Взяти на себе ім’я Ісуса Христа
Чим більше ми ототожнюємо себе з Ісусом Христом і пам’ятаємо Його, тим більше ми бажаємо бути схожими на Нього.
У 2018 році в Університеті штату Юта було започатковано особливу посаду професора під назвою “Президентська посада з кардіоторакальної хірургії на честь доктора Рассела М. Нельсона й Данцель В. Нельсон”. Кардіо означає “серце”, а торакс — “грудна клітка”. Її було створено на вшанування важливої роботи Президента Нельсона у галузі кардіохірургії, а також на вшанування підтримки, яку він отримував від своєї покійної дружини Данцель. Ця професорська посада фінансується з коштів, які надходять зі сталого фонду. Особа, яку обирають на цю престижну професорську посаду, отримує визнання, заробітну плату та кошти на дослідження.
Першим хірургом, якого було обрано на цю посаду професора, був лікар Крейг Х. Зельцман, досвідчений кардіохірург, який не є членом нашої Церкви. На церемонії вручення цієї нагороди у вигляді професорського звання хірургу Зельцману було багато важливих гостей, у тому числі Президент Нельсон і його дружина, сестра Венді В. Нельсон. На цих зборах Президент Нельсон скромно розповів про свою кар’єру хірурга-новатора.
Потім лікар Зельцман розповів, що для нього означало призначення на цю професорську посаду. Він сказав, що чотири дні тому після довгого робочого дня в операційній він дізнався, що одному з його пацієнтів потрібно буде повторно зробити операцію. Він був стомлений і розчарований, знаючи, що йому доведеться провести ще одну ніч у лікарні.
Того вечора лікар Зельцман подумки розмовляв сам з собою і те, що йому спало на думку, змінило його життя. В якусь мить він подумав: “У п’ятницю мене призначать на посаду професора, названу на честь доктора Нельсона. Його завжди знали як людину, яка тримала свої емоції під контролем, ставилася до всіх з повагою і ніколи не втрачала самовладання. Тепер, коли моє ім’я буде пов’язане з його ім’ям, мені потрібно намагатися бути більше схожим на нього”. Лікар Зельцман уже відзначався великою тактовністю як хірург. Але йому хотілося стати ще кращим.
У минулому його хірургічна бригада могла зрозуміти, що він втомлений і невдоволений, тому що він дозволяв цьому проявлятися в манері поведінки й тоні голосу. Але тієї ночі, працюючи в операційній, лікар Зельцман сумлінно прагнув надавати найкращу підтримку та розуміння своїй бригаді. Він відчув, що це багато чого змінило, й вирішив і надалі намагатися бути більше схожим на доктора Нельсона.
П’ять років потому Президент Нельсон передав свої наукові праці в дар Університету Юти. Це була подія, на яку зібралися високопоставлені особи університету, щоб офіційно подякувати Президенту Нельсону. На цьому заході виступив і лікар Зельцман. Посилаючись на ініціали повного імені Президента Нельсона — РМН, він сказав: “У відділенні кардіоторакальної хірургії при Університеті Юти нині є девіз — “наслідуй РМН”.
Щодо поведінки у складних ситуаціях лікар Зельцман пояснював: “Я роблю те, чого ми зараз навчаємо наших інтернів — зосередитися, вгамувати емоції і зробити все якнайкраще. Ми живемо за цим девізом щодня. Кожному члену персоналу відділення і кожному новому інтерну ми вручаємо нагрудні значки. Внизу значка викарбувані літери “РМН”. Девіз — “наслідувати РМН” відіграє важливу роль у нашій підготовці; ми навчаємо всіх цього девізу”. Лікар Зельцман свідомо покращив ставлення, яке мав у минулому, обравши нові прагнення, оскільки його ім’я тепер пов’язувалося з ім’ям Президента Нельсона.
Думаючи про низку цих подій з життя лікаря Зельцмана, я запитав себе: “Як я змінився відтоді, як пов’язав своє ім’я з ім’ям Ісуса Христа? Чи взяв я в результаті цього собі за девіз — наслідувати Христа? Чи щиро я намагався стати кращим і більш схожим на Нього?”
На прикладі лікаря Зельцмана ми можемо побачити принаймні п’ять паралелей з тим, як ми беремо на себе ім’я Ісуса Христа. Хоча цей процес починається з хрищення, він не завершується, доки ми не станемо більш чистими й святими, більш схожими на Нього.
Перша паралель — це ототожнення. Призначення лікаря Зельцмана на професорську посаду, започатковану на честь доктора Нельсона, пов’язало його ім’я з ім’ям Президента Нельсона, і лікар Зельцман почав ототожнювати себе з Президентом Нельсоном. Коли ми беремо на себе ім’я Ісуса Христа, ми пов’язуємо своє ім’я з Його ім’ям. Ми ототожнюємо себе з Ним. Ми з радістю стаємо тими, кого називають християнами. Ми визнаємо Спасителя і відверто відстоюємо те, щоб нас вважали Його народом.
З ототожненням тісно пов’язана ще одна паралель — пам’ять. Коли лікар Зельцман заходить до свого кабінету, його погляд привертає медальйон, який він отримав, коли обійняв нову посаду. Цей медальйон щодня нагадує йому про девіз — наслідувати РМН. У нашому випадку, прийняття причастя кожного тижня допомагає нам пам’ятати про Ісуса Христа упродовж тижня. Коли ми приймаємо причастя, то робимо це в пам’ять про ту ціну, яку Він сплатив, щоб нас викупити. Ми знову укладаємо завіт пам’ятати Його, визнавати Його велич і цінувати Його доброту. Ми щоразу визнаємо, що тільки в Його благодаті і через неї ми спасенні від фізичної і духовної смерті.
Пам’ятати означає виконувати пораду, дану Алмою, пророком з Книги Мормона. А саме: щоб “всі [наші] діяння… [були] для Господа, і куди б [ми не пішли], нехай буде це з Господом… нехай всі [наші] думки будуть націлені на Господа… [і любов наших сердець буде] спрямована на Господа завжди”. Навіть коли ми зайняті чимось іншим, ми пам’ятаємо про Нього, так само, як пам’ятаємо своє ім’я, незалежно від того, на чому ми зараз зосереджені.
Коли ми пам’ятаємо про те, що Спаситель зробив для нас, то переходимо до третьої паралелі — наслідування. Лікар Зельцман почав брати приклад з Президента Нельсона і взяв собі за девіз — наслідувати РМН. Я вірю, що в особистості Президента Нельсона просто відображається те, що він усе своє життя є учнем Ісуса Христа. Що стосується нас, то чим більше ми ототожнюємо себе з Ісусом Христом і пам’ятаємо Його, тим більше ми хочемо бути схожими на Нього. Як Його учні ми змінюємося на краще, коли зосереджуємося на Ньому більше, ніж зосереджуємося на собі. Ми намагаємося стати схожими на Нього і прагнемо бути благословенними Його якостями. Ми палко молимося, щоб сповнитися милосердям — чистою любов’ю Христа.
Як навчав Президент Нельсон у квітні: “Коли милосердя стане рисою нашого характеру, ми втратимо бажання принижувати інших. Ми перестанемо судити інших. Ми матимемо милосердя до всіх людей будь-якого статусу. Вияв милосердя до всіх… відіграє важливу роль для нашого розвитку. Милосердя є фундаментом божественного характеру”. Окрім милосердя, ми прагнемо “розвивати… і збільшувати” інші духовні дари від Спасителя, серед яких цілісність, терпіння, смирення і старанність.
Наслідування Ісуса Христа веде нас до четвертої паралелі — узгодження наших цілей з Його цілями. Ми приєднуємося до Нього у Його роботі. Як хірург доктор Нельсон був відомий як учитель, цілитель і дослідник. На нагрудному значку, який носять у відділенні, завідувачем якого є лікар Зельцман, є слова, якими наголошується на важливості цих ролей — навчати, зцілювати та відкривати. Коли ми беремо на себе ім’я Ісуса Христа, це означає, що ми добровільно, свідомо і з ентузіазмом узгоджуємо наші цілі з Його цілями. Ми приєднуємося до Нього у Його роботі, коли “любимо, ділимося і запрошуємо”. Ми приєднуємося до Нього у Його роботі, коли служимо іншим, особливо соціально незахищеним людям, і тим, чиє серце було поранене, розбите або скрушене внаслідок того, що їх спіткало у житті.
Тобто ми більш повною мірою беремо на себе ім’я Ісуса Христа, якщо ототожнюємо себе з Ним, пам’ятаємо Його, наслідуємо Його і узгоджуємо наші цілі з Його. Виконання цих чотирьох етапів підводить нас до п’ятої паралелі — набуття духовної сили. Ми отримуємо доступ до Божої сили й благословень у нашому житті. Завдяки призначенню на посаду, започатковану на честь доктора Нельсона, лікар Зельцман має визнання та фінансову підтримку, що дає йому змогу формувати нову культуру цінностей в очолюваному ним відділенні. Він застосовує це “обдарування силою”, щоб допомагати іншим. Подібним чином, коли ми беремо на себе ім’я Спасителя, наш Небесний Батько благословляє нас Своєю силою, яка допомагає нам виконувати нашу місію в земному житті.
Укладаючи й інші завіти з Богом, ми більш повною мірою беремо на себе ім’я Ісуса Христа. І тоді Бог ще більше благословляє нас Своєю силою. Як навчав Президент Нельсон: “Кожна людина, яка укладає завіти у христильних купелях та у храмах, і дотримується їх, має більший доступ до сили Ісуса Христа… Нагородою за дотримання завітів з Богом є небесна сила — сила, яка зміцнює нас, щоб ми могли краще долати наші труднощі та спокуси і витерпіти страждання”.
Ми стаємо більш духовно сприйнятливими. Ми маємо більше сміливості долати труднощі, які здаються нездоланними. Ми ще більше зміцнюємося у своєму рішенні йти за Ісусом Христом. Коли ми вчиняємо провину, то швидко каємося і повертаємося до Нього. Ми стаємо кращими у проповідуванні Його євангелії з Його силою і владою. Ми допомагаємо нужденним, виявляючи менше осуду, набагато менше. Ми утримуємо прощення наших гріхів. Ми більш спокійні і життєрадісні, адже завжди вміємо знаходити радість. Його слава буде оточувати нас, і Його ангели візьмуть нас під опіку.
Спаситель запрошує нас: “Прий[діть] до Батька в Моє ім’я, і в належний час отрима[йте] від Його повноти”. Я закликаю вас це зробити. Прийдіть до нашого Небесного Батька. Візьміть на себе ім’я Ісуса Христа. Ототожнюйте себе із Ним. Завжди пам’ятайте Його. Прагніть бути схожими на Нього. Долучайтеся до Нього у Його роботі. Отримайте Його силу і благословення у своєму житті. Закарбуйте Його ім’я у своєму серці, охоче й усвідомлено. Це дасть вам можливість мати “достоїнство” перед Богом і дасть вам право на заступництво Спасителя. Ви станете піднесеними спадкоємцями у царстві нашого Небесного Батька, співспадкоємцями з Його Першонародженим, нашим улюбленим Спасителем і Викупителем.
Він живий. Я це точно знаю. Він вас любить. Він віддав Своє життя за вас. Він благає вас прийти через Нього до Батька. В ім’я Ісуса Христа, амінь.