“Господь привів мене додому”, Ліягона, вер. 2025.
Голоси святих останніх днів
Господь привів мене додому
Коли я дослухався до духовного спонукання повернутися до Болівії, Господь привів мене до вічних сімейних благословень.
Ілюстрація Девіда Малана
Працюючи над здобуттям докторського ступеня і викладаючи музику у Сполучених Штатах, я намагався жити за євангелією і відчувати вплив Бога у своєму житті. Я був далеко від дому й іноді почувався самотньо, але відчував Його любов і голос, які скеровували мої рішення.
Одного дня прийшло відчуття, що мені слід повернутися на батьківщину, в Болівію. Мені нелегко було прийняти рішення повернутися додому. Усе йшло добре. Але після молитви з’явилося сильне відчуття, що я маю повернутися, бо на мене чекає щось важливе.
Після мого повернення в одному з найкращих університетів Болівії відкрився музичний факультет з бакалаврською програмою, куди мене взяли викладачем.
У своєму рідному приході я невдовзі познайомився з молодою жінкою, яку ніколи раніше не бачив. Її батьки навернулися до Церкви кілька років тому, коли я готувався від’їжджати до Сполучених Штатів. Ми почали зустрічатися й уклали шлюб, що стало великим благословенням у моєму житті.
Два роки тому у моєї бабусі виявили рак. Ми були дуже близькими. Коли я був маленьким, вона казала мені: “Ти завжди будеш зі мною, і я знаю, що ти про мене подбаєш”.
Оскільки я повернувся додому, то був поруч, коли вона мене потребувала. В останні місяці її життя ми кожного дня проводили час разом. Вона пішла з життя, не приєднавшись до Церкви, але їй подобалися журнал Ліягона , Книга Мормона і генеральна конференція. “Я вірю в усе це”, — сказала вона.
Пізніше я мав благословення бути з батьками у храмі в Кочабамбі, Болівія, коли мою бабусю було запечатано з її чоловіком, який помер молодим. Вона так і не вийшла повторно заміж. Я відчував, що вони були з нами у храмі, щасливі і знову разом. Було прекрасно бачити своїх батьків, які були для них повірниками у кімнаті для запечатування.
Ми не знаємо, як усе обернеться у нашому житті, але Господь знає, де нам слід бути. Він також знає, як благословити нас, і Він скерує нас, щоб ми діяли, як Він, благословляючи інших. Якщо ми довіримося Його мудрості й скеруванню, я знаю, що Він може зробити набагато більше в нашому житті, ніж ми могли б зробити самотужки.