Примиріться з Богом

Коли я вивчаю Писання, мені трапляються слова, які сильно привертають мою увагу — в основному через їх особливий сенс, пов’язаний з моїм попереднім життєвим досвідом. Усе своє життя я працював судовим бухгалтером. Через мій професійний досвід, коли я читав Писання, мою увагу привернуло слово примиріться. У мої службові обов’язки входило “примирення” або узгодження звітних даних з фінансовими записами, застосовуючи навички бухгалтерського обліку, аудиту та розслідування. Інакше кажучи, моєю метою було — привести у відповідність фінансові звіти з початковими фінансовими документами для забезпечення точності та достовірності. Я старанно намагався усувати розбіжності, і часто бувало таке, що чимало часу приділяв вирішенню навіть зовсім дрібних розбіжностей.

Апостол Павло благав коринтян “примир[итися] з Богом”. Примиритися з Богом означає відновити стан гармонії з Богом, тобто відновити з Богом стосунки, напружені чи зруйновані нашими гріхами або вчинками. Простіше кажучи, примиритися з Богом означає узгодити наші волю і вчинки з волею Бога, або, як навчав Президент Рассел М. Нельсон, дозволити Богу бути у нашому житті понад усе.

Як навчено у Писаннях, ми вільні діяти самостійно і “вибрати шлях вічної смерті або шлях вічного життя”. Та якщо ми не старанні, ця свобода діяти самостійно може призвести до втрати узгодженості з волею Бога.

Пророк Яків навчав, що, коли ми опиняємося у стані розладу чи неузгодженості з Богом, єдиний спосіб досягнути примирення — це “примир[итися] з [Богом] через спокуту Христа”. Нам слід розуміти, що примирення залежить від милості, тобто воно уможливлене милосердним вчинком Ісуса Христа.

Міркуючи про ваше власне життя, згадайте час, коли ви почувалися далеко від Небесного Батька через те, що відходили від Нього. Наприклад, можливо, ви були менш старанними у молитвах до Нього чи у дотриманні Його заповідей. Так само, як ми вибрали віддалитися від Бога, нам слід самим вибрати розпочати процес примирення. Господь наголосив на нашій відповідальності, коли сказав: “Наближайтеся до Мене, і Я наближатимусь до вас; шукайте Мене старанно, і ви знайдете Мене; просіть, і ви отримаєте; стукайте, і вам буде відчинено”.

Як Спаситель допомагає нам відновити ці важливі стосунки і досягнути в них примирення? Особисто я досягаю великого прогресу у примиренні з Богом, діючи за порадою, якої навчав Президент Нельсон і каючись щодня. Причина цього прогресу в тому, що примирення означає відновлення зруйнованих стосунків, особливо між Богом та людьми, через усунення перепони гріха.

Одне з найбільших примирень, про які ми читаємо в Писаннях, сталося з Еношем. Дещо в його житті не узгоджувалося з Богом. Він став прикладом надії на Спокуту Ісуса Христа у примиренні з Богом. Він пояснив своє бажання покаятись, своє смирення, свою зосередженість та рішучість. Його примирення з Богом підтвердилося, коли він почув звернений до нього голос: “Енош, твої гріхи прощені тобі, і ти будеш благословен”. Енош визнав вплив на нього покаяння і примирення, коли сказав: “І я, Енош, знав, що Бог не може обманювати; отже, моя провина була змита”.

Примирення не лише позбавляє почуття провини, воно також несе мир душі та злагоду з людьми. Воно зцілює стосунки, пом’якшує серця і зміцнює наше учнівство, ведучи до зростання впевненості перед Богом. Мені додає великої надії та впевненості ще один плід примирення, описаний Еношем: “І після того як я, Енош, почув ці слова, моя віра в Господа стала непохитною”.

Коли я був хлопчиком, у моєї бабусі по маминій лінії був великий вишневий сад. Я міг працювати в саду в основному влітку, коли наставала пора збирати вишні. Рівень моєї участі у цій роботі, як малого хлопця, зводився до того, що мені давали відро і посилали на дерево зривати вишні.

Процес збирання вишень сильно змінився, коли мій дідусь придбав агрегат, який називався струшувачем вишень. Ця машина обхоплювала стовбур дерева і трусила його, щоб вишні падали з дерева у спеціальні сіті. Я помітив, що коли цей струшувач починав трусити дерево, усі вишні падали з нього за лічені секунди. Я також помітив, що, незважаючи на те, як довго трусили дерево — 10 секунд чи цілу хвилину — деякі вишні не падали. Вони були дійсно непохитні.

Струшування вишень з дерева можливе через виділення етилену. Цей гормон послаблює шар клітин між ніжкою вишні і гілками дерева. Тому ніжка спілої вишні легше відділяється від гілки через послаблений зв’язок.

З Писань ми дізнаємося, що гілкою (пагоном) Єссея метафорично називали Месію, Ісуса Христа, про Якого було пророковано, що Він прийде через рід Єссея, батька Царя Давида. Так само, як етилен послаблює зв’язок ніжки спілої вишні з гілкою, непослух, сумніви і страхи можуть послабити наш зв’язок з гілкою Єссея, Ісусом Христом, після чого нас легко буде струсити і відділити від Нього. Якими б вірними ми не були, нам слід стерегтися послаблення нашого зв’язку з Ісусом Христом.

В Ученні і Завітах міститься застереження навіть для сповнених віри: “Але є можливість, що людина може відпасти від благодаті і відійти від живого Бога”. Далі Господь каже: “Так… нехай навіть ті, кого освячено, також звертають увагу”. Щоб уникнути такого падіння Господь радить: “Отже, нехай Церква звертає увагу і молиться завжди, щоб не впасти у спокусу”.

Стан, коли ми можемо легко похитнутися, можна порівняти з тим, що у Писаннях описано як дозрівання для знищення, після чого швидко настають наслідки наших вчинків. Цю фразу також можна використати більш широко, аби позначити стан руйнування, псування чи занепаду, коли щось може легко впасти чи бути знищеним.

Що означає таке дозрівання? Чи означає воно досягнення нами певного моменту, коли ми вже не можемо змінитися? Ні, я вважаю, що це означає досягнення нами певного моменту, коли ми вже не хочемо змінюватися. Протиотрутою такому дозріванню для знищення є вчинки, які зміцнюють наш зв’язок з Ісусом Христом. Як уже згадувалося, завдяки покаянню Енош здобув непохитну віру. Є певна сила у покаянні — у регулярному, вчасному і частому покаянні. Президент Нельсон навчав нас: “Ніщо так не звільняє, не облагороджує і не є таким поворотним у нашому індивідуальному розвитку, як регулярна, щоденна зосередженість на покаянні”.

Окрім проповіді покаяння, пророк Яків навчав, що досягнути непохитності нам допоможе визнання руки Бога в нашому житті, прагнення й отримання одкровення і дослухання до Бога, коли Він промовляє до нас. Яків також навчав: “Ми вивчаємо пророків, і маємо багато одкровень і дух пророцтва; і маючи всі ці свідчення, ми одержуємо надію, і наша віра стає непохитною”. Якщо ми дослухаємося до слів і запрошень пророків та апостолів, це може сповнити нас надією, впевненістю і силою, що зробить нашу віру непохитною.

Я зрозумів, що бажання примиритися з Богом має супроводжуватися бажанням покаятися. Покаяння і відчуття благословень Спокути Ісуса Христа приводять до непохитної віри. Непохитна віра веде до бажання завжди бути примиреними з Богом. Це циклічний, тобто повторюваний процес.

Брати і сестри, я запрошую вас примиритися з Богом через Спокуту Ісуса Христа. Я свідчу, що завдяки укладанню і дотриманню завітів, ми зміцнюємо наш зв’язок зі Спасителем та не дозріваємо для знищення. Я свідчу, що примирення з Богом через Спокуту Ісуса Христа веде до непохитної віри.

Я знаю, що Небесний Батько любить нас із вами, і Він послав Свого Улюбленого Сина, Ісуса Христа, бути нашим Спасителем, Викупителем і великим Примирителем. Я свідчу про Ісуса Христа і роблю це в ім’я Ісуса Христа, амінь.