Учення і Завіти 98:23–48

Перед уроком зробіть три колонки на дошці і дайте їм такі заголовки: Закон Господа щодо відплати (УЗ 98:23–32); Закон Господа щодо війни (УЗ 98:33–38); і Закон Господа щодо прощення (УЗ 98:39–48).

Попросіть студентів описати кілька способів, як люди можуть реагувати, коли хтось ображає їх або завдає їм болю. Поясніть, що в одкровенні, яке записане в Ученні і Завітах 98, Господь викладає принципи, які можуть допомогти нам дізнатись, як реагувати, коли слова або вчинки інших людей завдають нам болю. Заохотьте студентів знаходити ці принципи протягом сьогоднішнього уроку.

Нагадайте студентам, що одкровення, записане в Ученні і Завітах 98, було отримане у 1833 р., невдовзі після того, як посилилися гоніння святих у шт. Міссурі. Попросіть студентів пригадати деталі з попереднього уроку щодо брутального поводження, яке пережили святі.

Нехай студенти скопіюють з дошки таблицю у свої зошити для класних занять або щоденники для вивчення Писань. Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 98:23–27. Нехай клас слідкує і знайде, чого Господь навчав святих стосовно відплати. Попросіть студентів позначити пораду Господа, яка повторюється у цих віршах.

• Які фрази неодноразово навчають про відплату? (Ви можете запропонувати студентам позначити фрази “не скривдите” і “знесете це терпляче” у віршах 23–27).

• Що Господь пообіцяв святим, якщо вони терпляче зноситимуть гоніння і не прагнутимуть помсти?

• Якого принципу ми можемо навчитися зі слів Господа у віршах 23–27? (Допоможіть студентам позначити такий принцип: Якщо ми зносимо жорстоке ставлення терпляче і не прагнемо відплати, Господь винагородить нас. Попросіть когось зі студентів написати таку істину під заголовком Господній закон відплати).

Поясніть, що коли 20 липня 1833 р. в окрузі Джексон, шт. Міссурі, утворилась зграя погромників, вони хотіли знищити не лише майно членів Церкви. Вони також хотіли зашкодити їм тілесно. Попросіть одного зі студентів прочитати вголос наведену далі історичну розповідь, і попросіть клас послухати, як єпископ Едвард Партридж і Чарльз Аллен, 27-річний навернений з Пенсильванії, відреагували на гоніння.

“Погромники впіймали єпископа Едварда Партриджа і Чарльза Аллена і потягли їх через збожеволілий натовп, який кривдив і лаяв їх дорогою до головної площі. Тут їм було пред’явлено дві альтернативи; вони мали зректися своєї віри в Книгу Мормона або залишити округу. Вони не відмовились від Книги Мормона і не погодились залишити округу. Коли єпископу Партриджу було дозволено говорити, він сказав, що святим доводилось зносити гоніння в усі віки світу, і що він готовий постраждати за справу Христа, як і святі минулих віків, що він не зробив нічого, що образило б інших, й що, скривдивши його, вони завдадуть шкоди невинній людині. Тієї миті його голос потонув у галасі натовпу, багато хто в якому вигукував: “Приклич свого Бога, щоб Він визволив тебе … !” З двох братів, Партриджа та Аллена, зірвали одяг і обмазали їх смолою, змішаною з вапном або поташшю із золи рослин, чи з іншою їдкою для тіла речовиною, та обсипали їх пір’ям. Вони знесли це жорстоке знущання й образи з таким смиренням і покорою, що натовп стих і, здавалося, був уражений тим, що побачив. Братам було дозволено тихо піти” (B. H. Roberts, A Comprehensive History of the Church, 1:333; див. також Історія Церкви в Повноті часів, Посібник для студента, 2-ге видання, [Посібник ЦСО, 2003], с. 142).

• Що вражає вас у тому, як Чарльз Аллен і єпископ Партридж відреагували на гоніння?

Підсумуйте Учення і Завіти 98:28–32, пояснивши, що Господь радив святим, що якщо ворог заподіяв їм лихо тричі, уникнувши помсти Бога, вони мають попередити ворога в ім’я Господа, щоб вони більше не робили їм лиха. Якщо ворог продовжуватиме заподіювати їм лихо після цього попередження, святих буде виправдано у відплаті “йому за його діяннями”. Однак святим також було сказано, що якщо вони помилують своїх ворогів, будучи виправданими у тому, щоб відплатити їм, їх буде винагороджено за їхню праведність.

Попросіть студентів замислитися, чи знають вони, що Господь сказав стосовно війни. Ви можете поставити наступне запитання:

• У чому, на вашу думку, полягає закон Господа щодо війни?

Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 98:32–34. Нехай клас слідкує і знайде, що Господь сказав давнім пророкам стосовно війни.

• Відповідно до 33-го вірша, який закон було дано давнім пророкам? (Коли студенти відповідатимуть, пишіть їхні відповіді на дошці під заголовком Закон Господа щодо війни. Зазначте, що Господь дав цей закон конкретно тим людям, які жили в інший час і в іншій культурі. Хоча принцип цього закону є істинним, сьогодні ми також підвладні законам країн, в яких живемо).

• Що мали робити давні пророки, якщо хтось оголошував їм війну? (Додайте відповідь на дошку під заголовком Закон Господа щодо війни).

Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 98:35–38 і попросіть клас знайти, що Господь сказав давнім пророкам робити, якщо їхня пропозиція щодо миру, не приймалась. Попросіть студентів розповісти, що вони знайшли.

• Що ми можемо дізнатися з цих віршів стосовно Господнього закону щодо війни? (Студенти можуть визначити багато принципів, але пересвідчіться, що буде наголошено на такому принципі: Війну може бути виправдано за обставин, визначених Господом. Напишіть цей принцип на дошці під заголовком Закон Господа щодо війни).

Поясніть, що більшості з нас не доведеться вирішувати, чи воюватимемо ми з іншою країною. Однак ці вчення можуть допомогти нам знати, що робити в наших особистих стосунках—наприклад, коли ми маємо непорозуміння з іншими людьми.

• Відповідно до того, що ми дізнались про пораду Господа щодо війни, що нам слід робити, коли ми маємо непорозуміння з іншими людьми? (Допоможіть студентам визначити таку істину: Ми маємо прагнути мирно розв’язувати наші непорозуміння).

• Які благословення можуть прийти, коли ми прагнемо мирно розв’язувати непорозуміння?

Попросіть когось із студентів прочитати вголос наведену далі історію:

“Під час Другої світової війни сім’я Каспера тен Бума в Голландії переховувала в своєму домі людей, на яких полювали нацисти. У такий спосіб вони виявляли свою християнську віру. Чотири члени цієї сім’ї втратили життя, надаючи притулок тим людям. Коррі тен Бум та її сестра Бетсі провели жахливі місяці у знаменитому концтаборі Равенсбрук. Бетсі там померла, а Коррі—вижила.

У Равенсбруці Коррі та Бетсі навчилися тому, що Бог допомагає нам прощати. Після війни Коррі вирішила ділитися цим посланням. Одного разу вона зверталася до групи людей у Німеччині, які постраждали від руйнівного впливу війни. Її послання було таким: “Бог прощає”. Саме тоді віра Коррі тен Бум принесла благословення.

До неї підійшов чоловік. Вона впізнала його. То був один з найжорстокіших наглядачів у таборі. “Ви розповідали у своєму виступі про Равенсбрук,—сказав він.— Я був там наглядачем. … Однак з того часу … я став християнином”. Він розповів, що прагнув здобути в Бога прощення за ту жорстокість, яку він вчинив. Чоловік простягнув свою руку і запитав: “Чи простите ви мене?”

Коррі тен Бум далі розповідала:

“Він стояв там кілька секунд з простягнутою вперед рукою, але мені вони здалися годинами, оскільки я боролася, щоб зробити найважче з усього, що мені доводилося робити в житті.

… Послання про те, що Бог прощає, має умову: якщо ми також прощаємо наших кривдників. …

Допоможи!,— мовчки молилася я. —Я зможу підняти руку. Це я можу зробити. Але Ти дай мені почуття”.

… Як дерев’яна, я механічно вклала свою руку в руку, простягнуту до мене. І коли я це зробила, сталося щось неймовірне. Струм пішов від мого плеча по руці, пронизавши стиснуті руки. І потім цілюще тепло огорнуло все моє єство, наповнивши очі сльозами.

“Я прощаю тебе, брате,— вигукнула я,— від щирого серця!”

Ми довго тримали одне одного за руку—колишній наглядач і колишній в’язень. Я ніколи не відчувала Божу любов сильніше, ніж тоді”. [Corrie ten Boom, Tramp for the Lord (1974), 54–55]”. (Кіт Б. Мак-Муллін, “Наш обов’язок”, Ensign або Ліягона, трав. 2010, с. 13).

Коли студент закінчить читати, поставте наступне запитання:

• Що вражає вас у цій історії?

Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 98:39–40 і попросіть клас знайти Господній закон прощення.

• Відповідно до цих віршів, що нам слід робити, коли хтось просить про прощення?

• Відповідно до 40-го вірша, скільки разів ми маємо прощати людину, яка кається і прагне нашого прощення? (“До семидесяти раз по семи” означає, що ми маємо прощати інших стільки разів, скільки вони каються і прагнуть нашого прощення, образивши нас або заподіявши нам лихо. Хоча нам заповідано прощати, це не означає, що ми маємо дозволяти іншим продовжувати заподіювати нам лихо).

Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 98:41–43. Попросіть решту класу прослідкувати за текстом і знайти істини, яким Господь навчав стосовно їхніх ворогів, які не каються. Запросіть студентів поділитися знайденим.

• Чому святим у шт. Міссурі було важливо зрозуміти ці істини?

• Як би ви підсумували закон Господа щодо прощення? (Допоможіть студентам визначити таку заповідь: Господь повелів нам прощати наших ворогів. Напишіть цю заповідь на дошці під заголовком Закон Господа щодо прощення).

• Чому, на вашу думку, нам наказано прощати інших навіть, якщо вони не просять прощення?

Підсумуйте Учення і Завіти 98:44–48, пояснивши, що Господь пообіцяв, що якщо вороги святих покаються, вони уникнуть Його помсти. (Примітка: У 44-му вірші фраза “не прощай його” означає, що злочинці мають повною мірою відповідати за свої вчинки, а не те, що святі мають продовжувати підживлювати свої почуття ворожнечі).

Завершіть, заохотивши студентів виконувати закон Господа щодо прощення, прагнучи прощати всіх, хто заподіяв їм лихо, або тих, про кого вони піклуються.