Основна причина — моя любов до Спасителя

Чи помічали ви, що наш дорогий пророк, Президент Рассел М. Нельсон, постійно звертається до нас із запрошеннями? Не дивно, що він запросив нас вивчати і обмірковувати послання, виголошені на останніх двох конференціях. У квітні 2024 року він сказав: “Я сподіваюся, що протягом наступних місяців ви неодноразово будете вивчати послання з цієї конференції”. Потім, у жовтні 2024 року, він сказав: “Я закликаю вас вивчати послання [промовців]. Упродовж наступних шести місяців використовуйте їх як лакмусовий папір для визначення того, що є істинним, а що ні”.

Ці запрошення можна долучити до тих пророчих запрошень, які ми отримували протягом усього нашого життя, зокрема і особливо до тих, які ми отримали останніми роками. Ми можемо відчувати або думати, що ці запрошення — це ще один пункт, який нам потрібно додати до наших списків справ просто тому, що нас запросили або попросили це робити. Але чи може бути в цьому глибший сенс?

Розмірковуючи над цим запитанням, а також над усіма отриманими нами запрошеннями, я пригадав дещо, про що дізнався і вирішив для себе багато років тому. Я намагаюся робити те, про що нас просять у цих запрошеннях, і воно є важливим для мене, бо я люблю Його; я люблю нашого Спасителя. Це справжня і найважливіша причина, чому я роблю те, що роблю, а другою, пов’язаною з нею причиною, є моя любов до вас, мої брати і сестри.

Як ваш брат я сподіваюся, що мої слова стануть для вас щирим запрошенням прагнути зрозуміти, як можна пов’язати все, що ми робимо, з нашою любов’ю до Спасителя.

Якщо ми чинитимемо так, це допоможе нам зрозуміти справжню причину, яка стоїть за всім, що ми робимо як учні Спасителя. Це допоможе нам зміцнити наш завітний зв’язок з Богом і краще зрозуміти Його божественні та вічні істини, Його вічні й абсолютні істини, які ніколи не зміняться. Вічні істини на кшталт: “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне”.

Цікаво, що іноді ми настільки регулярно виконуємо щось певним чином, що це перетворилося на традиції, і ми дозволяємо цим традиціям або заходам визначати спосіб, у який ми зміцнюємо нашу віру в Ісуса Христа. Здається, що ми так робимо лише тому, що робили так роками, і не замислюємося над тим, як це впливає на наш завітний зв’язок зі Спасителем.

У нашому світі ми, зазвичай, зосереджуємося на наших справах і на постійному виконанні завдань та досягненні цілей. У духовній сфері ми маємо можливість вийти за рамки простого виконання справ чи досягнення цілей, коли зрозуміємо навіщо ми це робимо. Якщо, користуючись цими нагодами, ми зможемо зрозуміти, що причина наших вчинків пов’язана з нашою любов’ю до Спасителя і нашого Небесного Батька, то усвідомимо, що хоча робити щось праведне, наприклад, належно проводити церковні або традиційні заходи — це добре, коли ми побачимо зв’язок між цими справами і тим, навіщо ми це робимо, ми будемо благословенні розумінням їхньої мети. Це не обмежиться просто добрими або правильними справами; ми також зрозуміємо їхню мету.

Наприклад, коли ви ставите ціль читати Писання, щиро молитися або підготувати захід для своєї сім’ї чи приходу, чи полягає справжня мета лише в тому, щоб виконати ці завдання? Або ж ці дії — це засоби, інструменти, які є у вашому розпорядженні для досягнення справжньої мети? Чи мета зводиться лише до того, щоб провести захід, бо ми проводили такі заходи вже багато років, а потім поставити галочку, вказуючи, що ми виконали це завдання? Або, знову ж таки, це засоби, які ми використовуємо, щоб навчатися від Спасителя, розуміти Його та ставати ближчими до Нього?

Будь ласка, не зрозумійте мене неправильно — немає нічого поганого в тому, щоб проводити заходи і мати традиції або встановлювати цілі й наполегливо працювати над їх досягненням. Однак я запрошую вас відкрити свої серця і розум, аби мати можливість і благословення зрозуміти, чому ми це робимо і як ми сповідуємо нашу релігію.

Яскравим прикладом зосереджених на Христі традицій є та, про яку йдеться у заклику президента Далліна Х. Оукса, з яким він звернувся до всіх нас від імені Першого Президентства. Президент Оукс сказав: “Вступаючи у цей новий рік, готуймося до Великоднього святкування спокутної жертви Ісуса Христа… Незалежно від того, у що вірять або що роблять інші, ми маємо святкувати Воскресіння нашого живого Спасителя, вивчаючи Його вчення і допомагаючи встановлювати великодні традиції у нашому суспільстві в цілому і, особливо, у наших власних сім’ях”. Як ви можете бачити, це не просто запрошення мати традиції. Натомість ми використовуємо ці традиції як засіб, щоб дізнатися більше про Спасителя і пам’ятати про Його Воскресіння.

Що краще ми зможемо побачити зв’язок між цією причиною і нашою любов’ю до Спасителя, то більше зможемо отримати те, чого потребуємо або прагнемо. Президент Нельсон сказав: “Які б у вас не були запитання чи проблеми, відповідь на них завжди можна знайти в житті та вченнях Ісуса Христа”. І після цього він зробив таке запрошення: “Дізнавайтеся більше про Його Спокуту, Його любов, Його милість, Його доктрину і Його відновлену євангелію зцілення та розвитку. Звертайтеся до Нього! Йдіть за Ним!”

Обміркуйте це у своїх серцях та розумі. Чи вважаєте ви, що метою запрошення, зробленого Президентом Нельсоном, було допомогти нам скласти контрольний список, у якому ми відмічатимемо здобуті знання і виконані завдання лише для того, щоб поставити галочку навпроти його запрошення у нашому списку справ? Або ж він запрошує нас розглядати аспекти цих вічних істин і принципів як можливість зрозуміти причину, чому ми щось робимо, і побачити яким є зв’язок між завітною любов’ю Спасителя до нас і нашою подорожжю учнівства, що триває все життя?

Дозвольте мені проілюструвати принцип, який я намагаюся пояснити. Один з варіантів, який, імовірно, є радикальним, може полягати в тому, щоб прочитати всі послання з генеральної конференції за один раз; тоді, коли закінчу, я поставлю галочку біля цього запрошення у своєму списку справ, так і не зробивши нічого з прочитаним. Я розумію, що це крайній випадок, але він цілком реальний. Напевно багато людей вибирають щось середнє між цим та ідеальним рішенням.

Суть цього запрошення полягає у тому, щоб вивчати й обдумувати послання з генеральної конференції та використовувати їх для того, аби визначити і зрозуміти, що кожен з нас може робити для самовдосконалення.

Коли ми приймемо це запрошення та зрозуміємо його першопричину, у нас буде більше можливостей стати ближчими до Спасителя. Ми почнемо розуміти, що оскільки я люблю Спасителя, то хочу дізнаватися більше про Нього, вивчаючи слова сучасних пророків. І оскільки я люблю своїх ближніх, я буду ділитися вченнями пророків, провидців і одкровителів з іншими, починаючи з моїх рідних.

В обох випадках ви робите праведну справу. В першому — мета, як здається, полягає в тому, аби використовувати засоби, дані нам Небесним Батьком і Спасителем, а саме: послання, виголошені на генеральній конференції. У другому випадку йдеться про велике благословення — ми розвиваємо бачення глибинних причин, таким чином здобуваючи можливість розуміти вічну істину і благословення, обіцяні усім, хто зосереджує своє життя на вченнях і житті нашого Спасителя Ісуса Христа.

Дорогі брати і сестри, я сподіваюся, що ви відчуваєте і бачите, наскільки важливо пов’язувати наші дії з нашою любов’ю до Спасителя. У глобалізованому світі багато голосів намагатимуться вплинути на вас і, якщо можливо, навести на думку, що деякі фундаментальні істини відновленої євангелії Ісуса Христа не є необхідними. Ці голоси почнуть піддавати сумніву основоположні істини про важливість відновлення у ці останні дні, включно з необхідністю мати на землі Боже царство, яким є відновлена Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів.

Ви можете чути голоси, які наполягають, що достатньо лише особистих стосунків зі Спасителем чи порозуміння з Ним, і що релігія або відновлена Церква не є необхідними або що без них можна обійтися. Я закликаю вас не поспішати, коли ви будете обмірковувати ці оманливі ідеї, або навіть не піддаватися їхньому впливу, а натомість краще згадувати, що Спаситель говорив нам і чого навчав нас з давніх часів. Бо, оскільки Небесний Батько та Ісус Христос люблять нас і ми любимо їх, — це і є та причина, з якої ми маємо Їх наслідувати.

Бог Батько і Його Син явилися Джозефу Сміту і говорили з ним, щоб відновити Церкву Ісуса Христа — Його царство на землі — і розпочати розподіл повноти часів. Отже, Церква Ісуса Христа є засобом, даним Небесним Батьком для доступу до завітів, завдяки яким ми можемо повернутися додому. Тому нам потрібні не лише особисті стосунки з Небесним Батьком і Його Сином; нам не обійтися без важливих обрядів священства, під час яких ми укладаємо завіти з Ними. Завдяки цьому встановлюється завітний зв’язок із Ними, і для нас відкривається доступ до Їхньої завітної любові, яка відкриває шлях до найвищого царства слави, підготовленого для усіх тих, хто віддано і вірно дотримується своїх завітів.

З усією силою своєї душі я свідчу про реальність і божественність нашого Спасителя Ісуса Христа. Він вас любить. Він знає про все, що відбувається у вашому житті. Його руки широко розпростерті, і Він запрошує: “Прийдіть до Мене… і Я вас заспокою”.

Я люблю Спасителя, і тому основна причина для мене — моя любов до Нього. В ім’я Ісуса Христа, амінь.