Скеровуюча рука Бога

Ілюстрація Браяна Колла

Коли моя дружина була вагітна третьою дитиною, у неї виявили захворювання, через яке їй було важко ходити. Через це та інші ускладнення їй довелося дотримуватися постільного режиму протягом більшої частини вагітності.

Пологи були важкими, і вона провела в лікарні вісім днів. Навіть після повернення додому її стан не покращувався. Невдовзі лікарі виявили ще більше проблем. Нашій сім’ї довелося пристосовуватися до нових умов і навчатися з цим жити.

Тому більшість ночей я піклувався про нашу новонароджену дитину. Я працював повний робочий день, і мені було важко постійно прокидатися вночі. Тож поки я не спав, я почав читати історії моїх предків-піонерів, щоб не занепадати духом. Я трохи знав про них, але, читаючи історії про своїх прадідусів і прабабусь і тих, хто був до них, я був здивований, який тісний зв’язок з ними я відчув.

Коли я більше дізнався про свою сім’ю, то усвідомив, що їхня віра надихає. Радість, яку я відчув, важко передати. Мої безсонні ночі більше не здавалися тягарем. Насправді, мені довелося змушувати себе лягати спати, коли наша донька заспокоювалася і засинала.

Я навчився глибоко шанувати тих, хто жив до мене. Моє серце дійсно повернулося до моїх батьків (див. Учення і Завіти 110:14–15; Малахія 4:6). Я міг бачити скеровуючу руку Бога в їхньому житті і відчувати їхню любов до Нього.

Мій погляд на життя змінювався, коли я бачив ширшу картину, ніж це було раніше. Коли я читав про важкі обставини, які пережили мої предки, їхня наполегливість втішала мене в моїй власній ситуації.

З того часу я багато разів відчував вплив тих, хто жив до мене, таким особистісним чином, що це надихало мене. Відчувши такий глибокий вплив, я навчився шукати й записувати більше історій моїх предків та ділитися ними зі своєю сім’єю, щоб усі ми могли відчути ті самі благословення.

Моє бажання ходити до храму збільшилося. Я відчуваю потребу шанувати спадок віри моїх предків. Я хочу дати їм можливість укласти завіти з нашим Спасителем. Коли я приніс імена цих померлих родичів до храму, мої завітні стосунки зі Спасителем зміцнилися, і я відчув, як під Його впливом моє життя вдосконалюється.