Господь прискорює Свою роботу

Чарльз Дікенс розпочав свій класичний роман Повість про двоє міст з дуже відомого твердження, що “то був найкращий час, то був найгірший час”. У певному сенсі це стосується і наших днів.

Ми живемо в буремний час, коли “вся земля [перебуває] у сумʼятті”. Цього ранку старійшина Гарі Е. Стівенсон чудово нагадав про заклик Президента Рассела М. Нельсона, звернений до послідовників Ісуса Христа, — бути миротворцями. Це важливий аспект сприяння єдності, миру і зціленню у “найгірший час”.

Ми також живемо у “найкращий час”, на чому я хотів би наголосити сьогодні. У передмові до 1-го розділу Учення і Завітів Господь сказав, що повноту євангелії буде “проголошено… до кінців землі”. У наш час Господь дійсно прискорює Свою роботу. Ми маємо бути глибоко вдячні за це прискорення, яке відбулося і триває нині у цей нелегкий час. Ми живемо у дні, коли послідовники Господа мають привілей чути Його голос і відгукуються зі щирим серцем та неупереджено. Члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, які вірні Спасителю й віддано виконують Його заповіді, знаходять і мету, і глибокий мир у душі.

У різні часи в історії Церкви були періоди, коли відбувалося значне зростання кількості тих, хто ставав на шлях завітів. Один з таких періодів — з 1837 по 1850 роки. Деякі з перших апостолів відновленої Церкви Господа відслужили на місії у Великій Британії. Завдяки цьому до Церкви приєдналися тисячі людей, і станом на 1850 рік у Великій Британії проживало більше членів Церкви, ніж у Сполучених Штатах. У ті часи Господь велів цим святим збиратися у Юті. Дуже багато з них емігрували туди, дехто, скориставшись позиками, що надавалися з Постійного еміграційного фонду.

Мені подобається розповідь про прибуття в долину Солоного озера великої кількості навернених з Англії та Уельсу в 1852 році. Біля виходу з каньйону Емігрейшн їх зустрічало Перше Президентство у супроводі духового оркестру капітана Пітта. У газеті Deseret News про них було написано, що “це група пілігримів, [серед яких є] сестри і діти; вони йдуть пішки, засмаглі й обвітрені, але не зневірені; у них на серці легко й радісно, про що явно свідчить щасливий і радісний вираз їхніх облич”.

Коли вони “проходили повз ділянку, відведену для будівництва храму… тисячі чоловіків, жінок і дітей зібралися з різних частин міста, щоб урочисто й радісно їх привітати”. Президент Бригам Янг звернувся до них зі словами: “Нехай вас благословить Господь Бог Ізраїля… Ми постійно молилися за вас, тисячі молитов день у день підносилися за вас до Того, Хто наказав нам збирати Ізраїль, спасати дітей людських проповідуванням євангелії та підготувати їх до пришестя Месії”.

У дусі тієї радісної події дозвольте мені ще раз запевнити всіх новонавернених і тих, хто повертається до Господньої Церкви: ми любимо вас, ви потрібні нам, ви потрібні Господу. Можливо, ми не вітаємо вас маршируванням оркестрів, але ми молимося про те, аби благословення небес супроводжували ваші зусилля із просування шляхом завітів, який веде до Бога Батька та Ісуса Христа в целестіальному царстві.

Є чіткі докази того, що в наші дні віра в Ісуса Христа зростає. У Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів значно збільшились кількість навернених і їхня активність у житті Церкви. За останні 36 місяців до Церкви приєдналися близько 900 000 навернених. Кількість цих навернених становить приблизно 5 відсотків від загальної кількості членів Церкви. Ми вітаємо нових членів Церкви з розкритими обіймами і глибокою вдячністю за обраний вами шлях.

Ці 900 000 навернених, які долучилися до Церкви за останні 36 місяців, — це більше, ніж загальна кількість членів Церкви у 1940 році, коли відзначався її 110-річний ювілей і налічувалося трохи більше 860 000 членів Церкви. У тому році народилися старійшина Джеффрі Р. Холланд, старійшина Дітер Ф. Ухтдорф і я.

Ці чудові новонавернені приєднуються до неї у всіх частинах світу. За перші шість місяців цього року кількість навернень у Європі, Африці, Азії, Тихоокеанському регіоні та в Латинській Америці збільшилась на понад 20 відсотків у порівнянні з минулим роком. Ми побачили, що у Північній Америці вона збільшилась на 17 відсотків. Господня робота продовжує потужно просуватися вперед. Ці зростаючі цифри є беззаперечним свідченням того, що євангелія торкається сердець і змінює життя людей по всьому світу.

У наші дні ці дорогоцінні навернені більше не збираються звідусіль в якомусь одному центральному місці. Завдяки вірі й відданості членів Церкви є ресурси, щоб надавати підтримку громадам по всьому світу, а саме: зводити доми зборів та храми. Нині, завдяки необхідним ключам священства і наданим ресурсам, спасительні обряди доступні в більшості частин світу.

Де б ми не жили, нинішнім членам Церкви потрібно вітати сотні тисяч нових членів Церкви, як ми вітали святих з Англії та Уельсу в історії про описані мною події. Мені сподобався виступ старійшини Герріта У. Гонга, виголошений ним на цій сесії, в якому він навчав нас, що ніхто не має бути самотнім в емоційному чи духовному сенсі.

Наш священний обов’язок — прийняти і радо зустріти нових членів Церкви і тих, які повертаються до активності в ній. Господь прискорює Свою роботу, а ми маємо любити тих, хто приймає Його євангелію, дбати про них і служити їм. Ми можемо допомогти створити народ Сіону, де ми “одного серця і одного розуму, і перебува[ємо] в праведності”. Аби бути єдиними з Господом, ми маємо бути єдиними перед Господом. Усі члени Церкви, коли б вони не охристилися, мають спільний обов’язок бути привітними до інших.

Я хочу порадити членам Церкви огорнути обіймами цих дорогоцінних, вибраних людей, які прийняли євангелію Ісуса Христа.

Президент Гордон Б. Хінклі навчав нас, що новонаверненому потрібні “друг, відповідальність і насичення “добрим словом Бога” (Мороній 6:4)”. Ми можемо бути серед тих друзів, хто запевнює цих новонавернених, що вони належать до Церкви, а не просто гості. Ми можемо допомогти їм зрозуміти, що вони — учні Ісуса Христа, які можуть служити іншим і приймати покликання для служіння. Юним наверненим слід подумати про служіння на місії повного дня. Усі мають рішуче прагнути наслідувати Христа у житті.

Багато людей, щоб приєднатися до Церкви, пішли на великі особисті жертви, і їм дуже потрібні любов і підтримка інших святих.

Ті з вас, хто є новими членами Церкви або повертається до активності в ній, можуть стикатися з труднощами. Ставтеся до себе з терпінням. Місіонери навчили вас основоположних доктрин і пояснили завіти й обряди царства, про які йдеться у Писаннях та путівнику Проповідуйте Мою євангелію.

Важливо отримувати обряди, укладати завіти і жити за заповідями. Зосередження на завітах є необхідним для піднесення. Євангелія уможливлює піднесення, а для цього потрібно укладати священні завіти з Богом і дотримуватися їх. Окрім завітів, які укладаються під час хрищення і конфірмації та під час висвячення чоловіків у Мелхиседекове священство, решту завітів ми укладаємо в храмі. Для померлих кожен із цих спасительних обрядів виконується тільки в храмі. Тому особиста підготовка до відвідування храму має бути для нас найближчою метою.

Іноді ви будете відчувати, що вам бракує знань. Знання євангелії — це не спасительний обряд, а велике благословення, яке отримується поступово, з часом. Євангелія — це не перевірка знань. Втім Президент Рассел М. Нельсон пообіцяв: “Якщо ви з молитвою вивчатимете Книгу Мормона кожного дня, ви прийматимете кращі рішення — кожного дня… Якщо ви будете розмірковувати над тим, що вивчаєте, отвори небесні відкриються, і ви отримаєте відповіді на свої запитання і скерування у своєму житті”.

Крім того, на кожен рік є церковний навчальний план, за яким на недільних зборах вивчається одна з книг: Старий Завіт, Новий Завіт, Книга Мормона або Учення і Завіти. З часом, у міру зростання вашого розуміння євангелії, ваша впевненість збільшиться. Регулярне вивчення Писань благословить і збагатить ваше життя поглибленням вашого навернення до євангелії Ісуса Христа.

Вивчення чистої доктрини Христа — це справа всього життя, і стосується як розуміння доктрини, так і наслідування Христа у своєму житті. Важливі завіти формують основу, яку ми називаємо шляхом завітів. Президент Нельсон переконливо навчав цих принципів. Усі члени Церкви, особливо нові й ті, які повертаються до активності в ній, будуть благословенні, якщо вивчатимуть і застосовуватимуть те, чого він навчав у своїх пророчих виступах про завіти і шлях завітів.

Якщо ви поставите собі за мету — гідно укласти кожен із завітів, необхідних для піднесення, ви будете на шляху, що веде до целестіального царства. Наша увага має бути зосередженою на храмі та храмових обрядах. Більшість завітів кожна людина укладає особисто. А для укладення одного із завітів, вічного шлюбу, чоловікові потрібна супутниця, а жінці — супутник. Нашою метою має бути знайти таку вічну супутницю або вічного супутника.

Втім, не розчаровуйтеся, якщо наразі укласти вічний шлюб неможливо. Пророки навчали, що жодного з благословень не буде утримано від вірних членів Церкви, які виконують заповіді. Один із пророків у Книзі Мормона, цар Веніямин, виразив це такими чудовими словами: “[ті], хто виконує заповіді Бога… благословенні в усьому… і якщо вони [є] вірними до кінця… вони мо[жуть] жити з Богом у стані нескінченного щастя”.

Ви побачите, якщо не побачили раніше, що члени Церкви не є досконалими. У даній через одкровення доктрині пояснюється, що протягом нашого перебування тут, на землі, ми будемо припускатися помилок. Ми живемо не в целестіальному світі, а в тому, який є недосконалим і занепалим. Це життя є часом випробування, коли ми маємо постійні нагоди, щоб каятися і доводити, що ми гідні.

Усі ми відчуваємо свою невідповідність, намагаючись стати схожими на Ісуса Христа. Якщо ми припускаємось помилок, то завдяки Його Спокуті ми можемо щодня каятись. Як сказав Нефій, інший пророк з Книги Мормона: “[Ми] повинні просуватися вперед з непохитною вірою в Христа, маючи справжню яскравість надії, і любов до Бога і до всіх людей. Отже, якщо ви просуватиметеся вперед, бенкетуючи словом Христа, і витерпите до кінця, ось так каже Батько: Ви будете мати вічне життя”.

Розмірковуючи про виклики сьогодення, ми маємо пам’ятати, що і Спаситель протягом Свого земного священнослужіння жив у буремні й жорстокі часи. Він зосереджувався не на тогочасних політичних викликах, а на вдосконаленні святих.

Наслідувати Спасителя і Його доктрину та вчення ніколи не було легко у світі, який постійно перебуває в сум’ятті. Спасителю під час Його земного життя було нелегко у цьому мінливому світі, й так само було нелегко провідникам і членам Церкви у перші роки Відновлення, й так само нелегко і нам. На щастя, живі пророки надають скерування, якого ми потребуємо саме в наш час. Президент Даллін Х. Оукс продовжуватиме нести цей могутній духовний спадок.

Я свідчу, що доктрина Церкви Ісуса Христа є вічною й істинною. Я приношу своє тверде й вірне свідчення, що Ісус Христос живий і що завдяки Його Спокуті ми можемо бути єдиними з Ним. У священне ім’я Ісуса Христа, амінь.