Смиренні душі стають на коліна біля олтарів
Коли ми укладаємо завіти та дотримуємося їх, ми пов’язуємо себе зі Спасителем і отримуємо більший доступ до Його милості й захисту, а також освячуємося, зцілюємося і знаходимо спокій.
Дякую вам, учасники хору, за ваше свідчення у вигляді цього нового гімну.
Новий причасний гімн “Bread of Life, Living Water (Хліб життя, жива вода)” насичує мою душу. В одному з рядків цього гімну є такі слова: “І серце скрушене моє, Тобі приношу в жертву я, приходячи до олтаря”.
Моє розуміння цих слів поглибилося невдовзі після того, як у 2015 році наша сім’я поїхала з Ньюбері-Парк, штат Каліфорнія, щоб служити в Огденській місії у штаті Юта. Я отримав запрошення поїхати на екскурсію до військової авіабази “Гілл”, розташованої поблизу Лейтона, штат Юта. Я ніколи раніше не був на військовій базі й ніколи не зустрічався з військовим капеланом або з чоловіками і жінками, чия робота — забезпечувати безпеку і захист своєї країни.
Капелан Гарп, як і тисячі інших добровільних та професійних капеланів, які служать у наших в’язницях, лікарнях та військових установах по всьому світу, надихав і підбадьорював мене. Останнім місцем, яке ми відвідали на цій базі, була каплиця. Я запитав у капелана, чи проводить він богослужіння для всіх людей, які бажають обмірковувати, молитися, вивчати й поклонятися. Він підійшов до передньої стіни каплиці й дістав хрест із-за завісок. Він сказав, що використовує цей хрест для проведення протестантських і католицьких богослужінь. Я запитав, що він використовує для наших єврейських братів та сестер, і він підійшов до іншого боку передньої стіни і дістав зірку Давида.
Після цього я запитав: “Що ви робите для проведення богослужінь для святих останніх днів?” Він відклав вбік ці символічні предмети і вказав на великий дерев’яний олтар посеред каплиці. Він сказав, що члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів підготовляють і благословляють хліб та воду на цьому олтарі. Я запитав, чи переміщують кудись цей великий, на вигляд нерухомий олтар перед богослужіннями, які проводяться для наших єврейських, мусульманських, католицьких чи протестантських братів і сестер. Він сказав, що олтар залишається на місці, бо кілька з тих конфесій також певним чином використовують його.
Авраам збудував олтар, зв’язав Ісака і був готовий принести в жертву свого єдиного сина, але його руку було зупинено, і він відгукнувся, як колись відгукнувся Господь, такими словами: “Ось я!” Скільки разів Великий Єгова або хтось із Його пророків добровільно відгукувались, кажучи: “Ось я”?
У Своїй Проповіді на горі Спаситель закликав нас примиритися з нашими братами і сестрами, перш ніж ми підійдемо до олтаря. Павло навчав, що біля олтаря ми “освяч[уємося]” завдяки Спокуті Ісуса Христа.
Пророк Легій “залишив свій дім… і свої коштовності… [А потім] він спорудив жертовник… і приніс жертву… і дякував Господу”.
У Біблії і Книзі Мормона нас навчають поклонятися Сину Божому біля олтарів. Чому?
Наші перші батьки, Адам і Єва, збудували олтарі й поклонялися біля них. Після того як Адама і Єву було вигнано з Еденського саду і вони поклонялися “багато днів”, їм явився ангел і поставив важливе запитання, яке можна поставити й кожному з нас: “Чому приносиш ти жертви Господу?”
Адам відповів: “Я не знаю”.
Відповідь ангела на смиренне зізнання Адама приголомшує: “Це є подобою жертви Єдинонародженого від Батька… Отже, ти робитимеш усе, що робиш, в імʼя Сина, і ти каятимешся і прикликатимеш Бога в імʼя Сина завжди”.
Причасний стіл і храмові олтарі символізують жертву Ісуса Христа і Його нескінченну Спокуту.
Коли ми укладаємо завіти, отримуючи такі обряди, як причастя в церкві й ендаумент і запечатування в храмі, та дотримуємося цих завітів, ми пов’язуємо себе зі Спасителем і отримуємо більший доступ до Його милості й захисту, а також освячуємося, зцілюємося і знаходимо спокій.
Милість і захист через завіти
У 15-річному віці я запитав свого тата, чи можна мені пропустити причасні збори — лише одну неділю у січні, аби подивитися особливий матч гри в американський футбол. Він сказав, що я достатньо дорослий, щоб самостійно прийняти це рішення, і попросив мене взяти до уваги одну пораду. Він сказав: “Якщо ти вирішиш пропустити причастя один раз, тобі набагато легше дасться рішення пропустити його знову”.
Якщо Спаситель чудово з’єднує нас із тим, що є правильним, то супротивник від’єднує нас від цього. Він, Сатана, спокушає нас, щоб ми віддалилися від наших освячених місць поклоніння і від захисту, який дає Ісус Христос. Коли ми поклоняємося Спасителю, то отримуємо “сил[у] протистояти природній мирській течії”. Коли ми проводимо час, спілкуючись з Ним, то отримуємо обіцяння, що нас буде “визволено від Сатани”. “Отже, якщо ми дотримуємося наших завітів, Він наділяє нас Своєю… зміцнюючою силою”. О, як же я ціную досвід спілкування зі Спасителем, уможливлений завдяки завітам, укладеним біля святих олтарів.
Збільшення розуміння Спасителевої вічної Спокути рядок за рядком, приписання за приписанням стає духовним щепленням проти хитрощів супротивника. Молодий старійшина Яггі в Мексиці, zuster (сестра) Яггі в Бельгії та інші місіонери по всьому світу мають набагато більше шансів побачити, як їхні друзі отримують благословення хрищення і дар Святого Духа, якщо ці їхні друзі відвідають причасні збори протягом першого тижня після знайомства з ними.
Доросла молодь на островах Тонго або Самоа має набагато більше шансів бути запечатаною в домі Господа, якщо вона підготувалася до отримання свого ендаументу і отримала його невдовзі після закінчення школи. Під час отримання ендаументу членів Церкви запрошують жити за п’ятьма законами, виконувати і дотримуватися їх, щоб завдяки цьому мати силу і захист у їхньому житті. Коли ми укладаємо завіти з Господом, між нами встановлюються взаємні стосунки. Ми виявляємо вірність Йому і любов до Нього. Наші сила і міць зростають з кожним обіцянням, яке ми даємо і виконуємо.
Обмірковування і освячення
Коли ми смиренно і символічно стаємо на коліна біля олтарів Господа, то маємо можливість обмірковувати, “зупини[т]и гордовитість [наших] сердець… упокор[и]тися перед Богом”. Коли я був підлітком і збирався гуляти з друзями, моя мама часто казала: “Пам’ятай, хто ти є, і коли повернешся додому, не забудь повідомити про це мене”. У деякі з вечорів я не повідомляв про своє повернення, бо приходив додому надто пізно. Я шкодую, що пропускав ті важливі миті спілкування з мамою.
Сьогодні я з нетерпінням чекаю на кожну можливість поспілкуватися з Небесним Батьком. У моїй щоденній практиці особистого поклоніння я стою на колінах поруч з ліжком або в оточенні сім’ї і молюсь, і уявляю, що стою на колінах біля олтарів, обмірковуючи й аналізуючи своє життя. Я думаю про причастя, а саме про скибки хліба, які для нас ламають на шматочки, кожен з яких є символом поламаного тіла нашого Спасителя. Я пригадую, як президент Даллін Х. Оукс навчав, що “кожен шматок хліба є унікальним, так само, як і ті, хто приймає його, є унікальними”. Коли я стаю навколішки і молюсь, то думаю про те, як я можу підкорити свою волю волі Бога.
Старійшина Девід А. Беднар навчав, що “обряд причастя є святим і постійним запрошенням щиро покаятися і оновитися духовно. Прийняття причастя саме по собі не веде до прощення гріхів. Але, коли ми сумлінно готуємося і беремо участь у цьому святому обряді зі скрушеним серцем і упокореним духом, тоді дається обіцяння, що Дух Господа може завжди бути з нами. І силою Святого Духа, яка освячує, і маючи Його за постійного напарника, ми завжди можемо утримувати прощення наших гріхів”.
Коли ми з Емі детально згадуємо події нашого життя, то радіємо дару досконалої любові та жертви Ісуса Христа. Ми також бачимо, як розпалилася лють пекла. Як ми можемо подолати тривожність, депресію, рак, діабет, пережити осудливі погляди, цькування в інтернеті, крадіжку особистих даних, викидень, втрату дитини, брата і батька? Завдяки тому, що Ісус випив гірку чашу тремтіння, чашу гніву — за мене, за мою сім’ю, за всіх нас!
Гефсиманія, художник Адам Абрам, люб’язно надано altusfineart.com © 2025
“Гірк[а] чаш[а]”, яку Він випив у Гефсиманському саду, і Його страждання, які “посилилися” на хресті на Голгофі, — це те, завдяки чому ми можемо завжди покласти всі наші болісні переживання, спричинені зухвалим, жорстоким, лютим ставленням, і ті, що змушують нас тремтіти, на олтарі Господа і бути “освя[ченими] прийняттям Святого Духа”.
Сестра Патриція Холланд сказала: “Сьогодні я палко молюся за вас і за себе, аби ми повністю віддали себе, поклали себе на олтар Божих обіцянь і миру, незалежно від того, де ми знаходимося і що ми зробили”.
Місце зцілення і відпочинку
Коли ми приходимо до олтаря, то не отримуємо за це нагороду; ми дізнаємося про Подавця дарів. Завдяки такому навчанню і завітному єднанню з Ним приходить зцілення. Нефій сказав: “Він сповнив мене Своєю любовʼю, аж до знесилення моєї плоті”. А наш люблячий Спаситель закликав: “Чи повернетеся ви тепер до Мене, і покаєтеся у ваших гріхах, і навернетеся, щоб Я міг зцілити вас?”
Коли наші дві найстарші доньки Маккензі і Емма були маленькими, однією з їхніх улюблених історій була Хроніки Нарнії: Лев, Біла Відьма та шафа. Ми всі полюбили лева Аслана. Одним з найнезабутніших вечорів, у які ми читали цю книгу, був той, коли великий лев віддав своє життя за Едмунда. Це було незабутньо, тому що батьки і доньки проливали сльози, коли Відьма вбила лева на Кам’яному столі. Це було незабутньо тому, що попри трагедію, надія не згасала, а потім сталося щось неймовірне. У маленькій спальні пролунали радісні вигуки, коли Аслан воскрес і сказав: “Якби [Відьма знала справжнє значення жертви]… вона б [знала: коли] замість зрадника на Кам’яний стіл із власної волі підніметься невинний і [віддасть себе у жертву], [Кам’яний] Стіл розпадеться і сама Смерть буде [подолана]”.
Ісус Христос зцілює всі рани. Ісус Христос дає можливість жити знову.
У своєму виступі на жовтневій генеральній конференції 2022 року Президент Рассел М. Нельсон розповів про групу людей, які прийшли на екскурсію до храму в день відкритих дверей. Серед них був маленький хлопчик. Президент Нельсон навчав:
“Коли екскурсійна група увійшла в кімнату для ендаументу, хлопчик вказав на олтар, біля якого люди стають навколішки, щоб укласти завіти з Богом, і сказав: “О, як чудово. Ось місце, де люди можуть спокійно відпочити під час своєї подорожі храмом”…
Він скоріш за все й гадки не мав про безпосередній зв’язок між укладанням завіту з Богом у храмі та чудовим обіцянням Спасителя:
“Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, — і Я вас заспокою!
Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене… і “знайдете спокій душам своїм”.
Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!” [Матвій 11:28–30; курсив додано]”.
“Син же Людський не має де й голови прихилити”, однак Він запросив Своїх учнів — вас і мене — до причасного столу, аби, знаходячись там із Ним, вони відчули мир. Коли “смиренні душі стають на коліна біля олтарів”, панує мир. Обійми нашого Спасителя розпростерті; Його стіл накритий. Приходьте поклонятися Сину Божому біля Його святих олтарів. В ім’я Ісуса Христа, амінь.