І ми говоримо про Христа

Наприкінці тривалої закордонної подорожі, під час якої я виконував дане мені доручення, ми з моєю дружиною Лесою, з червоними від недосипання очима, увійшли в термінал аеропорту, готуючись до ще одного польоту, щоб дістатися додому. Коли ми з багатьма іншими стояли у довгих чергах, що рухалися дуже повільно, то відчували, як інші мандрівники непокоїлися, щоб встигнути на рейс, пройти паспортний і візовий контроль та успішно пройти перевірку, яку виконує служба безпеки.

Зрештою ми підійшли до стійки, за якою була співробітниця митниці, на яку, здавалось, не впливали високі рівні стресу і тривожності у приміщенні. Вона майже механічно, не дивлячись в очі, взяла мої документи, звірила мою зовнішність з фото у паспорті, погортала його сторінки і зрештою, сильно стукнувши, поставила в ньому штамп.

Потім вона взяла документи Леси. Без емоцій, схиливши голову і зосередившись на своїй роботі, вона послідовно гортала сторінки, оглядаючи їх натренованим оком, і звертала увагу на деталі документів, що були перед нею. Ми були дещо здивовані, коли вона раптом зупинилась, підвела голову і неквапно й доброзичливо подивилася на Лесу. З лагідною усмішкою вона тихо поставила у паспорті Леси штамп і повернула їй документи. Моя дружина усміхнулась у відповідь, взяла документи і тепло попрощалась.

“Що сталося?” — не вірячи своїм очам, запитав я.

Тоді Леса показала мені те, що побачила ця інспекторка — маленьку картку із зображенням Спасителя. Вона випадково випала з Лесиного портмоне й опинилася між сторінок її паспорта. Ось що помітила ця співробітниця митниці. Ось що докорінно змінило манеру її поведінки.

Благодать та істина, художник Саймон Дьюї, люб’язно надано altusfineart.com, © 2025, використано з дозволу

Це маленьке зображення Спасителя поєднало серця двох зовсім незнайомих і не пов’язаних між собою людей. Завдяки йому офіційне спілкування перетворилося на більш особисте, і в цьому проявилися краса, диво і реальність Світла Ісуса Христа. Решту того дня і згодом я часто з благоговійним захопленням думав про ту радісну, просту мить і радів славетному впливу Світла Христа на Божих дітей.

Ми — послідовники Ісуса Христа, і ми прагнемо і отримувати Його світло, і ділитися ним. Сама назва Церкви вказує на те, що в нашій теології “наріжним каменем є Сам Ісус Христос”. Через давніх та сучасних пророків наш Небесний Батько повелів нам: “Слухай[те] Його!” і “прий[діть] до Христа”. “Ми говоримо про Христа, ми втішаємося у Христі, [і] ми проповідуємо Христа”.

Ми навчаємо, що Ісус Христос є Сином Божим і що протягом свого земного священнослужіння Ісус навчав Своєї євангелії і встановив Свою Церкву.

Ми свідчимо, що наприкінці Свого життя Ісус спокутав наші гріхи, коли відстраждав у Гефсиманському саду, був розіп’ятий на хресті, а потім воскрес.

Ми радіємо тому, що завдяки Спасителевій спокутній жертві ми можемо отримати прощення й очиститися від наших гріхів, якщо покаємося. Це приносить нам мир і надію та дає можливість повернутись у присутність Бога й отримати повноту радості.

Ми пророкуємо, що, завдяки воскресінню Ісуса, смерть — це не кінець, а важливий крок вперед. “Ми всі воскреснемо після того, як помремо. Це означає, що дух і тіло кожної людини будуть знову об’єднані й житимуть вічно”.

У нашу добу живі пророки, які отримують одкровення від Бога, щоб навчати і скеровувати нас, дедалі наполегливіше запрошують нас прийти до Христа. Вони допомагають нам більше зосереджувати своє серце та свій погляд на Ньому і старанніше дослухатися до Нього. Ми можемо навести численні приклади змін та покращень, про які було оголошено Першим Президентством, мета яких — допомогти нам бути зосередженими на Христі. Деякі з них є такими:

• Рішення відмовитися від назви “Мормонська Церква” і замінити її правильною назвою — Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів.

• Можливість розміщувати у домах зборів нові, натхненні витвори мистецтва, теми яких пов’язані з Христом.

• Девізи Товариства молодих жінок і Товариства молодих чоловіків та пісні, зосереджені на Ісусі Христі, такі, як: “Учень Христа” і “Йди до Христа”.

• Більший наголос на Спокуті й буквальному Воскресінні Ісуса Христа як найславетніших подіях в історії.

• Святкування Великодня як пори, а не лише свята, з наголосом на Ісусі Христі.

• Запровадження візуального ідентифікатора Церкви Ісуса Христа і пояснення його символізму.

Розгляньмо докладніше вплив деяких з них. Перше, символ Церкви.

У 2020 році Президент Рассел М. Нельсон представив новий візуальний ідентифікатор Церкви. Цей символ відображає ту істину, що Христос займає центральне місце у Своїй Церкві та що Йому має відводитися центральне місце у нашому житті. Нині ми бачимо цей знайомий символ на храмових рекомендаціях, на сайтах Церкви і церковних журналах, на піктограмі додатку “Євангельська бібліотека” і навіть на ідентифікаційних жетонах військовослужбовця у багатьох членів Церкви, які служать у Збройних силах. На наріжному камені, який зображено на цьому символі, вказано назву Церкви. Це нагадування, що Ісус Христос є головним наріжним каменем. Тут її назву вказано камбоджійською мовою, і вона використовується 145-ма мовами.

У центрі символу зображено чудову мармурову статую Крістус, створену Бертелем Торвальдсеном, яка стала широко асоціюватися з Церквою і знаходиться у центрах для відвідувачів та на храмових ділянках по всьому світу. Її центральне місце на символі Церкви означає, що Христос має відігравати центральну роль у всьому, що ми робимо. Більш того, розпростерті руки Спасителя є нагадуванням про Його обіцяння огорнути ними всіх, хто прийде до Нього. Цей символ є візуальним зображенням любові Спасителя Ісуса Христа і постійним нагадуванням про живого Христа.

Я, з цікавості, ставив багатьом сім’ям і друзям запитання про один важливий елемент символу Церкви. На подив, багато з них не знали про священне значення зображеного на ньому. Ісус Христос стоїть під аркою. Це символізує, що воскреслий Спаситель виходить із гробниці. Ми дійсно вшановуємо воскреслого, живого Христа, навіть у використанні символу Церкви.

Тепер обміркуймо значущість Великодня. У недавніх посланнях від Першого Президентства, які стосувалися Великодня, нас було закликано “святкувати Воскресіння нашого живого Спасителя, вивчаючи Його вчення і допомагаючи встановлювати великодні традиції у нашому суспільстві в цілому і, особливо, у наших сім’ях”. Коротко кажучи, нам радять почати святкувати Великдень у вищий і святіший спосіб.

Я радий, що продовжують надходити одкровення стосовно Великодня і що ви докладаєте багато зусиль, щоб зробити Великдень священною та святою подією. Крім проведення одногодинних причасних зборів у Великодню неділю, іншими прикладами гідних заходів є духовні вечори приходу та колу і заходи, що проводяться у Вербну неділю, а також протягом Страсного тижня. Ці заходи, що проводяться на спомин про ті події, включають в себе заходи з дітьми та молоддю, а часто й виступи зведених хорів різних конфесій. Інші проводили дні відкритих дверей для членів та друзів Церкви, зосереджені на темі “Живий Христос”, і брали участь у багатоконфесійних громадських заходах, присвячених Великодню.

На таких заходах учасники зображували натовпи людей у Єрусалимі, які разом здіймали свої голоси у хвалі Спасителю під час Його тріумфального в’їзду в це місто. Також вражаючими є звіти про те, як ви відгукнулися на запрошення Першого Президентства поклонятися вдома сім’ями, щоб відзначити це найважливіше свято.

Я вірю, що кількість сімей, які здійснюють поклоніння, присвячене Великодню, значно збільшилась. Два роки тому я сказав, що наша сім’я рішуче прагне краще відзначати Великдень. Маю визнати, що ми все ще продовжуємо над цим працювати. Нам завжди подобалося куштувати особливі страви, які готують саме для Великодньої неділі, мати великодні кошики та полювати за великодніми яйцями, і ми й надалі це робимо. Але оскільки ми свідомо стали приділяти більше уваги духовному аспекту, зосереджуючи наше святкування на Ісусі Христі та Його Спокуті, нам вдалося досягнути хорошого балансу в тому, як ми відзначаємо ці, найсвятіші з усіх, події.

Цього року відбудеться наша третя спроба зробити Великдень більш зосередженим на Христі. Подібно до сценки народження Христа, яку ми ставимо на Різдво, у нашій сімейній сценці на Великдень є найпростіші сценічні костюми, читання віршів з Нового Завіту та Книги Мормона, музика, картини на тему Великодня, пальмові віти і, якщо бути абсолютно чесним, трохи хаосу. Діти й онуки читають і декламують напам’ять фрази, які люди у давнину вигукували у Вербну неділю: “Осанна… Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Осанна на висоті!”, і слова “Це… Ісус… із Галіле[ї]” здаються такими ж доречними, як і промовлені під час Різдва слова “На землі мир, у людях добра воля!”.

Тепер у нас є різні декорації. Якщо раніше це були майже виключно зайці та великодні яйця, тепер у нас також є статуя Крістус і зображення порожньої гробниці, явлення воскреслого Спасителя у саду біля гробниці та явлення Спасителя нефійцям. Ми також стараємося зробити все, щоб Великдень був порою, а не лише одним днем. Ми намагаємося більше спілкуватися, бути вдумливішими і відзначати Вербну неділю, Страсну п’ятницю та згадувати священні події, які відбувалися протягом всього Страсного тижня.

Великдень є для нас нагодою, щоб відзначити як спокутну жертву Ісуса Христа, так і Його буквальне й радісне Воскресіння. Нам важко на серці, коли ми уявляємо, як Спаситель страждає у саду і на Голгофі, але наші серця радіють, коли ми уявляємо порожню гробницю і подумки чуємо голос з небес: “Він воскрес!”

Недавно Перше Президентство закликало готуватися до “Великодня і вшанування Воскресіння Ісуса Христа, звістка про яке є найславетнішим з усіх послань людству”. Це свідчить про велич цієї пори. У той час як дедалі більше різних християнських теологів схильні розглядати Воскресіння як образне і символічне поняття, ми підтверджуємо нашу доктрину, що “Воскресіння означає, що всі, хто колись жив, воскреснуть, і Воскресіння є буквальним”. “Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть”. Ісус Христос розірвав пута смерті для кожної живої душі.

Усім нам дійсно важко осягнути милість, яку виявляє до нас Ісус. Ми розуміємо Його слова, що “ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх”.

К. С. Льюїс зазначив, що для давніх апостолів “проповідувати християнство означало насамперед проповідувати про Воскресіння… Воскресіння є основною темою у кожній християнській проповіді, записаній у книзі Дії. Воскресіння та його наслідки були “євангелією”, тобто доброю новиною, яку несли християни”.

Я проголошую, що “є воскресіння… могила не має перемоги, і жало смерті поглинуто в Христі”.

На завершення я свідчу, що всі, хто відгукнеться на запрошення нашого живого пророка і його радників — більш свідомо відзначати святі події, які символізує Великдень, — відкриють для себе, що їхній зв’язок з Ісусом Христом міцнішає.

Кілька днів тому я дізнався про бабусю, яка репетирувала Великодню сценку зі своїм чотирирічним онуком, використовуючи прості макети гробниці, каменя, яким було закрито вхід в гробницю, фігурки Ісуса, Марії, учнів та ангела. Маленький хлопчик уважно дивився і слухав, коли його бабуся розповідала про поховання, закриття і відкриття входу в гробницю та про Воскресіння і події, що сталися в саду. Потім він, самостійно пересуваючи фігурки, старанно і дуже детально переповів цю історію своїм батькам. Після цього його запитали, чи знає він, чому в нас є Великдень. Цей хлопчик підвів погляд і, по-дитячому обміркувавши, відповів: “Тому що Він живий”.

Я додаю моє свідчення до свідчення цього хлопчика і ваших свідчень, а також до свідчень ангелів та пророків, що Він воскрес і що Він живий, і про це я свідчу в ім’я Ісуса Христа, амінь.