Сподівайся на Бога і живи

У червні цього року в країні Лесото, що на півдні Африки, сталася жахлива аварія. Невеликий автобус, в якому перебувало 20 молодих жінок з філії Церкви в Мапуцое та сім їхніх провідників, прямував до столиці, міста Масеру, на збори молодих жінок з їхнього округу. Коли вранці вони їхали двосмуговим шосе, на смугу, якою прямував цей автобус, виїхав автомобіль, що їхав у зустрічному напрямку, намагаючись обігнати інший автомобіль. Не було ні достатньо місця, ні часу, щоб уникнути лобового зіткнення, і за кілька секунд ці автомобілі зіткнулися, зʼїхали з дороги і спалахнули.

Загалом внаслідок цього нещасного випадку загинуло 15 осіб, серед них шість молодих жінок, дві провідниці Товариства молодих жінок та президент філії Мапуцое з дружиною. Ті, хто вціліли, члени сімей та друзі загиблих говорили про свої різні емоції, зокрема гнів, а також про депресію і навіть відчуття провини. Та не зважаючи на ці почуття і запитання, які залишалися без відповіді, вони втішали одне одного і зверталися до Бога за допомогою священної музики, Писань і молитви, знаходячи в них втішення. Сімнадцятирічна Сецоана Селебелі, яка вижила після аварії, свідчила: “Ісус Христос любить нас і перебуває з нами, незважаючи на біль у наших серцях”.

Молода жінка та її провідниця, яких забрали в лікарню для лікування опіків, разом вивчали Книгу Мормона. Одна з них сказала: “Останнім часом ми читали книгу Моронія, і Мороній каже саме те, що я відчуваю. Коли він говорить, він ніби каже: “Ти маєш вивчати ці слова, бо вони написані для тебе, щоб допомогти тобі пройти через це”.

На спільній поховальній службі за загиблими територіальний сімдесятник старійшина Сіябонга Мхізе сказав: “Нам всім у цей час слід звернутися до Господа і попросити Його втішити наші серця і… втамувати біль, який відчуваємо”. Мамфо Макура, президентка Товариства молодих жінок сусідньої філії Лерібе, закликала: “Зверніться до Господа і знайдіть силу прийняти Його волю. Ісус Христос є “Начальником і Виконавцем нашої віри”[див.Євреям 12:2]. Не зводьте погляд з Нього і сподівайтесь на Нього”.

Сподівайтесь на Нього. Її слова перегукуються з порадою Алми своєму синові Геламану: “Гляди, щоб ти сподівався на Бога і жив”. Алма описав досвід Легія та його народу, набутого ними з Ліягоною, як прообраз: “Бо дивись, саме так, як легко підкоритися слову Христа, яке вкаже тобі прямий шлях до вічного блаженства, так було і для наших батьків підкоритися цьому компасові, який би показав їм прямий шлях до землі обіцяної”. Алма сказав: “Якби вони подивилися, вони б вижили… І якщо ми подивимося, ми зможемо жити вічно”.

В іншому випадку Алма навів приклад про мідяного змія, піднятого Мойсеєм, коли давні ізраїльтяни страждали від укусів вогненних змій. Господь сказав Мойсею зробити фігурку змія і підняти її на жердині та пообіцяв, що “кожен покусаний, як погляне на нього, то буде жити”. Алма пояснив, що ця мідяна фігурка була прообразом, або символом, Христа, Якого буде піднято на хресті. Багато хто дійсно дивився і жив, а інші, за словами Алми, були “закамʼянілими так”, що просто не хотіли дивитися і загинули.

Алма запитав:

“Якби ви могли бути зцілені просто кинувши поглядом ваших очей, щоб вас можна було зцілити, чи не глянули б ви швидко, або ви краще закамʼяніли б вашими серцями у зневірі, і були б ледачими, так що не кинули б поглядом ваших очей, щоб ви могли загинути?…

Тоді киньте поглядом ваших очей і почніть вірити в Сина Божого, що Він прийде викупити Свій народ, і що Він страждатиме і загине, щоб спокутувати їхні гріхи; і що Він встане знову з мертвих, чим принесе воскресіння, щоб усі люди стояли перед Ним, будучи судженими в останній день і в день суду, згідно з їхніми діяннями”.

Звичайно, порада “Сподівайся на Бога і живи” має для нас значення не лише у вічності, вона також кардинально впливає на характер та якість нашого земного життя. Памʼятайте слова юної сестри Селебелі з Лесото, які вже згадувалися: “Ісус Христос любить нас і завжди з нами, незважаючи на біль в наших серцях”.

Природа занепалого світу, де лютує диявол і всі є недосконалими, така, що будуть розчарування й образи, страждання і смуток, невдачі і втрати, переслідування і несправедливість. Тільки звертаючись до Бога, окремі люди, сімʼї і навіть цілі народи можуть процвітати. Президент Нельсон навчав: “Оскільки Спаситель Своєю безмежною Спокутою викупив кожного з нас від слабкості, помилок і гріха, і оскільки Він зніс усі болі, тривоги і тягарі, які вам будь-коли доводилось зносити [див. Алма 7:11–13], тоді, якщо ви дійсно покаєтеся і будете прагнути Його допомоги, ви зможете піднятися над цим нинішнім повним непевності світом”.

Жодне обіцяння не повторюється у Книзі Мормона частіше, ніж це: “Якщо ви будете виконувати Мої заповіді, ви будете процвітати на землі; але якщо ви не будете виконувати Моїх заповідей, вас буде відсічено від Моєї присутності”. Життєвий досвід народів, про які написано у Книзі Мормона, протягом століть вказує на істинність цих слів. “Процвітати” означало насолоджуватися проводом і благословеннями небес у своєму житті. “Процвітати” означало досягнути такого рівня економічного добробуту, який дозволяв їм одружуватися, утримувати сімʼї і задовольняти потреби інших. “Процвітання” — це й здатність подолати труднощі та пройти випробування. Завдяки благодаті Господа “усе допомага[ло їм] на добре”, удосконалювало їх та поглиблювало їхні стосунки з Ним.

Алма пояснив, що звертатися до Бога означає виконувати Його заповіді, благати Його постійно про підтримку, радитися з Ним в усіх ваших справах і сповнювати ваше серце подякою Йому вдень і вночі. Заповіді та порада Бога містяться у Писаннях і словах Його слуг. Яскравим прикладом цього є принципи та ідеали, про які сказано в документі “Сімʼя: Проголошення світові”. Ще одна настанова міститься у брошурі Заради зміцнення молоді. Цьогорічна тема Товариства молодих чоловіків і Товариства молодих жінок звучить так: “Звертайтеся до Христа”. Цим повелінням Господь втішав Джозефа Сміта й Олівера Каудері: “Звертайтеся до Мене в кожній думці; не вагайтеся, не бійтеся”. У брошурі Заради зміцнення молоді говориться про кілька вкрай необхідних Божих заповідей і норм та сказано, як звертатися до Господа у прийнятті потрібних рішень. Це путівник не лише для молоді, але й для всіх нас.

Одним з дуже яскравих прикладів того, що у брошурі Заради зміцнення молоді містяться важливі настанови, є розділ під назвою “Ваше тіло — священне”. У ньому сказано: “Ставтеся до свого тіла і до тіл інших людей з повагою. Коли ви приймаєте рішення щодо свого одягу, зачіски та зовнішнього вигляду, запитайте себе: “Чи шаную я своє тіло як священний дар від Бога?”

Далі у брошурі Заради зміцнення молоді сказано: “Тримайте в святості статевий потяг і статеві почуття. Вони не повинні бути предметом жартів чи розваг. Не можна торкатися приватних, священних частин тіла іншої людини, навіть якщо вона одягнена. Це доречно лише між чоловіком і жінкою в шлюбі. Вирішуючи, що робити, дивитися, читати, слухати, публікувати, про що думати чи писати у повідомленнях, уникайте всього, що має на меті викликати хтиві емоції в інших або у вас самих”.

Це нагадує мені нещодавнє застереження Президента Нельсона:

“Мало що ускладнить ваше життя швидше, ніж порушення… божественного закону [цнотливості]. Для тих, хто уклав завіти з Богом, аморальність є одним із того, що найшвидше призведе до втратити вашого свідчення…

Сила створювати життя — це єдиний привілей божественності, яким Небесний Батько дозволяє користуватися Своїм смертним дітям. Отже, Бог встановив чіткі орієнтири для використання цієї життєдайної, божественної сили. Фізична близькість — лише для чоловіка і жінки, які перебувають у шлюбі між собою.

Більшість у світі в це не вірить, але ж громадська думка не є законодавцем для істини. Господь проголосив, що жодна нецнотлива людина не досягне целестіального царства… І якщо ви були нецнотливі, я благаю вас покаятися. Прийдіть до Христа й отримайте Його обіцяння цілковитого прощення, якщо ви повністю покаєтеся у своїх гріхах [див. Ісая 1:16–18; Учення і Завіти 58:42–43]”.

Памʼятайте, що в обіцянні, даному у Книзі Мормона, протилежністю процвітання названа не бідність, а відсічення від присутності Господа. Його присутність означає вплив Його Духа на життя людини. Усі, коли приходять у світ, наповнюються Світлом Христа. Крім того, дехто хоче охриститися й отримати дар і додаткове світло від Святого Духа. Він приносить натхнення і скеровує, посилює і вдосконалює притаманні особі дари та здібності й допомагає уникати злочестивого впливу, неправильних рішень та безвихідних ситуацій.

Як і ви, я знаю людей, які колись насолоджувались даром Святого Духа, але через невиконання заповідей Бога втратили це благословення. Особливо пригадується випадок з одним чоловіком, якого було позбавлено членства в Церкві через провину. Він сказав, що першою його реакцією було відчуття образи. Він відчував, що його засуджують недосконалі провідники. Він знав, що його поведінка була неправильною, але виправдовував її тим, що вказував на недоліки й помилки інших. Через деякий час він почав відчувати себе комфортно, живучи поза Церквою: не було зобовʼязання служити у покликаннях, не потрібно було ходити на богослужіння і служити підопічним.

Так тривало певний час, але він почав ще гостріше відчувати відсутність Святого Духа — Божої присутності — у своєму житті. З власного досвіду він знав, як це: день у день мати втішення, скерування і впевненість, які приходять від Духа; а тепер йому цього не вистачало. Зрештою він зробив усе необхідне, щоб покаятися і знову стати гідним хрищення водою і Духом.

Здається, немає кінця й краю різним джерелам, до яких люди звертаються в пошуках сенсу життя, щастя і допомоги. Більшість з них “погляда[ють] за межу”. Але нам непотрібно бути “малолітками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки [або моди]””. Звертаючись до Бога, ми можемо знайти мир, коли переживаємо труднощі, а наша віра може й далі зміцнюватися навіть у часи сумнівів і духовних випробувань. Ми можемо отримати силу, стикаючись із протидією та опиняючись в ізоляції. Ми можемо узгодити ідеал з теперішньою реальністю. Дійсно, немає іншого шляху, ніж вказаного Самим Богом: “Зверніться до Мене й спасетесь, всі кінці землі, бо Я — Бог, і нема більше іншого Бога”.

Звертатися до Бога означає, що Він не лише один з наших пріоритетів; це скоріше означає, що Він є нашим найвищим пріоритетом. Я знову згадую ту жахливу аварію в Лесото минулого червня. Сидячи на лікарняному ліжку, одна з провідниць Товариства молодих жінок, яка вижила і яка не вірила в Бога до того, як приєдналася до Церкви, сказала, що зараз її мета — зрозуміти, чому її життя було врятовано. “Постійне служіння Богу — ось до якої відповіді я прийду, якщо таки прийду, — сказала вона. — Раніше я думала, що люблю Бога, але тепер я дуже, дуже, дуже, дуже люблю Його. Тепер Він є пріоритетом [номером один] у моєму житті”.

Я свідчу про Батька, Сина і Святого Духа, Які в досконалій єдності слова, думки, мети і вчинку є Тим Єдиним Богом, до Якого ми можемо звертатися за всім, що є добрим. Я свідчу про Спокуту Ісуса Христа, завдяки якій приходить сила виконати чудове обіцяння: “Подивіться на Мене, і витерпіть до кінця, і ви житимете; бо тому, хто витерпить до кінця, подарую Я вічне життя”. В ім’я Ісуса Христа, амінь.