Божественна допомога у смертному житті

Про наше доземне життя Господь дещо відкрив через пророка Джозефа Сміта. Там ми існували як духовні діти Бога. Оскільки Бог хотів допомогти Своїм дітям розвиватися, Він вирішив створити землю, на якій би ми могли отримати тіло, навчатися з досвіду, розвивати в собі божественні якості й бути перевіреними, щоб подивитися, чи будемо ми виконувати Божі заповіді. Ті, хто відповідали вимогам, матимуть “славу, додану на їхні голови на віки вічні” (Авраам 3:26).

Щоб визначити вимоги цього божественного плану, Бог вибрав Свого Єдинонародженого Сина бути нашим Спасителем. Люцифер же, який запропонував знищити свободу вибору людини, став Сатаною і його було “скинуто вниз”. Вигнаному на землю Сатані було відмовлено у привілеї мати смертне життя і було дозволено “обманювати, і осліпляти людей, і вести їх у полон за його волею, саме всіх тих, хто не прислухається до [Божого] голосу” (Мойсей 4:4).

Вкрай важливим у плані Бога для розвитку Його дітей у смертному житті було те, щоб вони пізнали з власного досвіду “протилежність у всьому” (2 Нефій 2:11). Так само, як наші фізичні мʼязи не можуть зміцнюватися чи бути у хорошому стані без подолання закону гравітації, так і розвиток у смертному житті вимагає від нас долати спокуси Сатани та різноманітні протилежності, що існують у смертному житті. Для духовного розвитку найважливішою є вимога вибирати між добром і злом. Ті, хто вибирає добро, будуть розвиватися у напрямку до своєї вічної долі. Тим, хто вибирає зло, — оскільки всі вони вибиратимуть піддатися різним спокусам смертного життя — потрібна буде рятівна допомога, яку люблячий Бог призначив надати.

Безсумнівно, найбільшою Божою допомогою нам у смертному житті було те, що Він дав нам Спасителя, Ісуса Христа, Який мав страждати, щоб сплатити ціну й уможливити прощення гріхів, у яких ми покаялися. Ця милостива і славетна Спокута є поясненням того, чому віра в Господа Ісуса Христа є першим принципом євангелії. Його Спокута “приводить до воскресіння померлих” (Алма 42:23), і вона “спокутує гріхи світу” (Алма 34:8), стираючи всі гріхи, в яких ми покаялись, і даючи нашому Спасителю силу, щоб Він допомагав нам здолати наші земні недуги.

Окрім того дивовижного способу, в який стираються скоєні нами і прощені нам гріхи, за планом люблячого Небесного Батька нам дається багато інших дарів для нашого захисту, насамперед і щоб захистити нас від скоєння гріхів. Наше смертне життя завжди починається з батька і матері. В ідеалі, обоє вони є і мають різні дари, щоб направляти нас у нашому розвитку. Якщо ні, то їхня відсутність є частиною протилежності, з якою нам слід справитися.

За планом Небесного Батька упродовж смертного життя нам надається ще й інша допомога. Я говоритиму про чотири види такої допомоги. Будь ласка, не привʼязуйте мене до цього названого мною числа чотири, бо ці види допомоги взаємоповʼязані між собою. Більш того, є ще й інші милостиво надані види захисту, крім цих.

Перший вид, про який я говорю, — це Світло або Дух Христа. Мороній у своєму чудовому вченні, викладеному в книзі Моронія, цитує вчення свого батька про те, що “Дух Христа дано кожній людині, щоб вона відрізняла добро від зла; ось чому я показую вам, як саме судити” (Мороній 7:16). Про це саме вчення ми читаємо у сучасних одкровеннях:

“І Дух дає світло кожній людині, яка приходить у світ; і Дух просвітляє кожну людину в усьому світі, яка прислухається до голосу Духа” (Учення і Завіти 84:46).

І знову: “Бо Мій Дух послано у світ, щоб просвітити смиренних і впокорених, і для засудження безбожних” (Учення і Завіти 136:33).

Президент Джозеф Філдінг Сміт так пояснив цей уривок з Писань: “Господь не залишив людей (коли вони народжуються в цьому світі) безпомічними, щоб вони навпомацки шукали світло й істину, але кожна людина… народжується з правом отримати скерування, настанову, пораду від Духа Христа або Світло Істини, що іноді називаються в наших писаннях Духом Господа або Світлом Істини”.

Друга важлива підтримка, надана Господом, щоб допомогти нам вибирати що є правильним, — це божественні напрямки, зазначені у Писаннях, які є складовою плану спасіння (плану щастя). Цими напрямками є заповіді, обряди і завіти.

Заповідями визначено шлях, позначений для нас Небесним Батьком, щоб ми рухалися ним до вічного життя. Люди, які уявляють собі, що заповіді дані, аби Бог вирішував, кого карати, не розуміють цю мету даного з любовʼю Божого плану щастя. На цьому шляху ми поступово встановлюємо необхідні стосунки з нашим Спасителем і готуємося отримувати дедалі більше Його сили, аби це допомагало нам рухатися шляхом до того місця призначення, в якому Бог хоче бачити всіх нас. Наш Небесний Батько хоче, щоб усі Його діти повернулися в целестіальне царство, де перебувають Бог і наш Спаситель, і мали те життя, яким живуть ті, хто перебуває в целестіальній славі.

Обряди і завіти — це частина того закону, яким визначається шлях до вічного життя. Обряди, в яких ми беремо участь, і священні завіти, які ми укладаємо з Богом завдяки їм, є необхідними кроками й обовʼязковою огорожею вздовж цього шляху. Мені приємно думати про цю роль завітів, яка означає, що за планом Бога Його найцінніші благословення даються тим, хто наперед обіцяє виконувати певні заповіді і хто дотримується цих обіцянь.

Є ще один вид допомоги, яку надає Бог, щоб ми робили правильний вибір, — це явлення Святого Духа. Святий Дух є третім членом Божества. Його функцією, як сказано у Писаннях, є свідчити про Батька і Сина та навчати нас, нагадувати нам про все і вести нас до всієї істини. У Писаннях є багато розповідей про явлення Святого Духа, наприклад, надання духовного свідчення у відповідь на запитання про істинність Книги Мормона. Явлення Святого Духа не слід плутати з даром Святого Духа, який надається після хрищення.

Одним із найбільших дарів, якими Бог допомагає Своїм вірним дітям, є дар Святого Духа. Про важливість цього дару свідчить той факт, що він офіційно надається після покаяння і хрищення водою, “а тоді [як пояснено у Писаннях] приходить прощення ваших гріхів вогнем і Святим Духом” (2 Нефій 31:17). Люди, які отримали це прощення гріхів — а потім регулярно поновлюють своє очищення, щоденно каючись і живучи за завітами, які вони укладають під час обряду причастя, — стають гідними, аби виконалося обіцяння, щоб Святий Дух, Дух Господа, “міг завжди бути з ними” (Учення і Завіти 20:77).

Отже, Президент Джозеф Ф. Сміт навчав, що Святий Дух буде “просвітлювати розум людей стосовно того, що від Бога, переконувати їх під час навернення, що цим вони виконують Батькову волю, і бути в них постійним свідченням, що супроводжуватиме їх до кінця життя, служачи надійним і вірним провідником до всієї істини, сповнюючи їх щоденно радістю, втіхою і бажанням творити добро всім людям, воліючи краще постраждати, ніж змусити когось страждати, бути добрим і співчутливим, терплячим і милосердним. Кожен, хто має цей безцінний дар, цю дорогоцінну перлину, відчуває невгамовну спрагу праведності. Без допомоги Святого Духа, — робить висновок Президент Сміт, — жодний смертний не зможе йти тісною й вузькою стежкою”.

Засмучує, що хоч є дуже багато потужної допомоги на нашому шляху смертного життя, так багато людей залишаються непідготовленими до призначеної їм зустрічі з нашим Спасителем і Викупителем, Ісусом Христом. Його притча про десятьох дів, яка так часто згадується на цій конференції, дає зрозуміти, що лише половина з тих, кого запрошено зустрітися з Ним, будуть підготовленими.

Нам всім відомі приклади, хто є тими непідготовленими: місіонери, які повернувшись додому, зупинили свій духовний розвиток, періодично стаючи малоактивними; молодь, яка поставила під загрозу свій духовний розвиток, нехтуючи церковним навчанням і церковними заходами; чоловіки, які відкладали своє висвячення у Мелхиседекове священство; чоловіки і жінки — а іноді це нащадки благородних піонерів або гідних батьків, — які зійшли зі шляху, так і не уклавши завітів, або які не дотримуються завітів, уже укладених у святому храмі.

Багато з таких відхилень стається тоді, коли члени Церкви не дотримуються основного плану духовної підтримки, в який входить особиста молитва, регулярне вивчення Писань і часте покаяння. Натомість дехто нехтує щотижневим поновленням завітів і не причащається. Дехто каже, що Церква не задовольняє їхні потреби; дехто вважає свої майбутні потреби важливішими за те, чого Господь неодноразово навчав, а також і за можливості служити іншим.

Смирення і довіра до Господа — ось ліки від таких відхилень. Як сказано у Книзі Мормона, Господь “благословляє і дає процвітання тим, хто покладає довіру на Нього” (Геламан 12:1). Довіряти Господу особливо важливо всім тим, хто вимірює заповіді Бога та вчення Його пророків найостаннішими науковими відкриттями та мудрістю людей.

Я назвав багато способів, які наш люблячий Небесний Батько забезпечив, аби допомагати Своїм дітям у їхній важкій, але необхідній подорожі смертним життя. Наша частина в цьому божественному плані — довіряти Богу, прагнути всієї Його божественної допомоги і приймати її, перш за все Спокуту Його Улюбленого Сина, нашого Спасителя і Викупителя, Ісуса Христа. Я молюся, щоб ми навчали цих принципів і жили за ними, в імʼя Ісуса Христа, амінь.