“Ти — Христос”
(Матвій 16:16)
Ми хочемо, щоб наші діти вірили в Ісуса Христа, були разом з Ісусом Христом і Його Церквою завдяки завітам та намагалися стати такими, як Ісус Христос.
Коли наш син Ілай був у четвертому класі, його клас створив свій уряд, де Ілай був обраний однолітками на посаду судді класу. Одного разу до них завітав суддя з Другого окружного суду штату Юта, одягнув Ілая у свою офіційну мантію, а потім Ілай прийняв присягу для їхнього класу. Це запалило в молодій сприйнятливій душі Ілая жагу до вивчення права і Самого Законодавця, Ісуса Христа.
Після років старанних зусиль Ілай отримав запрошення на співбесіду до одного з найкращих університетів для вступу на юридичний факультет. Він сказав: “Мамо, мені поставили 10 запитань. Останнє запитання було таке: “Якими є ваші моральні орієнтири?” Я сказав, що протягом всієї історії людство виробило системи моральних архетипів і жило, орієнтуючись на них. Моральний архетип, на який я намагаюся орієнтуватися у своєму житті, — це Ісус Христос. Я зазначив, що якби все людство дотримувалося вчення Ісуса Христа з Проповіді на горі, світ став би кращим і більш мирним місцем”. Після інтерв’ю він подумав: “Ось і кінець моїм дитячим мріям. Ніхто у світському навчальному закладі не хоче чути про Ісуса Христа”.
Через два тижні Ілай був зарахований і отримав стипендію. Перед початком навчання ми разом відвідали університетське містечко. Юридичний факультет знаходився у схожій на замок будівлі, яка розташовувалася високо на пагорбі, звідки відкривався краєвид на прекрасне озеро. Цікаво, що коли ми ходили по чудовій бібліотеці та величних коридорах, то помітили написані на плакатах і вирізьблені на камені істини з Проповіді на горі.
Проповідь на горі — це найвизначніша промова за всю історію людства, в якій були проголошені абсолютно нові вчення. Як жодна інша промова, Проповідь на горі може допомогти нам зрозуміти характер Ісуса Христа, Його божественні якості і нашу кінцеву мету стати такими, як Він.
Наслідування Ісуса Христа упродовж усього життя починається в наших домівках, а в Початковому товаристві — з того часу, як дитині виповнюється 18 місяців. Ми хочемо, щоб наші діти вірили в Ісуса Христа, були разом з Ісусом Христом і Його Церквою завдяки завітам та намагалися стати такими, як Ісус Христос.
Віра в Ісуса Христа
По-перше, вірте в Ісуса Христа.
Після проповіді про хліб життя “багато хто з учнів [Господа]” зрозуміли, що їм важко прийняти Його вчення і принципи, а тому “відпали… і не ходили вже з Ним”. Ісус тоді звернувся до Дванадцятьох і поставив болюче запитання: “Чи не хочете й ви відійти?”
Петро відповів:
“До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного…
Ми ж увірували та пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого!”
З прикладу Петра ми бачимо, що вірити означає “мати віру в щось або сприймати щось як істину”. І для того, щоб віра привела нас до спасіння, вона має бути зосереджена на Господі, Ісусі Христі. “Ми… виявляємо віру в [Ісуса] Христа, коли впевнені, що Він існує, [розуміємо] Його [істинний] характер [та природу] і знаємо, що прагнемо жити згідно з Його волею.
Наш дорогий пророк Рассел М. Нельсон проголосив: “Віра в Ісуса Христа є основою всього вірування і каналом божественної сили”.
Як ми можемо допомогти дітям зміцнити їхню віру в Ісуса Христа і можливість отримати Його божественну силу? Нам потрібно дивитися лише на Спасителя.
“[І Господь] звернувся до людей, кажучи:
“Дивіться, Я є Ісус Христос…
Встаньте і підійдіть до Мене…
“… Безліч людей підійшло і вклало руки свої в Його бік, і торкнулося слідів цвяхів на Його руках і на Його ногах; і це вони зробили, підходячи один за одним, доки вони всі не підійшли, і доки не побачили на свої власні очі і не торкнулися своїми власними руками, і доки не дізналися напевно і не засвідчили, що це був Він”.
Я запрошую вас поміркувати, як це може статися у житті ваших дітей. Чи чують вони свідчення про Ісуса Христа і Його євангелію? Чи бачать вони благоговійні, побожні зображення Його служіння і Божественності? Чи можуть вони відчути і розпізнати Святого Духа, який свідчить про реальність Його існування і божественність? Чи знають вони про Його послання і місію?
Бути разом з Ісусом Христом і Його Церквою
По-друге, будьте разом з Ісусом Христом і Його Церквою.
Люди царя Веніямина пережили могутню зміну серця і уклали завіт виконувати Божу волю. Оскільки вони уклали завіт з Богом та Ісусом Христом, їх стали “називати дітьми Христа, Його синами, і Його дочками”. У нас, членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, є зобов’язання за завітом будувати Його царство і готуватися до Його повернення.
Як ми можемо допомогти дітям укласти священні завіти і дотримуватися їх? У додатку А і Б посібника За Мною Йдіть можна знайти ідеї для початку розмови або уроку, які допоможуть сім’ям і підтримають вчителів та провідників у їхньому священному обов’язку готувати дітей, щоб ті слідували шляхом Господніх завітів упродовж життя.
Ставати більш схожими на Ісуса Христа
По-третє, ставайте більш схожими на Ісуса Христа.
У Книзі Мормона Спаситель так закликав Своїх новопокликаних учнів в усьому наслідувати Його приклад: “Якими людьми повинні ви бути? Істинно Я кажу вам, такими самими, як Я є”.
Як ми можемо допомогти дітям, які вже охристилися і були конфірмовані, виконувати їхній обов’язок за завітом: йти до Ісуса Христа і приводити до Нього інших? Учнівство упродовж усього життя потребує, щоб ми були “виконавцями слова, а не слухачами самими”.
Запрошуючи наймолодших учнів Господа, будь ласка, використовуйте кожну можливість, щоб вести їх, направляти, йти поруч і допомагати їм знайти Шлях. Радьтеся з вашими найменшими, коли вони готуються навчати, свідчити, молитися або служити, щоб вони почувалися впевнено і відчували радість від виконання своїх обов’язків. Шукайте натхненні способи допомогти їм усвідомити, що це їхня Церква і вони відіграють важливу роль у підготовці до Другого пришестя Спасителя.
Коли ми зосереджуємо своє життя на Ісусі Христі, це назавжди змінює те, чого ми бажаємо і як ми цього бажаємо. Навернення змінює все! Воно змінює наше єство, так “що ми вже не маємо бажання чинити зло, але постійно чинити добро”. Воно змінює те, як ми витрачаємо наш час і наші ресурси: що ми читаємо, дивимося, слухаємо і чим ділимося. Це змінює навіть те, як ми відповідаємо на важливих, пов’язаних з нашим навчанням чи визначальних для нашої кар’єри співбесідах.
Нам треба впустити світло Христа в кожен куточок нашого життя. Якщо ми не свідчимо в наших домівках та на кожних зборах у Церкві про те, що Він був Богом у доземному житті, про Його Божественну місію і Його Воскресіння, яке звільнило людство з в’язниці смерті та гріха, тоді наші послання любові, служіння, чесності, смирення, вдячності та співчуття можуть стати лише бадьорим закликом до вдумливого життя. Без Ісуса Христа немає сили змінитися, немає мети, до якої можна прагнути, і немає примирення з життєвими тягарями. Якщо ми стаємо недбалими у наших намаганнях бути учнями Христа, це може мати дуже поганий вплив на наших дітей.
Коли ми говоримо нашим дітям, що любимо їх, чи говоримо ми також, що їхній Небесний Батько і Спаситель, Ісус Христос, люблять їх? Наша любов може втішати і надихати, але Їхня любов може освятити, піднести та зцілити.
Цей Ісус не має бути вигаданим Ісусом або спрощеним Ісусом, або Ісусом, в Якого немає тіла, або Який не має божественних якостей, або Якого ми не знаємо. Натомість це прославлений, всемогутній, воскреслий, піднесений, гідний поклоніння, всемогутній Єдинонароджений Син Бога, Хто владний спасати. І як сказала мені одного разу маленька дитина на Філіппінах: “Ми варті того, щоб нас спасали!” У священне і святе ім’я Того, “що Його Бог дав у [велику] жертву примирення”, Ісуса Христа, амінь.