Радість у завітному учнівстві

Одного дня в 2023 році Юанга Альтансух була на своєму робочому місці в Дархані, місті, що на півночі Монголії, коли в її кабінет увійшов президент Монгольської місії. Вона розповідала:

“Я подивилася на нього й мені здалося, що його обличчя випромінює світло. Він був дуже добрим та веселим у спілкуванні з людьми, які його оточували, і я відчула тепло. Перед тим як він пішов, я поставила йому кілька запитань. Через кілька днів він знову прийшов до мене на роботу і запитав, чи є в мене можливість відвідувати його церкву? Я подумала, що це було б непогано. Я хвилювалася за майбутнє своїх дітей, оскільки стреси і темрява, здавалось, заполонили суспільство. Я хотіла, щоб мої діти були схожі на цього чоловіка, обличчя якого випромінювало світло і який дарував радість людям навколо себе.

Одного дня місіонери навчали нас про закон десятини. Мої діти із захопленням промовили: “Мамо, нам треба платити десятину”. У ту мить я побачила, що мої діти мають віру. Ще до того як приєднатися до Церкви, я переглядала генеральну конференцію і слухала виступ Президента Рассела М. Нельсона. Він оголошував про нові храми по всьому світу і сказав, що новий храм буде збудовано в Улан-Баторі, Монголія. Я зраділа і розплакалася, хоча й не розуміла, чому. Відчувши ту радість, я зрозуміла, що моя віра і свідчення зростають”.

Юанга, як і мільйони інших людей, бере участь у великому збиранні Ізраїля, яке є підготовкою до Другого пришестя Ісуса Христа. Вона розпочала свою подорож шляхом завітів і стала ученицею Ісуса Христа. Що означає бути учнем Христа? Мені подобається, як японською мовою звучить слово учень — деші. Де — означає молодший брат, а ші означає дитина.

Ісус Христос проголосив: “Я був від початку з Батьком, і Я є Першонародженим”. Визнаючи те, Хто Він є і що Він зробив, ми поклоняємося Йому, ми вшановуємо Його, ми уславлюємо Його і йдемо за Ним. Христос викупив нас, і ми навіки вдячні за Його безкінечну і викупительну жертву.

У нас є Небесний Батько, Який любить нас, Його дітей. Його любов до нас — досконала. Ісус Христос і Його місія є виявом Божої любові до нас. Іван писав: “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне”.

У нашій спробі зрозуміти те, чого не знаємо, ми іноді покладаємося на відомі нам земні поняття або те, що ми дійсно знаємо. Наприклад, ми можемо дещо зрозуміти про Бога Батька завдяки власному батьківству і нашим земним сімейним стосункам. Утім слід бути обережними і не заходити надто далеко в застосуванні цих порівнянь, коли ми намагаємося зрозуміти нашого Небесного Батька. Якості Бога Батька перевершують будь-які далекі від досконалості якості занепалої людини. Бог Батько є досконалим Батьком. Він досконалий у любові, доброті, терпінні й розумінні та славі. Ми можемо довіряти Йому беззастережно. Любов Христа є відображенням любові Бога Батька і вираженням тієї любові.

Ісус Христос водночас подає приклад і є засобом. З прикладу Христа ми можемо краще зрозуміти досконалі якості Батька і Його план. Завдяки Христу ми наділені силою, що дає здатність долати схильності тілесного чоловіка і тілесної жінки, аби мати змогу стати більш подібними до Батька.

Як і Небесний Батько, Ісус Христос є довершено милостивим і справедливим. Ці божественні якості справедливості й милості не є протилежними одна одній. Вони є взаємодоповнюючими. І справедливість, і милість є виявами досконалої любові Бога до Його дітей. Ми можемо довіряти Богу Батьку та Ісусу Христу, бо Вони справедливі й чесні з усіма нами.

Бог Батько і Його Син, Ісус Христос, досконалі в тому, як Вони узгоджено досягають мети й виявляють любов. Оскільки Бог та Ісус Христос нас люблять, нам, справжнім учням, надано можливість і привілей укладати з Ними завіти. Якщо ми це робимо, то наші стосунки з Христом зміцнюються: “І ось, через той завіт, який ви склали, вас будуть називати дітьми Христа, Його синами, і Його дочками; бо знайте, цього дня Він духовно народив вас; бо ви кажете, що ваші серця змінилися через віру в Його імʼя; отже, ви народилися від Нього і стали Його синами і Його дочками”.

Укладаючи священні завіти й дотримуючись їх, ми, учні, отримуємо благословення — духовну силу. Ми пов’язані з Христом і Богом Батьком особливими стосунками і можемо відчувати Їхню любов та радість такою мірою, яка призначається тим, хто уклав завіти й дотримується їх. Наша здатність відчувати повною мірою Божу любов або постійно перебувати в Його любові залежить від наших праведних бажань і дій.

У Євангелії від Івана, розділ 15, вірш 9 ми читаємо: “Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас”. А далі лунає запрошення: “Перебувайте в любові Моїй!”

У наступному вірші міститься настанова щодо того, як нам постійно перебувати в Його любові: “Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його”.

Далі, у вірші 11, ми бачимо, навіщо виконувати заповіді: “Це Я вам говорив, щоб радість Моя була в вас, і щоб повна була ваша радість”.

Будучи справжніми учнями, які перебувають у завіті, ми можемо краще розуміти природу Бога і радість, якої Він бажає всім Своїм дітям. Нам також почнуть відкриватися для розуміння певні принципи, які спершу могли здаватися неясними. Наприклад, як Бог може мати повноту радості, якщо хтось із Його дітей так сильно страждає? Відповідь полягає в тому, що Бог має досконале бачення перспективи і досконалий план. Він бачить нас від початку й до нашого славетного потенційного майбутнього. За допомогою Свого Сина, Ісуса Христа, Він підготував шлях для всіх нас, Своїх дітей, щоб ми подолали біль, страждання, гріх, провину і самотність, притаманні земному життю. Бог підготував для нас шлях і дав нам вибір.

Приклад тих, хто отримав радість на шляху учнівства, може допомагати нам краще зрозуміти це поняття. Можливо ви чули фразу, що ми є щасливими лише настільки, наскільки щасливою є наша найнещасливіша дитина. Я зрозумів, що це не обов’язково повинно бути так. Моя 94-річна мати має більше 200 живих нащадків. У будь-який момент хоча б один з 200 буде нещасливим. Якби це твердження було істинним, моя мати була б постійно сумна, але це не так. Ті, хто з нею знайомий, знає також, якою радісною вона є.

Зараз я хочу навести ще один приклад. У січні 2019 року мене і мою дружину Деббі запросили до офісу Президента Нельсона. Він підсунув своє крісло і сів майже впритул до нас. Після того як Президент Нельсон дав нам наше нинішнє покликання, він повернувся до Деббі й приділив їй особливу увагу. Він був добрим, лагідним, сповненим любові й радості, як взірцевий батько або дідусь. Він узяв Деббі за руку і погладив її по руці, запевняючи, що все буде добре і що наша сім’я матиме благословення. У ту мить нам здавалося, що для нього ми були найважливішими людьми і що весь його час був присвячений винятково нам. Тієї п’ятниці ми пішли з його офісу підбадьорені, відчуваючи любов і радість.

У понеділок ми дивилися новини. Того самого дня, коли Президент Нельсон розмовляв з нами, одна з його дочок померла від раку. Ми були приголомшені. Наші серця були сповнені співчуттям. Ми тужили разом з ним і його сім’єю. У той же час наші серця були сповнені глибокої вдячності за ту увагу, подібну до Христової, яку він приділив нам, хоча й сумував через те, що його дочка страждала.

Розмірковуючи над цією подією, ми запитували в себе: “Як він міг виявляти таку доброту, любов і навіть радість у такий важкий для нього час?” Відповідь така: бо він знає. Він знає, що Христос переміг. Він знає, що буде зі своєю дочкою знову і проведе з нею вічність. Радість приходить і вічна перспектива відкривається завдяки тому, що ми пов’язані зі Спасителем укладанням і дотриманням завітів та учнівством, подібним до Христового.

Президент Нельсон навчав: “Саме так, як Спаситель пропонує мир, що “вищий від усякого розуму” [Филип’янам 4:7], Він також пропонує сильну, глибоку й велику радість, яка не піддається людській логіці чи земному розумінню. Наприклад, здається неможливим відчувати радість, коли ваша дитина страждає невиліковною хворобою, або коли ви втрачаєте роботу, чи коли ваше подружжя зраджує вас. Втім мова йде саме про ту радість, яку пропонує Спаситель”.

Коли ми укладаємо завіти й дотримуємося їх, ми невідворотно повертаємося назовні й у нас виникає бажання допомогти іншим відчути ту міру радості й любові, яку відчуваємо ми у своїх завітних стосунках. Ми можемо долучитися до найважливішої справи на землі в цей час — до збирання Ізраїля. Ми можемо допомагати приводити Божих дітей до Христа. Пророк Яків навчав: “І благословенні ви; бо через те, що ви були старанними, трудячись зі мною на моєму винограднику, і додержувалися моїх заповідей, і принесли мені знову природний плід… ви будете мати радість зі мною через плід мого виноградника”.

Коли ми зобов’язуємо себе чинити так, як личить учням, що уклали завіти, то, якими б не були наші нинішні спроможності, наші стосунки з Батьком і Сином покращаться, радість збільшиться, а вічна перспектива розшириться. Тоді ми будемо обдаровані силою і зможемо відчувати радість такою мірою, яка призначається істинним завітним учням Бога. У священне ім’я Ісуса Христа, амінь.