“COVID ледь не зруйнував її мрію співати з Хором cкинії”, Ліягона, вер. 2025.
COVID ледь не зруйнував її мрію співати з Хором cкинії
Ізоляція під час карантину допомогла засвоїти важливий урок: Христос виявляє свою любов самотнім людям.
Восени 2024 року, невдовзі після того як Лауру Ечаррі Ермосо покликали територіальною порадницею для церковних організацій в Центральноєвропейській території, вона подолала понад 8 000 км зі свого дому в Памплоні, Іспанія, щоб співати у якості запрошеної учасниці з Хором скинії на Храмовій площі.
Вона пробула у Солт-Лейк-Сіті, шт. Юта, США, лише три дні, коли результат тесту на COVID-19 виявився позитивними, і вона самоізолювалася. Здавалося, що вона не зможе співати в хорі на найближчій генеральній конференції.
Зовсім самотня, ізольована від усіх у своєму готельному номері, вона стала на коліна і помолилася. Вона сподівалася на зцілення. Вона дуже хотіла співати. Вона продовжувала вірити.
За рік до цього
У період важких випробувань, оскільки лікування від безпліддя виявилося безуспішним, а її мати страждала від хвороби Альцгеймера, сестра Ечаррі помітила, що її голос став не таким як був раніше. Це було болісно, бо музика завжди була важливою частиною її життя. “Я завжди хотіла співати, з самого дитинства” — розповідала вона.
Сестра Ечаррі (зліва) зі своєю матір’ю, Марією.
Під час молитви прийшла думка, що їй слід співати з більшою кількістю людей. Через тиждень з нею зв’язався представник Церкви, який провів з нею співбесіду. “Він говорив про музичний проект, який започаткувала Церква, і про те, що вони шукають співаків”, — розповіла сестра Ечаррі.
Він не назвав конкретної мети, але після другої співбесіди уповноважений представник повідомив, що в Церкві було прийнято рішення згідно з “Всесвітньою програмою участі в Хорі скинії” запрошувати співаків для співу під час генеральної конференції.
“І я почала плакати, бо не знала, що станеться, але я відчувала, що Господь був там і що Господь знає про мене, і це було те, чого я ніколи, ніколи не очікувала”, — сказала вона.
Шлях до генеральної конференції
Ця співбесіда була лише підготовчою, після неї мала бути друга співбесіда з іншими представниками. Сестрі Ечаррі також потрібно було записати свій спів і надіслати кілька записів. Потім у неї була фінальна віртуальна співбесіда із заступником музичного керівника Хору скинії Раяном Мерфі. “Я дуже нервувала”, — казала вона.
Зрештою її разом з 13 іншими учасниками зі всього світу було обрано співати на генеральній конференції, а у вересні 2024 року вона сіла на літак, що прямував до Сполучених Штатів. Після приїзду у неї діагностували COVID-19 і саме тоді почався її карантин.
Перебуваючи в повній ізоляції далеко від дому, вона засвоїла важливий урок: Спаситель утішав її в моменти найбільшої самотності (див. Іван 14:26–27). “Я думала, що не зможу виступати, — розповідала вона. — Я занепала духом, однак продовжувала вірити. У той же час я не дуже добре себе почувала фізично. Тепер одна з моїх головних цілей — шукати тих, хто, можливо, почувається самотнім, і намагатися допомогти їм”.
Через вісім днів ізоляції її здоров’я та голос відновилися, і вона почала брати участь в репетиціях з хором. Вона приєдналася до сотень людей, які сиділи на трибуні в Конференц-центрі, і співала на жовтневій генеральній конференції 2024 року.
“Бог живе. Він знає про нас, про кожного з нас, — каже вона. — Музика зцілює, бо має цілющу силу, і нам потрібно наповнювати своє життя музикою. Це дуже важливо. Я відчуваю, що це те, що Господь намагається мені сказати: “Наповни своє життя музикою”.