Євангелія Ісуса Христа зосереджена на сім’ї

Доктрина Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів зосереджена на сім’ї. У нашій доктрині щодо сім’ї важливу роль відведено храму. Завдяки обрядам, які отримують там, ми можемо повернутися в присутність Небесного Батька як вічні сім’ї.

На момент проведення квітневої генеральної конференції 2025 року Президент Рассел М. Нельсон оголосив про будівництво 200 нових храмів. Йому подобалося наприкінці кожної генеральної конференції оголошувати назви місць, де будуть зведені нові храми, і всі ми разом із ним раділи. Втім, оскільки робота щодо великої кількості храмів наразі перебуває на початкових етапах планування і будівництва, буде доречним не робити таких оголошень. Тому, з дозволу Кворуму Дванадцятьох Апостолів, ми не будемо на цій конференції оголошувати про будівництво нових храмів. Ми і надалі просуватимемося в роботі з надання членам Церкви по всьому світу можливості отримувати храмові обряди, зокрема, вирішуючи, коли і де оголошувати про будівництво нових храмів.

Цю частину мого сьогоднішнього виступу було написано після смерті нашого улюбленого Президента Рассела М. Нельсона. Решту було написано і схвалено за кілька тижнів до того, втім в ній наведені мої настанови, натхненні Господом.

У Проголошенні про сім’ю, опублікованому 30 років тому, говориться, що “сім’ю встановлено Богом” і вона “є центральною частиною Творцевого плану для вічної долі Його дітей”. Там також сказано, “що Божа заповідь Його дітям — розмножуватися і наповнювати землю — залишається в силі”. І: “Більш того, ми проголошуємо, що Бог заповідав, аби священні сили породження застосовувалися тільки між чоловіком і жінкою, законно одруженими як чоловік і дружина”. Рассел М. Нельсон, тоді ще старійшина, навчав аудиторію в Університеті Бригама Янга: “Сім’я є ключовою частиною Божого плану… Насправді, метою цього плану є піднесення сім’ї”.

Церкву Ісуса Христа інколи називають церквою, зосередженою на сім’ї. Так і є! Наші стосунки з Богом і мета нашого земного життя пояснюються через призму сім’ї. Євангелія Ісуса Христа — це план нашого Небесного Батька на користь Його духовних дітей. Ми можемо з упевненістю сказати, що євангельський план був уперше викладений перед нами на нараді вічної сім’ї, він реалізується через наші земні сім’ї, а його призначення полягає у піднесенні дітей Бога, щоб стати вічними сім’ями.

Всупереч цьому доктринальному контексту існує протидія. У Сполучених Штатах ми потерпаємо від зменшення кількості укладених шлюбів та рівня народжуваності. Протягом майже ста років частка сімейств, очолюваних подружніми парами, зменшувалася, так само як і народжуваність. Статистика щодо укладених шлюбів та рівня народжуваності серед членів нашої Церкви є набагато позитивнішою, але ці показники також значно знизилися. Вкрай важливо, щоб святі останніх днів не втратили розуміння мети шлюбу та цінності дітей. Це — майбутнє, до якого ми прагнемо. “Піднесення — справа сімейна, — навчав нас Президент Нельсон. — Лише завдяки спасительним обрядам євангелії Ісуса Христа сім’ї можуть здобути піднесення”.

Зниження кількості укладених шлюбів та рівня народжуваності в країні є зрозумілим з історичних причин, але цінності та звичаї святих останніх днів мають змінювати ці тенденції на краще, а не на гірше.

У дитинстві, 80 років тому, я жив на фермі своїх дідуся і бабусі, де майже все, що відбувалося протягом дня, керувалося сім’єю. Не було телевізора чи інших електронних засобів, які б відволікали від сімейних справ. Для контрасту: у сучасному міському суспільстві лише деякі його члени регулярно беруть участь у сімейних заходах. Міське життя і сучасний транспорт, організовані розваги і високошвидкісний звʼязок дозволяють молоді сприймати свої домівки як пансіонати, де вони сплять й іноді харчуються, але де батьківський контроль за їхніми діями набагато менший.

Вплив батьків також послабився через те, як більшість нинішніх членів Церкви заробляють собі на життя. У минулі часи серед того, що обʼєднувало сім’ї, був досвід спільних зусиль для досягнення спільної для них мети, наприклад, освоєння дикої місцевості або заробляння на життя. Сім’я була організованою і керованою одиницею економічного виробництва. Сьогодні більшість сімей є одиницями економічного споживання, що не вимагає високого рівня сімейної організації та співпраці.

Незважаючи на зменшення впливу батьків, святі останніх днів все ще мають даний Богом обов’язок навчати своїх дітей про підготовку до нашої сімейної долі у вічності (див. Учення і Завіти 68:25). Багато хто з нас змушений це робити, коли не всі наші сім’ї є традиційними. Розлучення, смерть і окреме проживання — це реальність. Я відчував це в родині, в якій виріс.

Мій батько помер, коли мені було сім років, тому мене і моїх молодших брата й сестру виховувала мати-вдова. У найскладніших ситуаціях вона не здавалася. Вона була самотня і зломлена, але з Господньою допомогою її переконливе навчання про доктрину відновленої Церкви направляло нас. Як же вона молилася про небесну допомогу у вихованні своїх дітей, і вона була благословенною! Ми виросли в щасливій родині, в якій наш покійний батько завжди був присутній. Вона навчала нас, що у нас є батько, у неї є чоловік, і ми завжди будемо сім’єю завдяки їхньому храмовому шлюбу. Наш батько був просто тимчасово відсутній, тому що Господь покликав його до іншої роботи.

Я знаю, що багато інших сімей не такі щасливі, але кожна одинока мати може навчати своїх дітей про любов Небесного Батька і про благословення, які приносить храмовий шлюб. Ви також можете це робити! План Небесного Батька гарантує цю можливість для кожного. Ми всі вдячні за храмовий шлюб і за майбутні благословення, які отримаємо, бувши запечатаними як вічна сім’я. Як і моя мати, ми любимо цитувати обіцяння Легія, що він його дав своєму сину Якову: “[Бог] освятить твої скорботи на твою користь” (2 Нефій 2:2). Це стосується кожної сім’ї святих останніх днів, як повної, так і неповної на цей момент. Ми є сімейною церквою.

Наша доктрина і наша віра у вічні сім’ї зміцнюють і згуртовують нас. Я ніколи не забуду обіцяння мого дідуся по материнській лінії, Гарріса, коли ми, діти, жили на його фермі поблизу Пейсона, штат Юта. Він повідомив мені трагічну новину, що мій батько помер у далекому Денвері, штат Колорадо. Я вбіг до спальні, став на коліна біля ліжка і розридався. Дідусь увійшов за мною, став на коліна поруч і сказав: “Я буду твоїм батьком”. Це ніжне обіцяння є яскравим прикладом того, що можуть зробити дідусі й бабусі, аби заповнити прогалини, коли сім’ї втрачають або не мають когось із членів.

Батьки — одинаки вони чи одружені, — а також інші особи, наприклад, дідусі й бабусі, які виконують роль батьків для дітей, — є головними вчителями. Найефективніше вони навчають власним прикладом. Сімейне коло є ідеальним місцем, щоб наочно показувати і навчати вічних цінностей, як-от: чому важливі шлюб та діти, у чому мета життя і що є справжнім джерелом радості. Це також найкраще місце, щоб засвоїти інші важливі для життя уроки про доброту, прощення, самоконтроль, цінність освіти та чесної праці.

Звичайно, у багатьох членів Церкви є близькі члени сім’ї, які не приймають євангельські цінності й очікування. Ці люди потребують нашої любові і терпеливості. У відносинах одне з одним нам слід пам’ятати, що досконалість, якої ми прагнемо, не обмежується стресовими обставинами земного життя. Велике вчення в Ученні і Завітах 138:57–59 запевняє нас, що покаяння і духовне зростання можуть продовжуватися в духовному світі, який настає після земного життя. А ще важливіше, що коли сім’ї об’єднуються, аби зміцнювати одне одного, ми всі маємо пам’ятати, що гріхи та недоліки, яких не уникнути і яким усі ми підвладні у земному житті, можуть бути прощені через покаяння завдяки славетній і спасительній Спокуті Ісуса Христа.

Наш Спаситель, Ісус Христос, є для нас неперевершеним прикладом для наслідування. Ми будемо благословенні, якщо будуватимемо своє життя за Його вченнями та прикладом самопожертви. Коли ми йдемо за Христом і віддано служимо одне одному, це є найкращими ліками від егоїзму та індивідуалізму — рисами, які зараз здаються такими поширеними.

Батьки також мають обов’язок навчати своїх дітей практичних знань, окрім євангельських принципів. Сім’ї об’єднуються, коли разом роблять щось, що має значення. Сімейне садівництво зміцнює сімейні стосунки. Радісні сімейні враження зміцнюють сімейні зв’язки. Кемпінг, спортивні заходи та інші види відпочинку особливо цінні для зміцнення сімейних зв’язків. Сім’ям слід організовувати сімейні збори, щоб згадати предків, що у свою чергу веде до храму.

Батькам слід навчати дітей основних життєвих навичок, зокрема роботі у дворі та вдома. Вивчення мов є корисною підготовкою до місіонерського служіння і сучасного життя. Навчати цього можуть батьки, дідусі й бабусі або родичі. Сім’ї процвітають, коли вони навчаються як група і разом обговорюють усі питання, що стосуються сім’ї та її членів.

Дехто може сказати: “Але у нас немає часу на все це”. Багато батьків побачать, що, аби знайти час для того, що є дійсно важливим й увімкнути ефективність своєї сім’ї, варто вимкнути свої пристрої. Батьки, пам’ятайте, що те, чого насправді діти хочуть на вечерю — це час, проведений з вами.

Великі благословення приходять до сімей, якщо вони моляться разом, стаючи на коліна ввечері та вранці, щоб подякувати за благословення і помолитися, щоб вирішити спільні проблеми. Сім’ї також отримують благословення, коли разом відвідують богослужіння та інші духовні заходи. Сімейні зв’язки також зміцнюються завдяки сімейним історіям, створенню сімейних традицій та розповідям про священний досвід. Президент Спенсер В. Кімболл нагадав нам, що “історії натхнення з нашого власного життя і життя наших предків… є потужними навчальними засобами”. Часто вони є найкращим джерелом натхнення для нас і наших нащадків.

Я свідчу про Господа Ісуса Христа, Який є Єдинонародженим Сином Бога, нашого Вічного Батька. Він запрошує нас іти шляхом завітів, який веде до небесного сімейного зібрання. Запечатувальна влада священства, керована ключами, відновленими в Кертлендському храмі, об’єднує сім’ї на вічність (див. Учення і Завіти 110:13–16). У наш час ці ключі використовуються у храмах Господа, яких стає дедалі більше по всьому світу. Це реальність. Будьмо частиною її. Про це я молюся в ім’я Ісуса Христа, амінь.