Компенсуючі благословення
Хоча багато обставин у житті можуть бути поза нашим контролем, жоден із нас не знаходиться за межами досяжності нескінченних Господніх благословень.
Служачи у Верховному єпископаті, я мав привілей зустрічатися зі святими останніх днів по всьому світу в різних місцях і культурах. Мене постійно надихали ваша непохитна віра і відданість Господу Ісусу Христу. Втім, мене також зворушують різні, часто складні обставини, в яких багато хто з вас опиняється. Це такі випробування, як хвороба, недієздатність, обмежені ресурси, малі перспективи для шлюбу чи отримання освіти, жорстоке поводження з боку інших людей, а також різні обмеження чи утиски. Іноді здається, що ці випробування перешкоджають вашому розвитку і заважають вам щиро жити за євангелією, ускладнюючи служіння, поклоніння та виконання священних обов’язків.
Мої дорогі друзі, якщо ви коли-небудь відчуватимете якісь обмеження або збентеження, викликані обставинами вашого життя, я хочу, щоб ви знали ось що: Господь любить вас особисто. Він знає ваші обставини, і двері до Його благословень залишаються широко відчиненими для вас, якими б не були випробування, з якими ви стикаєтеся.
Я дізнався про цю істину з особистого досвіду, який, хоч і здавався незначним на перший погляд, все ж справив на мене незабутнє враження. Коли мені було 22 роки, я служив у військово-повітряних силах Франції в Парижі і з радістю дізнався, що старійшина Ніл А. Максвелл, апостол Господа, буде виступати на конференції на Єлисейських полях. Однак незадовго до тієї події я отримав наказ відвезти старшого офіцера в аеропорт саме в той час, коли мала відбуватися конференція.
Я був засмучений. Утім налаштований рішуче, я відвіз офіцера і поквапився на конференцію. Знайшовши місце для паркування, я помчав по Єлисейських полях до місця зустрічі і дістався туди, захеканий, за п’ять хвилин до закінчення зборів. Тільки-но увійшовши, я почув, як старійшина Максвелл сказав: “Тепер я дам вам апостольське благословення”. У ту мить я здобув прекрасний, незабутній духовний досвід. Мене огорнув Дух, і здавалося, що слова благословення проникли в кожну часточку моєї душі, немов вони були призначені саме для мене.
Відчуте того дня було незначним, однак могутнім виявом втішення як складової Божого плану для Його дітей: коли незалежні від нас обставини заважають нам виконувати праведні бажання нашого серця, Господь компенсує це таким чином, що дозволить нам отримати Його обіцяні благословення.
Ця обнадійлива істина основується на трьох ключових принципах, що містяться у відновленій євангелії Ісуса Христа:
-
Бог любить кожного з нас досконалою любов’ю. “Він запрошує [нас] усіх прийти до Нього і скуштувати від Його доброти”. Його план викуплення гарантує, що кожному без винятку буде надана справедлива можливість одного дня отримати благословення спасіння і піднесення.
-
Оскільки Бог є і справедливим, і милосердним, а Його план досконалим, Він не робитиме нас відповідальними за те, що знаходиться поза нашим контролем. Старійшина Ніл А. Максвелл пояснив, що “Бог… у Своєму милосерді бере до уваги не тільки наші бажання і наші дії, але й ступінь труднощів, які наші різноманітні обставини накладають на нас”.
-
Завдяки Ісусу Христу і Його Спокуті ми можемо знайти силу витерпіти до кінця і зрештою подолати всі життєві труднощі. Як навчав Алма, Спаситель узяв на Себе не лише гріхи тих, хто покаявся, але й “муки і хвороби Свого народу” та “їхні недуги”. Таким чином, окрім викуплення нас від наших помилок, Господня милість і благодать підтримують нас тоді, коли ми, здобуваючи земний досвід, відчуваємо несправедливість, свої недоліки й обмеження.
Отримання цих компенсуючих благословень відбувається за певних умов. Господь просить нас робити “все, що ми можемо”, і “[віддавати всю нашу] душу як жертвоприношення Йому”. Це вимагає глибокого бажання, щирого і вірного серця та нашої надзвичайної старанності у дотриманні Його заповідей та підпорядкуванні нашої волі Його волі.
Коли наші щирі старання не приводять до бажаних сподівань через незалежні від нас обставини, Господь усе ж приймає бажання нашого серця як гідну жертву. Президент Даллін Х. Оукс навчав: “Ми будемо благословенні за праведні бажання нашого серця, навіть якщо через якісь зовнішні обставини ми не можемо втілювати ці бажання в життя”.
Коли пророк Джозеф Сміт хвилювався за свого брата Алвіна, який помер, не отримавши необхідних євангельських обрядів, йому було дано таке втішне одкровення: “Усі, хто помиратиме відтепер, не пізнавши [євангелії], хто прийняв би її усім своїм серцем, будуть спадкоємцями [целестіального царства Бога]”. Потім Господь додав: “Бо Я, Господь, судитиму всіх людей згідно з їхніми діяннями, згідно з бажанням їхніх сердець”.
Для Господа важливо не лише те, чи здатні ми, але й те, чи готові ми робити все можливе, щоб іти за Ним як за нашим Спасителем.
Якось один друг заспокоїв молодого місіонера, який сумував через те, що мав бути передчасно звільненим через проблеми зі здоров’ям, незважаючи на його щирі молитви і палке бажання служити. Той друг поділився уривком з Писань, в якому Господь проголосив, що коли Його діти “йдуть… з усією своєю силою” і “не припиняють своєї старанності”, щоб виконувати Його заповіді, “а їхні вороги [зокрема й несприятливі життєві обставини] заважають їм виконувати цю роботу, ось, не потрібно Мені більше вимагати виконання цієї роботи з рук тих [людей], але прийняти їхні приношення”.
Мій друг свідчив тому юнакові, що Бог знає, що він зробив усе можливе, відгукнувшись на покликання служити. Він запевнив його, що Господь прийняв його жертву і що від нього не будуть утримані благословення, обіцяні всім вірним місіонерам.
Господні компенсуючі благословення часто приходять через доброту і служіння інших людей, які допомагають нам виконати те, що ми не в змозі зробити самі. Я пам’ятаю, коли, живучи далеко від однієї з наших дочок у Франції, ми почувалися безсилими, не маючи можливості допомогти їй після важких пологів. Того самого тижня наш приход у Юті організовував служіння для матері, яка щойно народила близнюків. Моя дружина, Валері, запропонувала принести для неї їжу. В серці ж вона молилася як за цю молоду матір, так і за нашу доньку, яка потребувала допомоги. Невдовзі після цього ми дізналися, що сестри у приході нашої дочки у Франції організувалися, щоб забезпечити їжею її сім’ю. Тоді Бог відповів на наші молитви, пославши Своїх ангелів, щоб підтримати її, коли цього не могли зробити ми.
Стикаючись з обмеженнями і випробуваннями, помічаймо наші власні благословення — наші дари, ресурси і час, і використовуймо їх для служіння нужденним. Таким чином ми не лише благословимо інших, але й відкриємо можливість для зцілення і компенсації в нашому власному житті.
Один із найпотужніших способів, як ми можемо сприяти отриманню компенсуючих благословень Бога, — це вікарна робота, яку ми виконуємо для наших предків у домі Господа. Виконуючи обряди за них, ми активно долучаємося до величної Господньої роботи зі спасіння, використовуючи наші дари і здібності, щоб надавати благословення тим, хто не мав можливості отримати їх під час свого смертного життя.
Наше сповнене любові служіння у святих храмах нагадує нам, що благодать Спасителя простягається за межі цього життя. У прийдешньому житті нам можуть бути надані нові можливості здійснити те, що ми не могли зробити у цьому смертному житті. Звертаючись до сестер, які ще не знайшли вічного супутника, Президент Лоренцо Сноу проголосив у дусі любові: “Жодний зі святих останніх днів, хто помирає, проживши життя праведно, не втратить нічого тільки тому, що йому не вдалося зробити щось, оскільки у нього чи у неї не було для цього можливостей… Вони отримають всі благословення, піднесення і славу, які матиме будь-який чоловік або будь-яка жінка, у яких була така можливість”.
Це послання надії та втіхи, адресоване всім нам, дітям Бога. Нікому з нас не вдасться уникнути викликів і обмежень смертного життя. Зрештою, всі ми народжуємося з природною неспроможністю спасти себе. Однак у нас є люблячий Спаситель, і “ми знаємо, що це [Його] благодаттю ми спасенні після всього, що ми можемо зробити”.
Я свідчу, що хоча багато обставин у житті можуть бути поза нашим контролем, жоден із нас не знаходиться за межами досяжності нескінченних Господніх благословень. Якщо ми віддамо Спасителю всю нашу душу, Він Своєю спокутною жертвою компенсує кожну неспроможність і несправедливість. В ім’я Ісуса Христа, амінь.