Цінувати життя

Далі вона продовжує: “Я відчула таку сильну любов і підтримку від нашої приходської сім’ї. Це було дивовижно. Єпископ і президентка Товариства молодих жінок робили все можливе, щоб виявити любов і підтримку… Я бачила руку Господа… яка скеровувала мене і мою сім’ю… Приход, такий як мій, — це сім’я, необхідна кожному, особливо дівчині у моєму становищі”.

Вона, її сім’я і приходська сім’я огорнули любов’ю малюка, який народився в лютому цього року.

Президент Рассел М. Нельсон сказав: “Критерієм істинної і живої Господньої Церкви завжди будуть організовані… зусилля заради служіння окремим дітям Бога… [служіння з любов’ю та добротою] кожному окремо, як Він це робив”.

Коли самотня жінка дізнається, що чекає на несподівану дитину, у момент болю і розгубленості проблеми зі здоров’ям, душевні переживання, збентеження, фінансові клопоти, питання освіти, невпевненість у можливості укласти шлюб та сум розбитих мрій можуть спонукати вдумливу жінку до кроків, які принесуть їй глибокий біль і жаль.

Той, хто зараз мене слухає і пережив глибокий біль та жалкування через вчинення аборту або через те, що був залучений до нього, будь ласка, пам’ятайте: “Хоча ми не можемо змінити минулого, Бог може зцілити минуле”. Прощення може настати завдяки диву Його викупительної благодаті, якщо ви звернетеся до Нього з розкаяним і смиренним серцем.

Два слова зазвичай супроводжують святість народження на землі: життя і вибір. Життя — найдорогоцінніша складова досконалого плану нашого Батька, і за Його постановою ми цінуємо і зберігаємо життя та обираємо продовження життя після зачаття. Ми також цінуємо дар свободи волі, допомагаючи упевнено приймати ухвалені Богом праведні рішення, які приносять вічне щастя.

Коли жінка і чоловік у складні моменти життя постають перед таким критичним вибором, наші слова, наші руки, наші серця — духовно, емоційно і фінансово — можуть благословляти їх, аби вони відчули Спасителеву любов і, за словами президента Генрі Б. Айрінга, з нашою допомогою змогли поглибити свій духовний зір, щоб побачити не лише “те, що, на їхню думку, вони бачать”, але “те, чого вони ще не бачать”.

Президент Даллін Х. Оукс сказав: “Наше ставлення до аборту основується на даному через одкровення знанні про те, коли починається земне життя… Ми твердо знаємо, що… всі духовні діти Бога повинні прийти на цю землю для славетної мети і що наша індивідуальна сутність починається задовго до зачаття і триватиме протягом усіх прийдешніх вічностей”.

Слово Господа стосовно ненароджених, озвучене Першим Президентством і Кворумом Дванадцятьох Апостолів, ніколи не змінювалося і відлунює в словах пророків упродовж століть, з божественною чіткістю вказуючи на те, про що нас просить Господь.

“У Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів вірять у святість людського життя. Тому Церква виступає проти абортів за власним розсудом, заради особистої чи соціальної зручності, і радить членам Церкви не робити, не виконувати, не заохочувати, не сплачувати і не організовувати такі аборти.

[Господь встановив, що] можливі винятки дозволяються… якщо:

• вагітність стала наслідком зґвалтування чи кровозмішення, або

• компетентний лікар встановлює, що життю чи здоров’ю матері загрожує серйозна небезпека, або

• компетентний лікар встановлює, що плід має серйозні вади, через які немовля не зможе вижити після народження”.

Перше Президентство проголошує: “Аборт — це серйозне питання. [Навіть у таких виняткових ситуаціях] він має розглядатися лише після того, як люди, які несуть відповідальність, отримали підтвердження через молитву” і порадилися з іншими.

Тридцять років тому Господні пророки опублікували Проголошення світові. У ньому є такі слова:

“Ми проголошуємо, що Бог заповідав, аби священні сили породження застосовувалися тільки чоловіком і жінкою, законно одруженими як чоловік і дружина.

Ми проголошуємо, що шлях, яким створюється смертне життя, встановлено Богом. Ми стверджуємо священність життя і його важливість у Божому вічному плані”.

Цінувати і захищати життя, яке ще навіть не народилося, — це не політична позиція. Це — моральний закон, підтверджений Господом через Його пророків.

Вислів президента Дж. Рубена Кларка, молодшого, який служив у Першому Президентстві, чудово описує нашу сучасну молодь: “Молодь Церкви прагне того, що від Духа. Вона із заповзяттям навчається євангелії і хоче, щоб викладання було простим і ясним. Вона хоче знати про наші вірування та здобути свідчення про їхню істинність. Молоді люди… прагнуть істини й шукають її”. Тож давайте частіше у своїх домівках з вірою та чуйністю говорити з молоддю про Господній закон цнотливості, святість життя і турботу про ненароджену дитину та її матір, і обговорювати ці теми під час зборів Товариства допомоги і кворуму старійшин .

Одна дорога сестра написала мені про випадок, який стався з нею кілька десятиліть тому: “У 17 років я завагітніла. Мій хлопець відмовився підтримувати мене. Я відчувала сором і самотність, [однак] ніколи не думала про аборт… Поруч була моя любляча сім’я, єпископ, з яким я регулярно зустрічалася, щоб отримувати скерування… Я звернулася до Бога. Я вивчала Писання… і молилася, і сповнилася сили завдяки Спасителю та процесу покаяння… Я отримала відповідь [на молитви], яку не могла заперечувати… Мені було дуже боляче, однак я знала, що віддам свою доньку на усиновлення… Я молилася, щоб мати сміливість [і] ясно відчувала любов Спасителя завдяки покаянню. Я знаю, що Бог… відповідає на молитви і зміцнює нас”.

Одна подружня пара з любов’ю удочерила ту дорогоцінну маленьку дівчинку й навчала її євангелії. Зараз ця дитина одружена і має чудову власну сім’ю.

Іноді захист життя може супроводжуватися надзвичайними труднощами і болісною невизначеністю.

Нещодавно одне молоде подружжя, яке ми з Кеті любимо, написало нам про дорогоцінну дитину, на яку вони очікували.

Батько писав: “На десятому тижні вагітності [моєї дружини] ми дізналися, що наша дивовижна донька має генетичне захворювання: трисомію 21, більш відоме як синдром Дауна. Лікарі наполегливо радили нам подумати про переривання вагітності. Через кілька тижнів ми дізналися,… що нашій ненародженій дитині… необхідно буде провести кілька операцій на серці у перший рік її життя. Увесь цей час, поки ми гаряче молилися про божественну допомогу,… ми відчували, як Дух нас втішає. Ми отримали одкровення і розуміння, що наша донька є особливою дитиною Небесного Батька та має надзвичайне бажання бути в нашій сім’ї і прийти на землю”.

Мати немовляти написала: “[Ми] були глибоко вражені, збентежені й абсолютно спустошені цими новинами… На 14-му тижні вагітності ми дізналися, що в нашої дитини було кілька вроджених вад серця, одна з яких могла призвести до летального результату. З 10-го по 18-й тиждень вагітності ми відвідали незліченну кількість лікарів та спеціалістів. Під час кожного відвідування нас питали, хочемо ми зберегти дитину чи перервати вагітність… Спаситель зцілив моє серце і дав мені відчуття миру та радості щодо нашої маленької дівчинки… [Небесний Батько] показував мені неодноразово, що в Нього є досконалий план для мене, [і] я довірилася Йому”.

Вони з радістю привітали у своїй сім’ї цю маленьку дівчинку рівно тиждень тому. Вона належить їм, а вони належать їй навічно.

Незламна віра і надзвичайна сміливість є визначальними ознаками учнів Ісуса Христа.

Упродовж років я мав привілей зустрічатися з чоловіками і жінками, які смиренно прагнули повернутися на шлях завітів і повернути собі благословення священства і храму після того, як багато років тому втратили членство в Церкві.

Одного разу я проводив співбесіду з чоловіком від імені Першого Президентства для відновлення його благословень священства і храму.

Після укладання храмового шлюбу і народження трьох прекрасних дітей той чоловік зрадив своїй дружині та священним завітам. Незаміжня жінка завагітніла від нього і хотіла зробити аборт.

Свята дружина того чоловіка благала ту жінку залишити дитину й пообіцяла, що коли вона народиться, буде виховувати її як рідну.

Та незаміжня жінка зважилася не переривати вагітність.

Відтоді минуло десять років. Та смиренна сестра, яка сиділа переді мною, любила народженого хлопчика як рідного і розповіла про те, як її чоловік намагається все залагодити, любити її та дбати про неї і про сім’ю. Коли заговорив батько, він не міг стриматися від сліз.

Як та благородна божа жінка могла взяти дитину, яка була щоденним нагадуванням про невірність її чоловіка, і ставитися до неї як до рідної? Як? Тому що вона знайшла силу в Ісусі Христі і вірила у священність життя, святість життя. Вона знала, що ненароджена дитина була дитиною Бога, невинною і чистою.

Мої дорогі брати і сестри! Зменшення любові до ненароджених дітей є великою проблемою в усьому світі. Бог цінує життя. Це Його робота і Його слава — здійснювати безсмертя і вічне життя Його дітей. Як учні Ісуса Христа, ми цінуємо життя. “По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою”. Тож щедріше ділімося любов’ю з тими, хто так відчайдушно нас потребує. Я висловлюю вам свою любов і любов, яку Небесний Батько має до дітей, що приходять на землю. В ім’я Ісуса Христа, амінь.