Благоговіння перед священним

У книзі Вихід ми разом з Мойсеєм рушаємо до схилів гори Хорив, коли він відсторонився від своїх щоденних турбот — і всім нам слід бути готовими це робити, — щоб побачити кущ, який горів полум’ям, але не згорав. Коли він наблизився, “кликнув до нього Бог з-посеред тієї тернини і сказав: “Мойсею, Мойсею!” А той відказав: “Ось я!” І сказав [Бог]:… “Здійми взуття своє з ніг своїх, бо те місце, на якому стоїш ти, — земля це свята!” З великим благоговінням, смиренням і подивом Мойсей зняв взуття і приготувався почути слово Господа та відчути Його святу присутність.

Те священне богоявлення на горі було подією, яка сповнила Мойсея трепетним благоговінням, відкрила для нього його божественну сутність і, насправді, стала ключовим елементом його перетворення з простого пастуха на могутнього пророка, спрямувавши його на новий шлях у житті. Подібним чином кожен з нас може перетворити своє учнівство на вищий зразок духовності, зробивши чесноту благоговіння священною складовою свого духовного характеру.

Слово reverence з англійської перекладається як “благоговіння” і походить від латинського дієслова revereri [ре-ве-ре́рі], що означає “відчувати шанобливий трепет”. У євангельському сенсі до цього визначення додається ще й почуття або ставлення, яке характеризується глибокою повагою, любов’ю і вдячністю. Таке благоговіння перед священним з боку тих, хто має упокорене серце і глибоку відданість Богу та Ісусу Христу, викликає почуття більшої радості в їхніх душах.

Благоговіння перед священним є найбільшим виявом надзвичайно важливої духовної якості; воно є одним з наслідків нашого зв’язку зі святістю і відображає нашу любов і близькість до Небесного Батька і Спасителя, Ісуса Христа. Воно також є одним з найпіднесеніших переживань душі. Ця чеснота спрямовує наші думки, серце і життя до Божества. Насправді благоговіння — це не просто один з аспектів духовності; воно є самою її суттю — фундаментом, на якому духовність будується; воно створює особистий зв’язок з божественним, і цього навчають наші діти, коли співають: “Я знаю всім серцем, що поруч завжди буде Батько Небесний і Син”.

Нас, учнів Ісуса Христа, закликають розвивати у своєму житті дар благоговіння, щоб ми відкрилися для глибшого спілкування з Богом і Його Сином Ісусом Христом, одночасно зміцнюючи свій духовний характер. Якби в наших серцях було більше таких почуттів, то, безсумнівно, у нашому житті більше було б радості й задоволення і менше місця для смутку і печалі. Нам слід пам’ятати, що вияв благоговіння перед священним надає сенсу більшості з того, що ми робимо кожного дня, і зміцнює наше почуття вдячності, викликаючи трепет, повагу і любов до всього вищого і святішого.

На жаль, ми живемо у світі, де вияв благоговіння перед священним стає все більшою рідкістю. Справді, світ прославляє неблагоговійне, в цьому можна швидко переконатись, переглянувши якісь бульварні журнали, телепрограми або матеріали в Інтернеті. Відсутність поваги до священного породжує зростаючу недбалість у ставленні та легковажність у поведінці, що одне покоління може швидко ввести в апатію, а наступне покоління — катапультувати у страждання.

Відсутність благоговіння також послаблює узи наших завітів з Богом і зменшує наше відчуття відповідальності перед Божеством. Внаслідок цього ми ризикуємо стати тими, хто дбає лише про власний комфорт і задоволення своїх неконтрольованих апетитів; і зрештою зануритися у нечестивість, зневажаючи священне, а отже й Бога, а отже й нашу божественну природу як дітей Небесного Батька. Відсутність благоговіння перед священним сприяє тому, що супротивник досягає своїх цілей, порушуючи наші чутливі канали отримання одкровень, вкрай необхідні для духовного виживання в наші дні.

У Писаннях детально описано важливе значення благоговіння перед священним. В одному уривку в Ученні і Завітах, здається, вказано, що благоговіння перед нашим Небесним Батьком і Його Сином, Ісусом Христом, є ключовою чеснотою тих, хто досягає целестіального царства.

Ми, члени Церкви, намагаємося ставитися до Батька і Сина з найвищою святістю і повагою в усьому, зокрема й у тому, як ми зображуємо Їхній вигляд. Скерування Святого Духа є ключовим компонентом у визначенні того, як на цих зображеннях мають відтворюватися священна природа, характер і божественні риси Батька і Сина. Ми дуже старанно намагаємося уникати того, щоб зображати елементи, які можуть заважати нам перш за все зосереджуватися на Небесному Батькові, Його Сині, Ісусі Христі, та Їхніх вченнях, зокрема застосовуючи передові технологічні засоби, наприклад, штучний інтелект (ШІ), для створення контенту та зображень.

Такий самий принцип застосовується до будь-якого джерела інформації, доступного через офіційні канали комунікації Церкви. Кожні урок, книга, посібник і повідомлення ретельно розробляються і затверджуються за скеруванням Духа, аби гарантувати, що нами збережено священні чесноти, цінності та норми євангелії Ісуса Христа. У своєму нещодавньому зверненні до дорослої молоді Церкви старійшина Девід А. Беднар навчав: “Щоб розібратися у складному переплетінні духовності й технологій, святі останніх днів мають смиренно і з молитвою 1) визначити євангельські принципи, що будуть їх скеровувати під час користування штучним інтелектом, і 2) щиро прагнути супроводу Святого Духа і духовного дару одкровення”.

Мої дорогі брати і сестри, якими б розвиненими не стали сучасні технології, вони просто не можуть викликати того трепету, захоплення і здивування, які приносить благоговіння, що народжується під впливом Святого Духа. Нам, послідовникам Христа, потрібно бути обережними, щоб не послабити наш зв’язок з Богом і Його Сином, неналежним чином використовуючи контент і зображення, згенеровані штучним інтелектом. Ми повинні пам’ятати, що покладатися на сучасне технологічне “рамено плоті” — це неспівставна і нешаноблива заміна натхнення, напучування і свідчення, які можна отримати лише силою Святого Духа. Нефій проголосив: “О Господи, я довірився Тобі, і довірятимусь Тобі навіки. Я не покладу мою надію на рамено плоті”.

В іншому одкровенні пророку Джозефу Сміту було сказано, що храми, зведені для Господа, мають бути місцем вияву благоговіння перед Ним. Протягом свого служіння наш дорогий пророк, Президент Рассел М. Нельсон, наголошував на тому, що нам слід з благоговінням поклонятися у священному храмі. У домі Господа нас навчають про входження у святу присутність Батька і Сина. Я завжди вважав повчальним і навіть надихаючим те, що, заходячи до храму і готуючись до участі у священних обрядах, перше, що ми робимо, це знімаємо взуття і перевдягаємось у біле вбрання. Якщо ми, подібно до Мойсея, робитимемо це свідомо, то зможемо розпізнати, що зняття нашого мирського взуття є підготовкою, щоб ступити на святу землю і змінитись у вищий і святіший спосіб.

Брати і сестри, нам не потрібно підніматися на вершину гори, як Мойсею, щоб віднайти благоговіння перед священним і перевести наше учнівство на вищий рівень духовності й відданості. Наприклад, ми можемо знайти його, коли намагаємося захистити своє домашнє середовище від мирського впливу. Цього можна досягти, якщо щиро й гаряче молитися нашому Небесному Батькові в ім’я Ісуса Христа і прагнути краще пізнати нашого Спасителя через старанне вивчення слова Бога, яке міститься у Писаннях і вченнях наших пророків. Крім того, така духовна трансформація може відбутися, якщо ми прагнемо шанувати завіти, укладені з Господом, і живемо у послуху заповідям. Ці зусилля можуть принести в наші серця тихий і незмінний спокій. Зосередження на таких діях, безсумнівно, може допомогти перетворити наші домівки на місця духовного притулку, сповнені благоговіння, — особисті святилища віри, де перебуває Дух, і викликати почуття, подібні до тих, які мав Мойсей на горі.

Ми також зможемо відчути таку духовну трансформацію, якщо з вірою братимемо участь у церковному поклонінні, зокрема налаштуємо наші серця на Господа через щирий спів священних гімнів. Коли ми, подібно до Мойсея, відвертаємося від мирських відволікань — особливо від мобільних телефонів чи будь-чого, що не відповідає святості цього моменту, — ми можемо повністю зосередитися на прийнятті причастя, звертаючи свій розум і серце до Спасителя, Його спокутної жертви та наших власних завітів. Така зосередженість на причасті створить момент благоговійного відновлення нашого спілкування зі Спасителем, зробить День суботній приємністю та змінить наше життя.

Зрештою, ми можемо відчути цю духовну зміну в нашому учнівстві, якщо будемо регулярно поклонятися на горі дому Господнього — у наших святих храмах — і намагатимемося жити з впевненістю, яка приходить завдяки дотриманню завітів, особливо, коли стикаємося з випробуваннями смертного життя.

Ми з дружиною особисто переживали деякі моменти благоговіння “на священній горі”, коли намагалися застосовувати ці принципи у своєму житті, що сприяло суттєвій трансформації в нашому учнівстві. Я пам’ятаю так, ніби це було вчора, як я йшов цвинтарем перед тим, як поховати нашу другу дитину, що народилася недоношеною і не вижила, а моя дружина все ще одужувала в лікарні. Я пам’ятаю, як з великою палкістю і благоговінням молився до Бога, благаючи про допомогу витримати це важке випробування. У ту ж мить я отримав чітке і могутнє духовне запевнення у своєму серці: все буде добре в нашому житті, якщо ми з дружиною витерпимо до кінця, тримаючись за ту радість, що приходить завдяки життю за євангелією Ісуса Христа. Те, що на той момент здавалося нездоланним, болісним випробуванням, перетворилося на священний досвід благоговіння, наріжний камінь, який допоміг підтримати нашу віру і дав нам впевненість у завітах, які ми уклали з Господом, і в Його обіцяннях для мене і моєї сім’ї.

Мої брати і сестри, благоговіння перед священним сприяє вияву щирої вдячності, збільшує істинне щастя, веде наш розум до одкровень і приносить більшу радість у наше життя. Завдяки благоговінню наші ноги стають на святу землю і наше серце підноситься до Божества.

Я свідчу вам, що коли ми намагатимемося зробити цю чесноту частиною нашого повсякденного життя, то зможемо збільшити свою смиренність, розширити розуміння Божої волі щодо нас і зміцнити свою впевненість в обіцяннях, що містяться в завітах, які ми уклали з Господом. Я свідчу, що маючи цей дар благоговіння перед священним — чи то на горі дому Господнього, чи то в домі зборів, чи у власних домівках, — ми сповнимося приголомшливим подивом і трепетом, поєднуючись із досконалою любов’ю нашого Небесного Батька та Ісуса Христа. Я з благоговінням свідчу про ці істини у священне ім’я нашого Спасителя і Викупителя, Ісуса Христа, амінь.