Благословенні владою і силою священства

Старійшина Д. Тодд Крістофферсон

З Кворуму Дванадцятьох Апостолів

Члени Церкви користуються силою Бога, служачи іншим і благословляючи їх у Церкві, вдома і по всьому світу.

Ми свідчимо світу, що святе священство Бога є необхідним у виконанні Його роботи зі спасіння і піднесення, що Він відновив священство на землі для цієї мети і що воно застосовується в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів.

Необхідність влади і сили священства

Ісус Христос стоїть на чолі Церкви. Церква є знаряддям, яке Він створив для виконання важливої роботи з викуплення людства в цьому останньому розподілі євангелії так само, як і в розподілі, коли Він жив на землі. Завдяки наявності Церкви:

Він може проголошувати Свою євангелію по всьому світу;
Він може дати можливість укласти завіт хрищення та всі інші завіти, з яких складається шлях завітів, що веде до Його целестіального царства;
Він може об’єднувати сім’ї на вічність;
Він може запропонувати дари спасіння навіть тим, хто помер без них;
Він може служити, щоб задовольняти фізичні потреби Божих дітей у цей час.

Щоб здійснити ці величні цілі та підготуватися до повернення Спасителя, Церкві потрібні невпинне скерування, влада і сила від Бога. Церква є “істинн[ою] й жив[ою] Церкв[ою]” (Учення і Завіти 1:30), оскільки в ній присутні Його провід і сила, що активізується завдяки Його священству, “Свят[ому] священств[у] за чином Сина Божого” (Учення і Завіти 107:3).

Якби не святе священство, Церква, по суті, була б мирською організацією, яка робить добро у світі, але неспроможна досягти кінцевої мети — підготувати синів і дочок Бога до радості вічного життя в Його присутності. Завдяки цьому священству і ключам, які скеровують роботу цього священства, існують як повноваження, так і порядок у Церкві.

“У Церкві вся влада священства застосовується під керівництвом тих, хто тримає ключі священства.

Гідні члени Церкви чоловічої статі отримують владу священства, коли їм дарують священство і висвячують у чини священства. Усі члени Церкви можуть застосовувати делеговане їм повноваження, якщо вони були рукопокладені чи призначені допомагати у виконанні Божої роботи”.

Завдяки ключам священства пріоритети Господа завжди будуть переважати. Ніхто не може успішно досягати особистих планів, які не узгоджуються з Його скеруванням. Ніхто не може бути успішним в орудуванні священників, прагнучи отримати особисту вигоду і мати власних послідовників.

Священство також відіграє вирішальну роль в сім’ях членів Церкви. Президент Даллін Х. Оукс, перший радник у Першому Президентстві, навчав: “Той принцип, що повноваження священства можна використовувати лише під керівництвом того, хто тримає ключі від певної функції, є фундаментальним у Церкві, але він не стосується сім’ї”. Батько головує і використовує священство у своїй сім’ї — дає поради, проводить сімейні збори, надає благословення священства або зцілення членам сім’ї чи іншим людям і т.п. без проводу чи повноваження того, хто тримає ключі священства.

Той самий принцип стосується тієї ситуації, коли батька немає і в сім’ї провідну роль виконує матір. Вона головує у своєму домі і є тією особою, яка приносить силу і благословення священства у свою сім’ю завдяки своєму ендаументу і запечатуванню у храмі”.

Відновлення священства в наші дні

15 травня 1829 року

Відновлення повноважень священства у цьому останньому розподілі відбувалося впоряковано, крок за кроком. Коли у 1829 році перекладалася основоположна книга Писань для нашого розподілу — Книга Мормона, — Господь почав запроваджувати Свою структуру священства. У відповідь на звернене з молитвою запитання Джозефа Сміта і Олівера Каудері стосовно хрищення, явився воскреслий Іван Христитель і дарував їм Ааронове священство, те священство, яке “володіє ключами священнослужіння ангелів, і євангелії покаяння, і хрищення зануренням для відпущення гріхів” (Учення і Завіти 13:1). Маючи це повноваження, Джозеф і Олівер охристили один одного, а згодом і інших людей, коли Церкву було офіційно організовано.

Невдовзі після 15 травня 1829 року

Невдовзі після явлення Івана Христителя явилися давні апостоли Петро, Яків та Іван і дарували вище, тобто Мелхиседекове, священство, зокрема “ключі Мого царства і розподілу євангелії… у повноті часів” (Учення і Завіти 27:13; див. також 128:20).

3 квітня 1836 року

Додаткове необхідне повноваження священства прийшло потім, коли в Кертлендському храмі три пророки давнини, Мойсей, Іліяс та Ілля, явилися Джозефу та Оліверу і ввірили їм ключі збирання Ізраїля і роботи, пов’язаної з Господніми храмами (див. Учення і Завіти 110:11–16).

Літо 1829 року–квітень 1835 року

В одкровеннях, які тепер канонізовано і які містяться в Ученні і Завітах, пророк Джозеф Сміт давав настанови стосовно висвячення чоловіків у чини вищого (Мелхиседекового) і підготовчого (Ааронового) священств; призначення чинів священства, наприклад, єпископів, та організації кворумів священства і рад.

1835–1973 роки

Пророче скерування невпинно спрямовує організацію і роботу священства в Церкві. Наприклад, кворуми сімдесятників були організовані в Кертлендську епоху, щоб допомагати Кворуму дванадцятьох. Після великого виходу на Захід і розсіяння членів Церкви по широких географічних територіях, цим кворумам було призначено діяти в колах Церкви.

1973 рік – дотепер

За часи президентства Спенсера В. Кімболла (1895–1985), Езри Тефта Бенсона (1899–1994) та Гордона Б. Хінклі (1910–2008) сімдесятники та їхні кворуми почали діяти безпосередньо під керівництвом Кворуму дванадцятьох на загальноцерковному рівні та в церковних територіях. Кворуми на рівні колів потім перестали існувати. Сьогодні дванадцять кворумів генеральних авторитетів і територіальних сімдесятників допомагають апостолам “у розбудові Церкви й управлінні всіма її справами в усіх народах” (Учення і Завіти 107:34). У міру зростання Церкви можуть створюватися додаткові кворуми сімдесятників.

Старійшина Крістофферсон вітає братів Семпсона і Даніеля Амако в Гамбії, Західна Африка, у лютому 2022 року.

Священство: сила благословляти

Якщо казати коротко, мета влади і сили священства, відновлених Ісусом Христом, — благословляти. Це дає можливість членам Церкви використовувати силу Бога, коли вони служать іншим і благословляють їх у Церкві, вдома і по всьому світу. Члени Церкви разом зі Спасителем виконують Його роботу зі спасіння і піднесення, застосовуючи божественні дари і силу, які набагато перевищують їхні власні. Це допомагає царству Бога зростати і наповнювати землю (див. Учення і Завіти 65:2, 5–6).

Господь проголосив, що “це більше [Мелхиседекове] священство керує євангелією та тримає ключ від таємниць царства, саме ключ від пізнання Бога.

Отже, у його обрядах явлена сила божественності.

А без обрядів його і без повноваження священства сила божественності не явлена людям у плоті” (Учення і Завіти 84:19–21).

Звичайно ж, обряди — це церемонії, що виконуються священством, або таїнства, під час яких ми укладаємо завіти з Богом, починаючи з хрищення і продовжуючи завітами, отриманими в домі Господа. Саме завдяки дотриманню цих завітів ми перетворюємося з “тілесних” чоловіків і жінок на святих (див. Мосія 3:19) спокутною благодаттю Христа і стаємо виправданими і освяченими — невинними і незаплямованими — перед Богом (див. Учення і Завіти 20:29–31; 3 Нефій 27:16–20).

Ця цитата з документу, виданого Першим Президентством і Радою Дванадцятьох Апостолів — “Відновлення повноти євангелії Ісуса Христа: Проголошення світові, присвячене двохсотій річниці цієї події”, є влучним підсумком:

“Ми проголошуємо, що Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів, яка була організована 6 квітня 1830 року, є відновленою новозавітною Христовою Церквою. Основну увагу ця Церква зосереджує на досконалому житті її наріжного каменя — Ісуса Христа, на Його нескінченній Спокуті та буквальному Воскресінні. Ісус Христос знову покликав апостолів і дав їм повноваження священства. Він запрошує всіх нас прийти до Нього і Його Церкви, отримати Святого Духа, спасительні обряди і здобути нескінченну радість”.