогли посіяти рис, що дало можливість сім’ї Агамата завершити свою роботу і, як і було заплановано, відвідати храм і бути запечатаними. Старійшина Койлан зауважив, що “обличчя [членів сім’ї Агамата] сяяли, коли ми бачили їх одягненими у біле в домі Господа. Радість, яку ми відчували, служачи окремій сім’ї, неможливо ні з чим порівняти!”

Зараз сім’я Агамата насолоджується щедрими благословеннями запечатування на вічність завдяки кільком іншим учням, сповненим милосердя — ознаки справжнього учнівства, — які з рішучістю допомагали своїм братам і сестрам просуватися вперед шляхом завітів.

Брати і сестри, бути учнями Ісуса Христа — це єдиний шлях до тривалого щастя. Це шлях, на якому є безліч можливостей свідомо і цілеспрямовано виявляти любов до інших. Хоча шлях учнівства може бути важким і непростим, і хоч іноді нам складно і ми зазнаємо невдач, ми можемо втішатися тим, що Бог дбає про нас і прагне допомогти нам щоразу, коли ми докладаємо зусиль. Ісая нагадує нам, що “Бог… держить [нас] за правицю й говорить: …Не бійся, Я тобі поможу”.

Пам’ятаючи про це запевнення від нашого Небесного Батька, я щиро молюся, щоб ми могли прийняти запрошення Президента Нельсона зробити своє учнівство пріоритетом. Я сподіваюсь, що ми будемо “[молитися] Батькові з усією енергією… серця, щоб [нас] було сповнено цією любовʼю, яку Він дарував усім, хто є істинними послідовниками Його Сина, Ісуса Христа; …щоб коли Він явиться, ми могли бути такими, як Він”, адже ми понесемо на собі знак істинного учнівства, яке є “милосерд[ям]… чист[ою] любов[’ю] Христа”.

Я свідчу, що Ісус Христос — наш живий, славетний Спаситель, Викупитель, Взірець і Друг. В ім’я Ісуса Христа, амінь.