“Якби у Бога була Церква на землі”, Ліягона, вер. 2025.
Портрети віри
Якби у Бога була Церква на землі
Я сказав місіонерам, щоб вони не марнували часу, бо в мене є свої вірування. Але потім я дізнався, що їхні вчення узгоджувалися з моїми віруваннями про сім’ю, люблячого Небесного Батька і Церкву Спасителя.
В дитинстві батьки водили мене до різних церков. Пізніше, вже підлітком, я почав звертатися до Бога і почав читати Біблію. Це викликало приємні відчуття.
Розмірковуючи про Бога і мету життя, я зрозумів, як важливо мати сім’ю. Я вважав, що церковні провідники мають навчати прикладом, але в церкві, яку я відвідував, священники не були одружені. Мені це було незрозуміло. Я вважав, що добре бути у шлюбі й мати сім’ю.
На той час мені було 16 років. У мене була дівчина, яку я дуже кохав, але вона мене покинула. Я дуже переживав. Я глибоко страждав майже рік. Завдяки тому досвіду я захотів зрозуміти, звідки я прийшов, чому я на землі, якою є мета життя і що відбувається після смерті. Я хотів знайти відповідь на ці запитання сам. Але, довго думаючи над ними, я знову звернувся до Бога, сказавши собі: “Творець життя знає життя краще, ніж я. Я маю знайти відповіді в Нього”.
Читаючи Біблію, я дізнався, що Ісус покликав дванадцятьох апостолів. “Якби Бог мав Церкву в наш час, — подумав я, — то в ній були б апостоли”. Мене дедалі більше приваблювала релігія, і я хотів охриститися.
Коли я розмовляв про Бога зі своїм батьком, він сказав мені, що Бог справедливий. Він сказав: “Або ти христишся, щоб бути спасенними, або ти будеш приречений на пекло навіки”. Я не хотів вірити, що люблячому Небесному Батькові буде радісно відправити Своїх дітей у пекло назавжди лише тому, що вони не були охрищені. А як щодо тих, у кого не було можливості охриститися?
У Франції віруючих небагато. У мене були хороші друзі, але вони не були охрищеними. Я дійшов висновку, що неправильно вважати всіх них приреченими на пекло.
Тож я вирішив сформувати власні вірування. Я вірив у Бога, Чия любов є досконалою і Який зробить усе, що в Його силах, щоб спасти Своїх дітей. Якщо Його діти не хочуть отримати Його славу, це їхній вибір. Але Він дає шанс.
Обхідний шлях до навернення
Одного дня двоє місіонерів повного дня, які працювали в моєму селі, відчули спонукання піти додому обхідною дорогою. По дорозі вони зустріли мою маму. Вона зупинила їх і домовилася, що вони зі мною зустрінуться. Мені це не дуже сподобалося. Я не хотів з ними розмовляти. Я думав, що вони скажуть: “Ти маєш нас слухати. Ти мусиш повірити тому, що ми тобі скажемо”.
Коли місіонери прийшли, я сказав їм: “Не марнуйте час. У мене власні вірування. Те, що ви робите, — це добре, але я вірю, що сім’я дуже важлива. Я вважаю, що церковні провідники мають бути одруженими. Я вважаю, що церква повинна мати дванадцять апостолів. Я вірю, що Бог врятує стільки Своїх дітей, скільки зможе. І я не вірю в куріння і випивку”.
Я був здивований, дізнавшись, що їхні вчення збігалися з моїми віруваннями. Вони дали мені Книгу Мормона і попросили читати її і молитися про неї. Я відчував Духа, коли читав книгу, і я відчував Духа, коли був з місіонерами. Але я подумав: “Можливо, я просто створюю ці позитивні почуття”.
Я молився і отримав уві сні відповідь. Уві сні я відкрив Біблію. Усередині Біблії були закладки з різними книгами Біблії. На останній закладці було написано “Мормон”. Це послання допомогло мені зрозуміти, що Біблія і Книга Мормона містять одну євангелію (див. Єзекіїль 37:15–19).
Моє свідчення ще більше зміцнювалося завдяки іншим випадкам, коли я читав і вивчав Книгу Мормона. Коли місіонери запропонували мені охриститися, я з радістю погодився. Я охристився рівно через рік після того, як мене покинула моя дівчина. Моє хрищення ознаменувало велику зміну в житті. Я втратив кількох друзів, коли приєднався до Церкви, але у філії, яку відвідував, знайшов нових.
“Євангелія принесла мені багато світла і щастя, — каже Ніколас. — Бог мене благословляє. Я зустрів чудову жінку, і у нас троє прекрасних дочок”.
Євангелія принесла мені багато світла і щастя. Мене сповнили Дух і радість. Я подумав: “Усе, що я перестраждав раніше, привело мене сюди”.
Бог мене благословляє. Я зустрів чудову жінку, і у нас троє прекрасних дочок. Двоє з них відслужили на місії, допомагаючи іншим зрозуміти те, що я зрозумів багато років тому: “Сім’я є центральною частиною Творцевого плану для вічної долі Його дітей” , “мертвих, які покаялися, буде викуплено через послушність обрядам дому Божого” (Учення і Завіти 138:58), і Господь покликає апостолів і пророків у наш час вести Його Церкву (див. Ефесянам 2:20).