Наше божественне скерування
Якщо ми зосереджуємо своє життя на Ісусі Христі, то зможемо знайти шлях додому, витримати до кінця і радіти до кінця.
Ісус Христос змінив моє життя після того, як я охристився у 26-річному віці в дорогому мені місті Фрутильяр, Чилі. У той час мені доводилося в робочих справах перетинати океан та річки й озера прекрасної чилійської Патагонії. Після хрищення я подивився на свою роботу та своє життя по-новому, і визнав, що дійсно “все вказує на те, що Бог є”.
У природі лосось зʼявляється на світ з ікринки у витоках річок. У певний момент свого життя ця риба пливе вниз по річці, щоб дістатися океану і там знайти для себе живлення й умови, необхідні для свого розвитку.
Але океан — це дуже небезпечне місце, де чатують хижаки, а рибалки намагаються спіймати лосося на блискучі гачки, які схожі на їжу, але зовсім непоживні. Якщо лосось уникне цих загроз, то зможе скористатися своєю потужною системою навігації, щоб повернутися до місця свого зʼявлення на світ, пливучи вгору по річці і зазнаючи як нових, так і вже знайомих труднощів. Науковці вивчали міграційну поведінку лосося протягом багатьох років і виявили, що ця риба використовує магнітну карту, подібну до GPS, яка з неймовірною точністю веде її до її кінцевої мети.
Ми всі можемо повернутися до нашого небесного дому, з якого прийшли. Як і в лосося, у нас є своя магнітна карта, або “світло Христа”, щоб направляти нас. Ісус навчав Своїх учнів: “Я — дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене”.
Якщо ми зосереджуємо своє життя на Ісусі Христі, то зможемо знайти шлях додому, витримати до кінця і радіти до кінця. Президент Рассел М. Нельсон навчав, що “радість, яку ми відчуваємо, не має майже нічого спільного з обставинами нашого життя, і цілком залежить від того, на чому зосереджене наше життя”.
Наша божественна природа і доля
У Проголошенні про сім’ю ми читаємо, що “[кожен з нас] є улюбленим духовним сином або улюбленою духовною дочкою небесних батьків і, будучи такою, має божественну природу і долю… У доземному царстві духовні сини й дочки знали Бога як свого Вічного Батька, поклонялися Йому і прийняли Його план, за яким Його діти могли отримувати фізичні тіла й набувати земного досвіду, щоб розвиватися в досконалість і зрештою реалізувати свою божественну долю спадкоємців вічного життя”.
Перед Своїм народженням Ісус Христос явився Мойсею і говорив з ним від імені Батька. Ісус сказав Мойсею, що має для нього велику роботу. Під час тієї зустрічі Господь, звертаючись до Мойсея, кілька разів назвав його “сину Мій”.
Після тієї події Сатана спокушав Мойсея, кажучи: “Мойсею, сину людський, поклоняйся мені”.
Мойсей протистояв спокусі, тому що памʼятав про свою божественну сутність, і сказав: “Хто ти? Бо ось, я — син Бога”. Істина звільнила Мойсея від атак супротивника.
Брати і сестри, гачки смертного життя — справжні. Вони часто виглядають спокусливо, але завжди спрямовані лише на одне — витягнути нас із джерела живої води, яка веде до Батька і вічного життя.
Я знаю, наскільки реальними можуть бути гачки смертного життя. Однієї неділі, невдовзі після мого навернення, я проводив урок для носіїв священства, коли раптом почалося обговорення, яке мене засмутило. Мені було важко закінчити урок. Я образився і відчув, що був жертвою в тій ситуації. Не кажучи ні слова, я пішов до виходу з думкою, що деякий час не буду ходити до церкви.
Саме в той момент до мене підійшов занепокоєний носій священства. Він з любов’ю попросив мене зосередитися на Христі, а не на ситуації, яка виникла у класі. Згадуючи з ним цю ситуацію пізніше, я пам’ятаю, як він сказав, що почув голос і йому було сказано: “Дожени його. Він важливий для мене”.
Мої дорогі друзі, ми всі важливі для Нього. Президент Нельсон навчав: “Завдяки нашому завіту з Богом Він ніколи не стомлюється докладати зусиль, допомагаючи нам, і ніколи не вичерпається Його милостиве терпіння до нас”. Наша божественна природа і наші завітні стосунки з Богом дають нам можливість отримати божественну допомогу.
Нам потрібне живлення
Як лососю потрібне живлення в океані, щоб зростати, так і нам потрібне духовне живлення, щоб уникнути смерті від духовного недоїдання. Молитва, Писання, храм і регулярне відвідування недільних зборів є важливою частиною нашого духовного меню.
У листопаді 1956 року Рікардо Гарсія увійшов у води хрищення в Чилі і став першим членом Церкви у моїй країні. За день до смерті він сказав своїй сім’ї і друзям: “Багато років тому місіонери запросили мене бути щасливим разом з моєю сім’єю. Я щаслива людина. Скажи всім в Чилі, що євангелія — це щастя”.
Рікардо, насичений євангелією Ісуса Христа, присвятив все своє життя тому, щоб з любов’ю служити Богу і своїм ближнім. Його приклад учнівства благословив багато поколінь, зокрема й мене. Пророк Джозеф Сміт навчав: “Людина, сповнена любові Божої, не задовольняється благословенням тільки своєї сімʼї, але ходить по всьому світу з бажанням благословити все людство”.
Повернутися до нашої небесної домівки
Глибоко в душі кожен з нас бажає повернутися до нашої небесної домівки, а Ісус Христос дає нам божественне скерування. Він — дорога. Його викупительна жертва дає нам можливість укласти священні завіти з Богом. Коли ми укладаємо завіти, то іноді відчуваємо, що пливемо проти течії. Небезпека, розчарування, спокуси і страждання будуть випробовувати нашу віру і духовну силу. Просіть про допомогу. Ісус Христос розуміє вас і завжди хоче допомогти нести ваші тягарі.
Пам’ятайте, що Він відомий як “страдник, знайомий з хворобами”. Спаситель навчав: “Страждання зазнаєте в світі, — але будьте відважні: Я світ переміг!” Завдяки Його викупительній жертві наші гріхи можуть бути прощені і ми навіть не пам’ятатимемо їх більше.
Можливо, ми не повністю забудемо наші гріхи, і це є частиною нашого навчання у земному житті, щоб ми пам’ятали ці гріхи і більше їх не повторювали. Натомість нам слід пам’ятати Його, коли ми щонеділі приймаємо причастя. Цей обряд є невід’ємною складовою поклоніння та духовного розвитку. Ми відчуваємо радість, коли розуміємо, що цей день відрізняється від інших. “Субота постала для чоловіка”, щоб дати нам можливість відпочити від світу і відновити своє тіло і свій дух.
Ми також пам’ятаємо Його, коли йдемо в храм — дім Господа. Храми дають нам глибше розуміння Ісуса Христа як серцевини завіту, який веде нас до вічного життя, “найвеличніш[ого] з… дарів Бога”.
Відвідування храму приносить мені втішення і велику надію на нашу вічну долю. Я відчув, що існує небесний зв’язок з людьми по обидва боки завіси. Я бачив чудеса зцілення в житті моїх маленьких дітей, у двох з яких є невидимі для очей хвороби, через які ці діти вимагають щоденного догляду до кінця їхнього життя.
Наша сім’я радіє, коли ми ділимося з іншими знанням про план щастя. Обличчя моїх дітей сяють, коли вони чують, що завдяки Ісусу Христу їхні “страждання будуть лише на короткий час”. Ми глибоко любимо наших дітей і знаємо, що одного дня, як навчав президент Джеффрі Р. Холланд, вони “постануть перед нами у славетному і величному, невимовно досконалому тілі та розумі”. Наші завіти наближають нас до Бога настільки, що неможливе стає можливим, витісняючи темряву і сумніви світлом і миром.
Завдяки Ісусу Христу є надія і добре обґрунтовані причини продовжувати любити, молитися і підтримувати тих, про кого ми дбаємо.
Я знаю, що Він живе. Він знає нас, і Він любить нас. Він — це дорога, правда і життя світу.
Я запрошую всіх нас сьогодні зосередити своє життя на Ісусі Христі та Його вченнях. Це допоможе нам не попастися на гачки спокуси, образи та жалості до себе. Ми стоятимемо, як храми: святі, міцні і непохитні. Ми зможемо витримати шторми, щоб дістатися додому; ми зможемо витримати до кінця і мати радість до кінця. В ім’я Ісуса Христа, амінь.