“Уроки, які я засвоїла, запросивши Христа стати Автором історії мого життя”, Ліягона, вер. 2025.
Жінки завіту
Уроки, які я засвоїла, запросивши Христа стати Автором історії мого життя
Усі ми маємо різний досвід, але якщо зробимо так, щоб Бог був понад усе в нашому житті, то виконаємо міру нашого сотворіння таким чином, про який навіть не мріяли.
Фрагмент картини Захищає вдень і вночі, художниця Кейтлін Коннолі, копіювання заборонено
У 2016 році — коли наше подружнє життя тривало вже майже три десятиліття, у нас народилося й виросло три сини, яких ми дуже любимо, я повноцінно займалася юридичною практикою, служила в церковних покликаннях та опікувалася потребами наших родичів — нас з моїм чоловіком Дагом покликали три роки служити провідниками місії в Арекіпі, Перу. Ми поїхали відразу після народження нашого першого онука.
А повернувшись додому у 2019 році, мали ще дві онучки. Двоє наших старших синів були одружені, а молодший був закоханий і невдовзі мав одружитися. Я повернулася до юридичної практики і мала два улюблених покликання — бути мамою і бабусею.
А потім прийшло покликання служити генеральною президенткою Початкового товариства. Зручний сценарій, який я написала для себе, був таким: проводити час із сім’єю, ще десять років практикувати юриспруденцію, щоб забезпечити фінансову стабільність, і служити у своєму приході або в храмі.
А якби я зациклилася на тому зручному сценарії?
Я б отримувала радість, проводячи більше часу з онуками, і я могла б забезпечити свою фінансову стабільність. І я не мала б досвіду, який би допоміг мені більше про себе дізнатися, дослідити свою душу і зміцнити віру. Угору? Так. Чи варто? О, так!
Я свідчу, що оскільки Спаситель “досконало знає наш потенціал, Він приведе нас у місця, яких ми навіть собі не уявляли”. Я впевнена, що Він приведе вас у місця, про які ви навіть не мріяли, і ваше служіння вимагатиме напруження ваших душевних сил. Дозвольте Богові направляти вас, щоб бути поруч із тими, хто вас потребує.
Можливо, ви будете навчати дорослих людей читати. Або, можливо, служити іммігрантам. Можливо, ви очолюватимете громадську групу, яка доглядатиме за парками, щоб вони були безпечними для сімей. Якщо ми робитимемо так, щоб Бог був понад усе, Він приведе нас туди, де ми Йому потрібні, і туди, де навіть не думали опинитися.
Президент Нельсон проголосив, що ми “здобудемо більше віри, виконуючи те, що вимагає більшої віри”.
Я знаю, що це правда. Завдяки тому, що я дозволила, аби Бог був понад усе у моєму житті, дозволила Йому бути Автором історії мого життя, моя віра в Ісуса Христа зросла.
Як же тоді ви зробите так, щоб Він був понад усе?
Як це зробить молода людина, яка здобуває освіту і хоче укласти шлюб та створити сім’ю? Президент Даллін Х. Оукс, перший радник у Першому Президентстві, сказав, що питання не в тому, що вибирати — сім’ю, освіту чи кар’єру. Він сказав: “Ми маємо вибрати час, і робити це, керуючись натхненням від Господа і вченнями Його слуг”.
Обговорюючи цю тему, я з розумінням ставлюся до тих, хто має щире і незмінне бажання укласти шлюб та мати дітей у цьому житті й досі не знайшов пари. Я розумію, що багато хто виховує дітей самотужки через смерть подружжя або розлучення. Я знаю про безліч подружніх пар, які хочуть мати дітей та страждають від безпліддя та викиднів. Я знаю, що ви страждаєте. Ви хочете, щоб хід подій у житті змінився. Сценарій, написаний вами, був зовсім не таким. Я з болем у серці співчуваю вам.
У кожного своя історія життя
Я здобула освіту: спочатку ступінь бакалавра, а потім магістра юриспруденції. Я вийшла заміж під час навчання на юридичному факультеті. Мій перший син народився через рік після здачі фінальних іспитів. У мене народжувалися діти, і ми з чоловіком любили й виховували їх, у той же час продовжуючи працювати. То був бурхливий, трохи метушливий період життя. Він вимагав напруження сил, і часом ми відчували втому. Я підтримувала свого чоловіка, а він підтримував мене. Сім’я була і залишається нашим головним пріоритетом. Ми з чоловіком шукали натхнення в цих рішеннях і у виборі часу. Ми відчували, що саме так треба діяти. Ми намагалися, щоб Бог був понад усе у нашому житті.
З фінансової та професійної точки зору було б розумно відкласти народження дітей до того часу, поки я не досягну більшого успіху у своїй кар’єрі. Але, дозволяючи Господу бути Автором історії нашого життя, ми іноді робимо те, що світ не здатен зрозуміти. Я маневрувала між вагітністю, народженням і вихованням дітей, їхніми додатковими заняттями, малою лігою, церковними обов’язками, необхідністю підтримувати чоловіка та моїми професійними обов’язками. Це було радісне маневрування, яке я ні на що не проміняла б. Ми почувалися впевнено на своєму шляху, тому що дозволяли Богу бути понад усе у нашому житті.
Будь ласка, зрозумійте мене правильно. Я не пропоную, щоб кожен ішов моїм шляхом. Наші історії життя різні. Я розповідаю про свою, тому що це те, що я знаю. Однак насправді є щось одне спільне для всіх нас. Це наша мотивація: дозволити Богу бути понад усе.
Бути матір’ю — це мій найвищий пріоритет. Це моя найбільша радість. Бог благословив наших перших батьків і дав заповідь: “Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю” (Буття 1:28). Перша заповідь, дана Адаму і Єві, “стосувалася їхньої здатності бути батьками”.
Головним моїм пріоритетом було материнство. Така пріоритетність не суперечила моїм старанним зусиллям здобути освіту. Нам заповідано шукати знань. І частково ми їх здобуваємо завдяки освіті. Знання також здобуваються завдяки батьківству, де ми вчимося ставати подібними до Бога, розвиваючи такі риси, як любов, співчуття і терпіння.
Щоб дозволити Богу бути понад усе, необхідно долучати Його до планування розкладу подій нашого життя.
Я вічно вдячна за те, що отримала натхнення від Господа і скерування від пророків, які допомогли нам з чоловіком приймати рішення запрошувати дітей у свою сім’ю саме в той час, коли ми це зробили. Я дуже вдячна, що діяла за спонуканнями і не дозволила, щоб мирські ідеї, комфорт, честолюбство чи гроші вплинули на моє рішення реалізувати свій божественний потенціал — народжувати й виховувати дітей.
Жінки з дітьми і без них, художниця Кейтлін Коннолі, копіювання заборонено
Міра нашого сотворіння
Якщо чоловіки і жінки припинять народжувати і виховувати дітей, припиниться земне життя. Тому життєво важливо, щоб ми не нехтували священним обов’язком батьківства і не відкидали його.
Велика кількість соціологічних даних свідчить про вирішальний, негативний вплив, який відчувають країни та цивілізації, де люди перестають мати дітей. У багатьох частинах світу середня кількість народжених дітей на одну жінку становить менше двох. Це означає, що ми не відтворюємо самих себе.
Нас, провідників Церкви, непокоять останні тенденції щодо кількості шлюбів і народження дітей. У Сполучених Штатах за останні 30 років кількість громадян, які будь-коли були у шлюбі, зменшилася на 8–9 відсотків. Ці цифри “відображають глобальну проблему”. Коли люди не одружуються, народжується менше дітей.
Сполучені Штати нещодавно перетнули “поріг, коли серед дорослих віком від 18 до 55 років частка неодружених дорослих без дітей переважила частку одружених дорослих, які мають дітей”.
Діти є життєво важливими для підтримання цивілізації. Вони є життєво важливими для славетного плану щастя. Дана нам заповідь розмножуватися і наповнювати землю “залишається в силі”.
Фрагмент картини Ми з ними і вони з нами, художниця Кейтлін Коннолі, копіювання заборонено
Дозвольте Господу написати історію вашого життя
Я знаю, що багато людей гаряче бажають укласти шлюб і виховувати дітей. Однак багато з них самотні або страждають від безпліддя. Моя найкраща подруга, яка ніколи не була в шлюбі й не мала власних дітей, любила моїх дітей і піклувалася про них. Це не замінить їй власних дітей. Це свідчить про те, що материнство залишається для неї пріоритетом.
Мої син і невістка пройшли через випробування, пов’язані з неодноразовими викиднями. Їхнє бажання є праведним. Вони прагнуть, щоб Бог був понад усе в їхньому житті. Пам’ятайте: коли ми з вірою дозволяємо Ісусу Христу бути Автором і Виконавцем нашої історії, то повинні бути готові жити за незручним сценарієм, сподіваючись, що попри очікуваний біль результат буде величнішим і целестіальнішим, ніж ми можемо уявити.
Серед моїх дорогих друзів є бездітна пара, яка уклала шлюб у зрілому віці й страждала від безпліддя. Вони з вірою запитали, чи слід їм всиновлювати дітей. Вони відчули, що замість немовляти вони мають удочерити чотирьох сестер віком від 5 до 17 років. Абсолютно очевидно, що це не той сценарій, який вони самі для себе написали. Але якою ж чудовою є історія, яку Він написав з ними.
Якими б не були наші особисті обставини, ми всі належимо до сім’ї Бога, належимо до земної сім’ї та готуємося стати вічними батьками. Благословення піднесення, які стали доступними для нас завдяки Спасителю Ісусу Христу, передбачають нащадків. Отже, незалежно від того, чи запечатані ми і народжуємо дітей у цьому житті чи в наступному, нашою метою є піднесення, яке може стати нашим за умови укладання і дотримання завітів. Коли ми вступаємо у завітні стосунки з Богом, ми утворюємо з Ним вертикальний зв’язок і ніколи не самотні. Завдяки цьому на нас проливається “ще більше [Його] любові й милості”.
Як завітний народ ми плануємо шлюб, готуємося до нього, хочемо мати і виховувати дітей. Яке священне і святе покликання! Ми любимо, керуємо, служимо виконуємо батьківські обов’язки, щоб виявляти свою любов до Бога і Його дітей, бо хочемо, щоб Він був понад усе у нашому житті.
Це славетний час — жити і укладати завіти в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Розуміння своєї ролі, мети і відповідальності у плані щастя облагороджує, додає впевненості й приносить радість. Знання про те, що у нас є сучасний пророк, який готує нас до подій, що чекають попереду, приносить спокій і навіть оптимізм серед непевності. Мої завітні стосунки з Богом дають мені впевненість. Я впевнена в Ісусі Христі завдяки укладеним завітам.
Я свідчу, що Він живий, що Його любов до нас виявилася в Його готовності віддати Своє життя і Спокутувати кожного з нас.