Блаженні миротворці

Уявіть разом зі мною, що ви — підліток і знаходитеся в Капернаумі, поблизу Галілейського моря, у часи священнослужіння Ісуса Христа. Лунає звістка про равві — вчителя, — послухати якого збираються натовпи людей. Сусіди, щоб почути Його, планують вирушити в путь на гору, що височіє над морем.

Ви приєднуєтеся до інших, хто йде курними дорогами Галілеї. Прибувши на місце, ви дивуєтеся тому, який великий натовп зібрався, щоб послухати цього Ісуса. Хтось тихо шепоче: “Месія”.

Ви слухаєте. Слова Ісуса зворушують ваше серце. Протягом довгої пішої подорожі додому ви не вступаєте в розмови і здебільшого мовчите.

Ви обмірковуєте дивовижні вчення — такі, що перевершують навіть закон Мойсея. Ісус говорив, що треба підставити й іншу щоку і любити ваших ворогів. Він обіцяв: “Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть”.

У ваших обставинах, коли ви відчуваєте тягар важких днів — непевність і страх, — мир здається чимось нереальним.

Ви йдете швидше; ви, задихавшись, приходите додому. Ваша сім’я збирається разом; ваш батько запитує: “Скажи нам, що тобі вдалося почути й відчути?”

Ви кажете, що Ісус закликав, щоб ваше світло сяяло перед іншими людьми, щоб ви прагнули праведності, навіть коли вас переслідують. Ваш голос тремтить, коли ви повторюєте: “Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть”.

Ви запитуєте: “Чи дійсно можу я стати миротворцем, якщо світ перебуває в сум’ятті, якщо моє серце сповнене страхом і якщо мир, здається, настане дуже не скоро?”

Ваш батько дивиться на вашу матір і лагідно відповідає: “Так. Ми починаємо з найголовнішого — досягаємо миру в наших серцях. Потім — у наших домівках і сім’ях. Якщо ми робимо все, щоб досягнути миру там, то зможемо бути миротворцями на наших вулицях і в наших селах”.

Перенесімося на 2 000 років вперед. Немає потреби уявляти це собі — це наша реальність. Хоча чинники, тиск яких відчуває підростаюче покоління в наші дні: поляризація, секуляризація, прагнення “віддячити”, гнів на водіїв-порушників, насильство, а також цькування у соцмережах, відрізняються від тих, що впливали на молодь у Галілеї, обидва покоління живуть серед культур, де панують конфлікти й напруженість.

На щастя, і наших юнаків та дівчат приваблює те, що стає для них подобою особистої присутності на Проповіді на горі: семінарія, конференції “Заради зміцнення молоді” й навчання за програмою За Мною йдіть. Тут вони чують ті самі незмінні заклики від Господа: нехай ваше світло сяє перед іншими людьми, прагніть праведності, навіть якщо вас переслідують, і любіть ваших ворогів.

Вони також чують від живих пророків Відновлення підбадьорливі слова: “Потрібні миротворці”. Висловлюйте незгоду, не виявляючи неприязні. Нехай замість суперечок і гордовитості будуть прощення й любов. Наводьте мости взаємодії та порозуміння, а не зводьте стіни упередженості чи расової ізоляції. І чують те саме обіцяння: “Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть”.

Серця нинішнього підростаючого покоління сповнені свідченням про Ісуса Христа і надією на майбутнє. Втім і ці юнаки та дівчата запитують: “Чи дійсно я можу стати миротворцем, якщо світ перебуває в сум’ятті, якщо моє серце сповнене страхом і якщо мир, здається, настане дуже не скоро?”

І знову у відповідь голосно лунає: “Так!” Ми сприймаємо слова Спасителя: “Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю… Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!”

Сьогодні ми так само починаємо з найголовнішого — досягаємо миру в наших серцях. Потім у наших домівках і сім’ях. Якщо ми робимо все, щоб досягнути миру там, то зможемо бути миротворцями в наших кварталах і громадах.

Розгляньмо докладніше ці три місця, де сучасні святі останніх днів досягають миру.

По-перше, ми досягаємо миру в наших серцях. Дивлячись на священнослужіння Христа, можна побачити, що діти линули до Нього. У цьому є підказка. Якщо подивитися, які чисті й невинні серця дітей і як вони прагнуть бути миротворцями, це може надихати й наші серця. Ось які відповіді на запитання: “Що таке бути миротворцем?” дали кілька маленьких дітей.

Я наведу їхні відповіді, які йдуть від самого їхнього серця! Лука сказав: “Завжди допомагати іншим”. Грейс розповіла, як важливо прощати одне одного, навіть якщо це здається несправедливим. Анна сказала: “Я побачила дівчинку, з якою ніхто не грався, тож я пішла, щоб погратися з нею”. Лінді промовила, що бути миротворцем — це допомагати іншим. “Потім ви навчаєте цього інших. І це буде просто поширюватися все далі й далі”. Ліем сказав: “Не треба злитися на людей, навіть, якщо вони зляться на вас”. Ландан вигукнула: “Якщо хтось дражниться або недобре ставиться до тебе, ти кажеш: “Будь ласка, припини”. Тревор зазначив: “Якщо залишився лише один пончик і всім вам хочеться ним поласувати, ви ділитеся”.

Ці відповіді дітей є для мене свідченням, що всі ми народилися з божественними схильностями бути добрими і співчутливими. Євангелія Ісуса Христа сприяє набуттю цих божественних якостей, включно з прагненням бути миротворцями, і закарбовує їх у наших серцях, благословляючи нас і в цьому житті, і в житті прийдешньому.

По-друге, ми сприяємо досягненню миру в наших домівках, дотримуючись даного Господом взірця, щоб впливати на наші стосунки одне з одним: діємо з переконанням, довготерпінням, мʼякістю, лагідністю і любов’ю нелицемірною.

Я хочу розповісти надихаючу історію, як одна сім’я, застосовуючи ці принципи, зробила досягнення миру справою всієї їхньої сім’ї.

У дітей в цій сім’ї були напружені стосунки з одним дорослим чоловіком, який часто сердився на них, виявляв зверхність і був грубим. Діти, ображені й збентежені, почали думати, чи не буде єдиним виходом так само недоброзичливо ставитися й до нього.

Одного вечора всі члени цієї сім’ї відверто поговорили про напруженість у стосунках і наслідки, до яких вона призводить. А потім виникла ідея — не просто якесь рішення, а ідея зробити експеримент.

Замість того, щоб у відповідь мовчати або “віддячувати”, діти робитимуть щось неочікуване: вони відповідатимуть з добротою. Не просто будуть стримано ввічливими, а свідомо і від щирого серця казатимуть добрі слова й робитимуть добрі справи, яким би не було ставлення до них у відповідь. Усі погодилися, що спробують робити так певний час, а потім знову зберуться разом і обговорять результати.

Хоча дехто спершу вагався, усе ж вони віддано і зі щирим серцем дотримувалися цього плану.

Потім сталося щось дивовижне.

Прохолодне ставлення почало змінюватися на доброзичливе. Замість сердитих поглядів засяяли усмішки. Той дорослий чоловік, колись такий відчужений і грубий, почав змінюватись. Діти, яким додавав сили їхній вибір діяти з любов’ю, з радістю дивилися на це переображення. Ця зміна була настільки глибокою, що в запланованих повторних зборах більше не було потреби. Доброта непомітно змінила все.

З часом встановилися справжні дружні стосунки, які надихали кожного. Аби бути миротворцями, ми прощаємо інших і свідомо зміцнюємо їх, а не розносимо вщент.

По-третє, ми маємо бути миротворцями у наших громадах. У тривожні часи Другої світової війни старійшина Джон А. Уідтсоу навчав: “Єдиний спосіб створити мирну громаду — це сприяти тому, аби чоловіки і жінки любили й підтримували мир. Кожна окрема особа через те вчення Христа… тримає у своїх руках ключі до миру у [всьому] світі”.

У наведеній далі історії чудово проілюстровано це твердження.

Кілька років тому двоє чоловіків — мусульманський імам і християнський пастор з Нігерії — займали протилежні позиції у болісному розколі суспільства на релігійному підґрунті. Обидва сильно страждали. Втім, завдяки цілющій силі прощення, вони вирішили, що будуть йти однією дорогою разом.

Імам Мухаммад Ашафа і пастор Джеймс Вує стали друзями і, як не дивно, партнерами у встановленні миру. Вони разом заснували “Центр міжконфесійного примирення”. Нині вони навчають інших, як замість ненависті мати надію. Їх двічі висували кандидатами на Нобелівську премію, а недавно вони першими отримали премію Співдружності націй, що вручається за сприяння миру.

Ці двоє колишніх ворогів нині подорожують разом, відновлюючи те, що було зламано, і це є яскравим свідченням того, що відгукнутися на заклик Спасителя бути миротворцями не лише можливо, а й потрібно, адже це веде до могутніх змін.

Якщо ми приходимо до пізнання слави Бога, тоді ми “не матиме[мо] бажання образити один одного, але [бажатимемо] жити мирно”. У наших громадах і в наших спільнотах ми можемо зробити вибір — бачити одне одного дітьми Бога.

На завершення я хочу звернутися до вас із запрошенням. Щоб встановити мир, потрібно діяти — тож, що може зробити кожен з нас, починаючи відзавтра? Чи змогли б ви протягом одного тижня дотримуватися трьохетапного плану для миротворців?

1. Вільна від суперечок атмосфера вдома: якщо виникає суперечка, зупиніться і виправте ситуацію добрими словами та вчинками.

2. Наведення мостів в інтернеті: перш ніж робити якийсь допис, давати відповідь або щось коментувати онлайн, запитайте себе: “Чи сприятиме це наведенню мостів?” Якщо ні, зупиніться. Не надсилайте цього. Натомість діліться тим, що є доброчесним. Проголошуйте мир, а не ненависть.

3. Відновлюйте стосунки і возз’єднуйтесь: кожен із членів сім’ї може проаналізувати, чи є в нього напружені стосунки з кимось і, якщо є, то вибачитися, послужити, відновити стосунки і возз’єднатися.

Минуло вже кілька місяців відтоді, як я відчув сильне спонукання звернути увагу на слова: “Блаженні миротворці”. На завершення я хотів би поділитися тим, що спадало мені на думку протягом цього часу.

Бути миротворцем — це одна з рис Христового характеру. Іноді миротворців вважають наївними або слабкими — в усьому. Втім, бути миротворцем не означає бути слабким, а означає бути сильним у спосіб, який світ, можливо, не зрозуміє. Аби бути миротворцями, потрібно виявляти відвагу і йти на компроміси, але це не означає, що слід жертвувати принципами. Бути миротворцями — це скеровувати зі щирим серцем, а не з упередженнями. Це дружньо простягати одне одному руки, а не підходити одне до одного зі стиснутими кулаками. Бути миротворцями — це не щось нове з останніх номерів газет. Сам Ісус Христос навчав цього людей і в Біблії, і у Книзі Мормона. Сучасні пророки з перших днів Відновлення і донині також навчали бути миротворцями.

Ми, діти люблячого Небесного Батька, виконуємо нашу божественну роль, якщо намагаємося стати миротворцями. Я свідчу про Ісуса Христа, Який є Князем миру, Сином живого Бога, в ім’я Ісуса Христа, амінь.