Спокутна любов Ісуса Христа

Якщо ви вчинили серйозні гріхи і зараз у процесі покаяння або сповнені бажання повністю покаятися та відчути невимовну радість прощення, будь ласка, знайте, що це диво чекає на вас. Спаситель невпинно кличе: “Прийдіть до Мене”.

Зміцнення вашої віри в Спасителя, Ісуса Христа, посилить прагнення вашої душі пізнати Його, повірити в Нього і віддати Йому своє серце. Енош запитав про своє власне прощення: “Господи, як це сталося?” Господь відповів: “Через твою віру в Христа, Якого ти до того ніколи не чув і не бачив”.

І Мороній доповнив: “Якщо ви відринете від себе всю безбожність і любитимете Бога з усією вашою могутністю, розумом і силою, тоді Його благодаті буде достатньо вам”.

Відвернутися від гріха, звернутися до Бога і зміцнювати свою віру в Ісуса Христа — це прекрасний початок. Смиренне підкорення своєї волі Богові означає й визнання серйозних гріхів перед єпископом або президентом філії, але повне прощення приходить від Спасителя. Прощення — це божественний дар, даний завдяки благодаті Ісуса Христа.

Щире бажання повернутися до Бога супроводжується рішучістю бути абсолютно чесними з вашим Небесним Батьком, з самими собою, з тими, кому було завдано шкоди, і з вашим провідником священства. Ваш Небесний Батько радіє з вашого рішення прийти до Нього зі скрушеним серцем і упокореним духом. Мати упокорений дух означає смиренно віддати себе в руки Бога. Скрушене серце приносить те, що апостол Павло назвав “смутком для Бога” — глибоке прагнення душі повернутися до Нього, чого б це не коштувало.

Ваше розкаяння викликає у вас бажання полагодити те, що ви зламали. Проте усвідомлюючи, що дещо ви не в змозі полагодити, ви щиро молитеся, аби Господь через Свою благодать допоміг зцілити тих, хто зазнав болю через ваші вчинки.

Часто болісно важко подолати наслідки тяжкого гріха, вчиненого щодо інших людей. Чи наслідуєте ви приклад синів Мосії, які “палко жада[ли] виправити всю шкоду, якої вони завдали”? Поговоріть з людьми, думку яких ви цінуєте, про те, чого ви, можливо, не бачите.

Готуючи цей виступ, я неочікувано отримав електронного листа від людини, яка проходить процес покаяння і хоче повернутися до Церкви. Його колишня дружина й досі страждала від втрати “[їхнього] вічного шлюбу, [труднощів з дітьми], втрати фінансової стабільності… неспроможності покрити всі необхідні витрати, [і] надзвичайно гнітючого почуття зради”.

Він розповів мені, як його провідник священства “відчув натхнення [попросити його] подумати з молитвою над тим, що [ще він міг би зробити для своєї колишньої дружини і дітей]”. З дозволу я процитую уривок з його листа:

“[Спочатку] я думав, що [кошти], які мені довелося сплатити за рішенням суду про розлучення, були більш ніж щедрі, але мій президент філії заохотив мене поститися і молитися про це…

Спершу мене мучила думка про подальше відшкодування. Оскільки мої гріхи не були фінансовими, я обдумував те, що насправді означає “щедре відшкодування”… і невдовзі я зрозумів, що справа не лише в грошах.

Мої провідники священства зустрілися з [моєю колишньою дружиною] і дітьми та зрозуміли, що вони все ще страждають і не були зцілені…

Моя нова мета полягала в тому, щоб рухатися вперед з вірою… Я просто висловив своє бажання допомогти, не зв’язуючи себе зобов’язаннями… Я вирішив [надсилати своїй колишній дружині конкретну суму] з кожної зарплати, що становило значну частину мого чистого доходу. Перед тим, як зробити перший внесок, я відчув спонукання від Господа, [що мені потрібно надсилати вдвічі більшу суму].

Я зрозумів, що відшкодування — це не лише про гроші. Це про те, щоб смиренно присвятити своє життя Господу… Гроші призначені для того, щоб частково замінити те, що я забрав у своєї сім’ї через свій неправильний вибір. Я мав навчитися давати обіцянки і виконувати їх, не очікуючи нічого натомість, і допомогти їй не турбуватися про рахунки, аби вона могла шукати Духа”.

Ваші зусилля відновити те, що ви зламали, можливо, не мають нічого спільного з грошима, але якщо ви будете смиренно радитися з Господом, то дізнаєтеся, що ще можете зробити.

Прагнучи Господнього прощення, будьте терпеливими, чекаючи на Його повне схвалення. Поміркуйте над цим віршем з Писань:

“Вони упокорилися аж до… глибин покірності; і… волали голосно до Бога; так, аж цілий день… [Але] Господь не поспішав почути їхнє волання через їхні беззаконня”.

“Проте Господь почув їхні волання і почав полегшувати їхні тягарі… і… вони почали поступово процвітати”.

Будьте терпеливими, коли Господь дає вам Свої благословення і схвалення поступово.

У призначений Господом час ви почуєте Його голос, який промовлятиме вам: “[Нехай] це вже не бентеж[ить] тебе більше”. Одного дня, якщо ви продовжите звертатися до Спасителя, ваш Небесний Батько зніме “провину з [вашого серця] через заслуги Його Сина”.

Для вас, кого серйозні гріхи іншої людини так несправедливо поранили, я прагну поділитися любов’ю й співчуттям Спасителя, Його втішенням і миром.

Тим з вас, хто відчував смуток, розпач, втрату, гнітюче відчуття зради, що життя зруйноване і мрії розбиті, — я даю моє цілковите запевнення, що Спаситель знає вас і любить вас. Наближайтеся до Нього. Він є вашою втіхою і силою; Він пошле Своїх ангелів, щоб підтримувати вас. Коли ваш біль мине, горе стихне, а небажані спогади забудуться? Я не знаю. Але ось що я точно знаю: Він має силу створити красу з попелу ваших страждань.

Наші дорогі брати й сестри з міста Гранд-Бланк, шт. Мічиган, завдяки своїй непохитній вірі в Ісуса Христа, своїй мужності та безкорисливості вже отримали і ще в найближчі тижні та місяці щедро отримуватимуть незрівнянну любов і благодать Спасителя.

Якщо ви будете й надалі довіряти Йому, ваші хмари темряви і болісні ридання вночі перетворяться на світанку на рясні сльози радості й миру. “Сум ваш обернеться в радість… І ніхто радости вашої вам не відійме!” Цей момент настане. Я свідчу, що це буде так.

У найскладніших ситуаціях ми здатні відчути спокутну любов Ісуса Христа, але постійно всі ми потребуємо спокутної милості нашого Спасителя. Президент Даллін Х. Оукс навчав: “Завдяки досвіду, здобутому під час Викуплення у смертному житті, наш Спаситель може втішати, зцілювати і зміцнювати всіх чоловіків і жінок повсюди, але я впевнений, що Він робить це лише для тих, хто шукає Його і просить про допомогу. Апостол Яків навчав: “Упокоріться перед Господнім лицем, і Він вас підійме!” (Якова 4:10). Ми гідні такого благословення, коли віримо в Нього і молимося про Його допомогу”.

Мій дорогий друг і почесний генеральний авторитет — сімдесятник, старійшина Роберт Е. Уеллс, якому зараз 97 років, дозволив мені розповісти про пережите ним понад 60 років тому.

В 1960 році, живучи в Парагваї і працюючи міжнародним банкіром, Роберт Уеллс, якому тоді було 32 роки, і його дружина Меріл летіли за штурвалом двох різних літаків на шляху додому з Уругваю до Парагваю. Потрапивши в густі хмари, Роберт і Меріл втратили візуальний і радіозв’язок одне з одним. Роберт поспіхом приземлився і вже на місці дізнався, що літак його дружини розбився. Ні його дружина, ні двоє друзів, які летіли з нею, не вижили. Його дітям, які були вдома в Асунсьйоні, було сім, п’ять і два роки.

Старійшина Уеллс так розповів про своє горе:

“Ніколи не вистачить слів, щоб висловити біль, який розбухав у мені, поглинаючи мої емоції та позбавляючи відчуттів. Гнітючі сльози смутку текли без зупину. Що ще гірше, коли мій розум намагався впоратися зі страшним усвідомленням смерті моєї дружини, мене охопило відчуття величезної провини через відповідальність за цю аварію”.

Роберт звинувачував себе в тому, що не провів ретельнішої перевірки літака і не дав дружині точніших інструкцій для польоту за приладами. Він відчував, що був винним у недбалості.

Роберт сказав:

“Мій розум поринув у темне заціпеніння… Я просто існував — [заради дітей], не більше.

Я… втратив бажання йти далі”.

З часом Роберт був благословенний глибоким духовним досвідом. Він згадував:

“Якось ввечері, приблизно рік потому, коли я стояв на колінах у молитві, сталося диво. Коли я молився і благав Небесного Батька, то відчув, наче Спаситель став поруч зі мною і я чув голос, який промовляв до моєї душі і до моїх вух ці слова: “Роберте, моя спокутна жертва була сплачена за твої гріхи і твої помилки. Твоя дружина пробачає тобі. Твої друзі пробачають тобі. Я заберу твій тягар…”

З того моменту тягар провини [і відчаю] було дивовижним чином знято з мене. Я був врятований! Я відразу ж зрозумів всеосяжну силу Спасителевої Спокути і… що вона стосувалася безпосередньо мене… Я… відчув світло і радість так, як ще ніколи раніше не відчував… Мені було дано незаслужений дар — Господній дар благодаті… Я не заслуговував на нього — я нічого не зробив, щоб здобути його, але Він все одно дав його мені”.

Брати і сестри, нехай кожен із нас “освя[титься] в Христі благодаттю Бога через пролиття крові Христа… щоб… ста[ти] святими, незаплямованими”.

Я свідчу про любов, милість і благодать нашого Спасителя і Викупителя. Він живий. Ми належимо Йому; ми є дітьми завіту. Якщо ми віримо в Нього, йдемо за Ним і довіряємо Йому, Він підніме нас із нашого смутку і наших гріхів. І тоді, після цього земного життя, у домі нашого Батька, ми будемо жити з Ним на віки вічні. В ім’я Ісуса Христа, амінь.