“Служіння, подібне до Христового, пом’якшило серця та відкрило можливості для проповідування на Корсиці”, Ліягона, січ. 2026.
Служіння, подібне до Христового, пом’якшило серця та відкрило можливості для проповідування на Корсиці
Пропонуючи мешканцям будь-яку необхідну допомогу, місіонери на цьому середземноморському острові були сповнені рішучості запросити людей прийти до Христа.
Мер Бастії добре знав, що місіонери, які стояли перед ним, були іноземцями. Він дивувався: чому молоді люди приїжджають з інших країн і пропонують допомогу його народу на острові Корсика?
Після невеликої паузи він прийняв їхню пропозицію і попросив їх наступного дня прийти рано-вранці, щоб пофарбувати його невеликий готель.
Дотримуючись своєї обіцянки, молоді люди прибули о 7:00 ранку, рішуче налаштовані перефарбувати готель мера на цьому мальовничому острові біля узбережжя Франції у Середземному морі.
Коли мер прибув до готелю пізніше того ж дня і побачив, що місіонери все ще працюють під пекучим сонцем, “він був здивований, побачивши нас там”, — сказав Джейк Лоурі, один із місіонерів, які служили в той час.
Вражений їхньою готовністю працювати, не покладаючи рук і допомагати людям, яких вони не знали, мер став прихильнішим і “попросив нас сісти та розповісти йому, що нам потрібно”, — сказав брат Лоурі.
Місіонери ділилися євангелією і розповіли, що їхня мета — благословити людей на острові Корсика. Вони розповіли, як їм було важко знайти квартиру через те, що місцеві жителі з недовірою ставилися до приїжджих. За кілька місяців до того всіх місіонерів вивезли з острова з міркувань безпеки. Але тепер ці старійшини знову відкривали цю місцевість для місіонерської роботи.
Мер вислухав старійшин. “Наступного ранку, — сказав брат Лоурі, — він знайшов для нас помешкання в хорошому місці і написав нам приємного листа”.
Ввечері, після того, як старійшини облаштувались у новому помешканні, “двоє гарно одягнених представників мерії зайшли привітатися з нами та запевнили нам, що ми є бажаними гостями і будемо в безпеці в цьому місті”, — розповів брат Лоурі.
Невдовзі мер і його дружина почали ходити на недільні збори філії, де їм сподобалося співати гімни. Невдовзі дружина мера охристилася.
Родючий ґрунт
Завдяки тим простим справам на початку 90-х років Церква міцно закріпилася на цьому острові, відомому як місце народження Наполеона Бонапарта. Місіонерська робота невдовзі почала процвітати. Через три місяці понад 40 чоловік відвідували недільні богослужіння у чудовому місці, наданому мером міста.
“Озираючись назад, ми бачимо, що час і спосіб встановлення Церкви на Корсиці направлялися рукою Господа”, — сказав Річард В. Тетчер, тодішній президент Французької Марсельської місії, яка зараз називається Французька Ліонська місія.
Але закріпитися на острові було нелегко. Попередні спроби залишити там місіонерів зіштовхнулися зі спротивом і загрозою небезпеки. “Антифранцузькі настрої корінних жителів Корсики посилювалися на початку 1990-х років”, — сказав брат Тетчер.
Корінні корсиканці демонстрували своє невдоволення приїжджими, виготовляючи саморобні бомби для знищення іноземного бізнесу та майна. “В той час було звично щодня чути в місті кілька вибухів”, — сказав Дарін Дьюснуп, який був місіонером у той час. — Ми не були французами, але ми й не були корсиканцями”.
Місіонерів попередили про небезпеку, і коли бомба вибухнула неподалік від них, чотирьох місіонерів на острові перевели в іншу частину місії на материковій частині Франції.
“Наших місіонерів більше не було на острові”, — сказав брат Тетчер, і додав, що ця невдача дала можливість навчатися і зростати.
Служіння, подібне до Христового, було відповіддю на це запитання
Щоб краще зрозуміти план Бога, місіонери вирішили вивчати життя і священнослужіння Спасителя, аби глибше пізнати Його шляхи. Вони вивчали Його життя, сповнене служіння і співчуття, зокрема як Він годував голодних, зцілював хворих і виявляв любов до людей. Місіонери дійшли висновку, що аби здобути довіру людей, їм треба служити у Господній спосіб.
З таким оновленим поглядом на служіння трьох місіонерів послали відновити роботу на Корсиці у березні 1992. Цього разу їх відправили до другого за величиною міста острова — Бастії. Там вони вирішили природно знайомитися з людьми, замість того, щоб стукати у двері, що іноді лякало мешканців.
“На наші молитви прийшла відповідь! Ми зрозуміли, що служіння може показати громаді нашу щирість і пом’якшити серця людей, які чинили опір приїжджим”, — сказав брат Тетчер.
Нові місіонери знайомилися з місцевими жителями, пропонуючи надати необхідну допомогу. Вони прополювали сімейні городи, лагодили машини, а, у випадку з мером, пофарбували його побляклий на сонці готель. Вони часто знаходили друзів, і люди цінували їхню працю. За словами брата Тетчера, їх майже завжди запрошували випити склянку “limonata” (лимонаду) і розповісти про їхню Церкву. Невдовзі їм “посміхнулася удача”.
Сім’я Лота, яку хтось раніше рекомендував для знайомства з місіонерами, охристилася, завдяки чому у них з’явився ще один контакт. Коли місіонери увійшли в дім до цих зацікавлених людей, матір сім’ї, яка молилася, щоб дізнатися про істину, “впала на коліна і плакала, дякуючи Господу за відповідь на її молитви”.
Налагодження стосунків
На початку свого служіння в Бастії місіонери служили волонтерами в головному католицькому госпіталі, але монсеньйор, відповідальний за лікарню, відмовився від їхньої допомоги, коли дізнався про їхню релігію. Він не хотів, щоб у лікарні були задіяні представники інших християнських конфесій.
Через кілька місяців, у травні 1992 року, велика частина футбольного стадіону впала під час фінального матчу, унаслідок чого загинуло 19 людей, а тисячі тяжко травмованих глядачів потрапили до лікарні.
Коли на Корсиці обвалився футбольний стадіон, спричинивши смерть 19 людей і травмування тисяч інших, місіонери провели багато години, допомагаючи лікарям надавати невідкладну допомогу в місцевій лікарні.
Фотографія Крега Петерсон
Лікарня була переповнена постраждалими. Травмовані футбольні вболівальники лежали в палатах і в коридорах. Деякі з них були доставлені літаком на материкову частину Франції для надання медичної допомоги. Монсеньйор, який відчайдушно потребував здібних добровольців, згадав про листівку, залишену місіонерами, і покликав їх на допомогу.
36 годин поспіль місіонери виконували одне завдання за іншим, надаючи екстренну медичну допомогу під наглядом лікарів, зокрема встановлювали системи для внутрішньовенних вливань, накладали турнікети, прибирали палати й переносили травмованих. Вони дали благословення священства членам філії, які постраждали під час обвалу.
Коли монсеньйор побачив невтомні зусилля місіонерів, він зібрав їх разом і провів по всій лікарні, говорячи пацієнтам, що місіонери — це Божі люди, і дозволив їм давати благословення пораненим.
Брат Тетчер згадує: “Своїм служінням ми завоювали повагу і захоплення високопоставленого міського посадовця та впливової духовної особи”. За його словами, це пом’якшило серця і допомогло послабити опір у громаді. “Це було дуже важливо для успіху нашої місіонерської роботи”.
Джейсон Сульє, президент Французької Ліонської місії у 2024 році, сказав: “Сьогодні чудеса зростання Церкви на Корсиці тривають, незважаючи на різні перешкоди. У 2024 році 14 членів Церкви з Бастійської філії поїхали до Паризького Французького храму, щоб виконувати храмову роботу протягом кількох днів. Це найбільша група, яка здійснила подорож з цього віддаленого середземноморського острова до храму. З допомогою літніх місіонерів та п’ятьох енергійних старійшин і сестер Господь продовжує благословляти цей райський острів новонаверненими.