Бог дарував мені мир

У 2018 році, готуючись до співу під час сесії освячення храму в Консепсьйоні, Чилі, всі члени хору дорослої молоді, яким я диригувала, мали однакову мету: виконати музичні твори й духовну роботу так, щоб вони стали найкращим приношенням для Бога.

Разом з хористами з двох колів у місті Чильян я присвятила себе тому, щоб бути якомога чистішою. Я хотіла випромінювати світло Христа у своєму житті. Я хотіла, щоб приношення, з яким ми прийшли до Бога у Його святий дім, було якомога досконалішим. Я знала, що якщо ми виконаємо свою частину, Небесний Батько допоможе нам, і ми будемо співати так, як Він того хоче.

Під час освячення ми співали голосом і серцем. Думаю, з нами співали ангели. Звучання хору було чудовим. Ми відчули, що благодать Бога була з нами і що Він був задоволений нашим приношенням. Те відчуття залишилося зі мною надовго.

Після освячення храму я відчула духовне зміцнення і єдність з Небесним Батьком. Я відчувала з Ним міцніший зв’язок, ніж будь-коли раніше. Цей зв’язок був настільки сильним, що я відчула духовне спрямування в тому, про що просити у своїх молитвах (див. 3 Нефій 19:24).

На момент освячення храму я була на п’ятому тижні вагітності. Через кілька місяців у мене стався викидень. То були жахливі часи. Мені було так сумно, особливо коли я дізналася, що, можливо, не зможу мати більше дітей.

Але цей важкий досвід стався в той час, коли я відчувала в собі найбільшу духовну силу. Я розуміла, що була підготовлена до цього моменту завдяки приношенням, з якими ми прийшли до храму. Духовна сила, яку я отримала, допомогла мені подолати це випробування, тому що Небесний Батько був зі мною і сповнював мене миром.

Невдовзі Бог благословив нас з чоловіком дивом. Нас переповнювала радість, коли у нашого сина Артуро народилася маленька сестричка Даніела.

Я б не змогла пережити цю трагічну втрату без того тісного зв’язку, який я мала з Небесним Батьком. Я знала, що все буде добре і відповідно до Його волі. Згадка про це досі сповнює моє серце радістю і вдячністю.