Усміхнені обличчя і вдячні серця
Велич наших святих в Африці стає ще більш очевидною, коли вони стикаються з життєвими випробуваннями і вимогами зростаючої Церкви.
Трохи більше року тому мене звільнили від мого покликання у президентстві сімдесятників. Про цю зміну було оголошено тут, на генеральній конференції. Через те, що моє ім’я зачитали близько до імен тих генеральних авторитетів, які переходили на почесний відпочинок, багато хто подумав, що моє служіння також закінчується. Після конференції я отримав багато повідомлень вдячності й побажань усього найкращого на наступному етапі мого життя. Дехто навіть запропонував купити мій будинок в Норт-Солт-Лейку. Приємно було побачити, що за нами сумуватимуть і що у нас не буде проблем із продажем будинку, коли ми завершимо служіння. Але ми ще не дійшли до того етапу.
Моє нове призначення привело нас із Монікою до прекрасної Африки, де Церква процвітає. Яке ж це благословення служити серед вірних святих у Південноафриканській території та бути свідком Господньої любові до них! Нас надихає приклад багатопоколінних родин різноманітного походження, серед яких чимало успішних і добре освічених членів Церкви, які присвячують свій час і таланти служінню іншим.
У той же час через демографічну ситуацію регіону до Церкви приєднується багато людей зі скромним достатком. Вони змінюють своє життя завдяки благословенням, які приносить вірність у сплаті десятини, а також освітні можливості, які пропонує Церква. Такі програми як Succeed in School, EnglishConnect, BYU–Pathway Worldwide і Постійний фонд освіти благословляють багато життів, особливо молоде покоління.
Президент Джеймс Е. Фауст якось сказав: “Кажуть, що ця церква не обов’язково приваблює великих людей, але частіше робить звичайних людей великими”.
Велич наших святих в Африці стає ще більш очевидною, коли вони стикаються з життєвими випробуваннями і вимогами зростаючої Церкви. Вони завжди підходять до цього з позитивним настроєм. Вони добре втілюють широковідоме вчення Президента Нельсона:
“Радість, яку ми відчуваємо, не має майже нічого спільного з обставинами нашого життя і цілком залежить від того, на чому зосереджене наше життя.
Коли наше життя зосереджене на Божому плані спасіння… та на Ісусі Христі і Його євангелії, ми можемо відчувати радість незалежно від того, що відбувається — або не відбувається — у нашому житті”.
Вони знаходять радість попри свої випробування. Вони пізнали, що наші стосунки зі Спасителем дозволяють долати труднощі з усміхненим обличчям і вдячним серцем.
Я хочу поділитися дечим зі свого досвіду, отриманого з цими вірними святими, чий приклад ілюструє цей принцип. Я почну з Мозамбіку.
Мозамбік
Декілька місяців тому я головував на конференції колу, з моменту утворення якого минув один рік і який вже містив 10 підрозділів. Понад 2000 людей заповнили маленький дім зборів і три намети, поставлені ззовні. Президентові колу 31 рік, його дружині — 26, у них двоє маленьких дітей. Він керує цим зростаючим і повним викликів колом без жодних нарікань — лише усміхнене обличчя і вдячне серце.
На співбесіді з патріархом я дізнався, що його дружина серйозно хворіла, і йому було важко сплачувати за її лікування. Обговоривши цю проблему з президентом колу, ми дали їй благословення священства. Я поцікавився в патріарха, скільки патріарших благословень він в середньому давав.
“Від восьми до десяти”, — відповів він.
Я запитав: “На місяць?”
Він відповів: “На тиждень!” Я пояснив йому, що давати стільки благословень за вихідні не дуже мудро.
“Старійшино Годою, — сказав він, — вони продовжують приходити кожного тижня, в тому числі й нові члени Церкви та молодь”. І знову-таки: жодних нарікань — лише усміхнене обличчя і вдячне серце.
По дорозі до готелю після суботньої вечірньої сесії конференції колу я помітив людей, які пізно ввечері купували їжу вздовж дороги. Я запитав свого водія, чому вони роблять це, коли вже так темно, а не протягом дня. Він відповів, що вони працюють вдень, щоб мати гроші на їжу пізніше.
“То вони працюють сьогодні, щоб було що їсти завтра”, — сказав я.
Але він мене виправив: “Ні, вони працюють протягом дня, щоб поїсти ввечері”. Я сподівався, що наші члени Церкви були у кращому становищі, але він пояснив, що багато хто з них стикався з подібними випробуваннями в тій частині країни. Наступного ранку під час недільної сесії, коли я був краще обізнаний щодо їхньої ситуації, мене ще більше зворушували їхні усміхнені обличчя та вдячні серця.
Замбія
По дорозі на недільні збори ми з президентом колу побачили подружжя, яке йшло дорогою з немовлям і двома маленькими дітьми. Ми зупинилися, щоб запропонувати підвезти їх. Вони здивувалися і дуже зраділи. Коли я запитав, скільки їм доводиться йти до каплиці, батько відповів, що дорога займає від 45 хвилин до години — залежно від темпу дітей. Вони проходили цю відстань в обидва боки. Кожної неділі. Жодних нарікань — лише усміхнені обличчя та вдячні серця.
Малаві
Однієї неділі перед конференцією колу я відвідав дві філії, які використовували державні школи для проведення зборів. Я був шокований простими і скромними умовами будівель, в яких бракувало навіть деяких елементарних зручностей. Коли я зустрівся там з кількома членами Церкви, то був готовий вибачатися за неналежний стан їхнього дому зборів, але вони були раді, що мають місце неподалік, де можна збиратися, уникаючи звичної довгої дороги. І знову-таки: не було жодних нарікань— лише усміхнені обличчя і вдячні серця.
Зімбабве
Після суботнього навчання провідників президент колу взяв мене на недільне богослужіння, яке проводилося в орендованому будинку. На зборах було двісті сорок осіб. Єпископ представив десятьох нових членів Церкви, які охристилися того тижня. Присутні розмістилися у двох невеликих кімнатах, деякі члени Церкви також сиділи ззовні будівлі, спостерігаючи за зборами через вікна та двері. І знову-таки: не було жодних нарікань— лише усміхнені обличчя і вдячні серця.
Лесото
Я відвідав цю чарівну маленьку країну, також відому як “гірське королівство”, щоб побачити, як церковний округ готується стати колом. Після цілої суботи різних зборів, я відвідав недільне богослужіння в одній із філій в орендованому будинку. Причасна зала була переповнена, люди навіть стояли за дверима, щоб долучитися. Я сказав президенту філії, що йому потрібна більша будівля для зборів. На мій подив, він сказав, що це була лише половина його філії. Інша половина відвідувала ще одні причасні збори після другої години служіння. І знову-таки: не було жодних нарікань — лише усміхнені обличчя і вдячні серця.
Я повернувся в Лесото із запізненням, оскільки сталася згадана раніше дорожньо-транспортна пригода, в якій загинуло кілька представників нашої молоді. Відвідуючи їхні сім’ї і провідників, я очікував, що атмосфера буде похмурою. Натомість я зустрів сильних і стійких святих, які справлялися з ситуацією із силою духу та натхненням.
На фотографії — 14-річна Мфо Анісія Нку, яка вижила у тому нещасному випадку. Її слова чудово ілюструють цю силу: “Довіряйте Ісусу і завжди звертайтеся до Нього, бо завдяки Йому ви знайдете мир, і Він допоможе вам у процесі зцілення”.
Це лише кілька прикладів ситуацій, в яких вони зберігають позитивне ставлення, оскільки зосереджують своє життя на євангелії Ісуса Христа. Вони знають, де знайти допомогу і надію.
Цілюща сила Спасителя
Чому Спаситель може допомогти їм і нам за будь-яких обставин нашого життя? Відповідь можна знайти в Писаннях:
“І Він піде, зносячи муки, і страждання, і спокуси всякого роду…
І Він візьме на себе їхні недуги, щоб Його нутро сповнилося милості… щоб Він міг знати… як допомогти Своєму народові в його недугах”.
Як навчав старійшина Девід А. Беднар, немає такого фізичного болю, муки чи слабкості, які ми відчували і яких би не знав Спаситель. “Ми з вами у мить слабкості можемо волати: “Ніхто… не розуміє [і не знає, через що я проходжу!]… Жодна людська істота, можливо, і не знає. Але Син Божий досконало знає і розуміє”. А чому? Бо “Він відчув і зніс наші тягарі ще до того, як ми це зробили”.
Я завершу своє свідчення словами з Матвій 11:
“Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, — і Я вас заспокою!
Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм.
Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!”.
Як і ті святі в Африці, я знаю, що це обіцяння дійсне. Воно дійсне як там, так і всюди. Про це я свідчу в ім’я Ісуса Христа, амінь.