“Самозабезпечення: здатність адаптуватися та бути незалежними у нестабільному світі”, Ліягона, серп. 2025.
Самозабезпечення:
здатність адаптуватися і бути незалежними у нестабільному світі
Церковні групи із самозабезпечення можуть змінити життя кожного, незалежно від віку чи обставин.
Джефф Ребутар з колу Пасіг, що на Філіппінах, думав, що готовий до виходу на пенсію. Пропрацювавши майже до 70-літнього віку, він мав достатній дохід від оренди, щоб утримувати себе та свою дружину без державної допомоги.
Потім у його дружини стався інсульт. Рахунки за медичне обслуговування накопичувалися, а інфляція з’їдала їхні доходи. Маючи нестачу коштів, брат Ребутар пройшов церковний курс “Започаткування і розвиток мого бізнесу для самозабезпечення”. Після деяких спроб і помилок він створив миючу суміш, яку можна було використовувати вдома і на робочих місцях.
“Курс навчання і щомісячні збори допомогли започаткувати свою справу, — сказав брат Ребутар. — Мені потрібно було щось робити, щоб забезпечувати свою сім’ю, тому я продовжував це робити. Досягнувши певного успіху в бізнесі, я став неформальним провідником групи для інших. Немає нічого кращого, ніж отримати досвід роботи у новому бізнесі. Ми вчимося на практиці, а не просто відвідуючи збори”.
Церковні курси із самозабезпечення призначені для практичного застосування. Вони дають учасникам можливість застосовувати на практиці принципи освіти, старанної праці та віри в Господа і довіри до Нього.
“Чи роблю я достатньо?”
У Техаському колі Плано понад 900 членів Церкви за останні роки долучилися до груп із самозабезпечення. Деякі приходять як слухачі, щоб знайти ресурси чи нові ідеї. Інші відіграють роль “підйомника”, щоб скеровувати, давати поради або підтримувати інших.
Джеррі Мартін, член президентства колу Плано, приєднався до групи із самозабезпечення, яка займалася питаннями особистих фінансів, щоб ознайомитися з процесом навчання і матеріалом курсу. Оскільки до пенсії він був фінансовим директором великої корпорації, тож не вважав, що дізнається щось нове про фінанси.
“Я бачив можливості допомогти кільком учасникам позбавитися боргів або навчитися робити заощадження та складати інвестиційні плани відповідно до їхніх унікальних обставин, — сказав він. — Це приносило мені велике задоволення”. І йому подобався дух товариськості, який панував у групі. Потім він зробив особисте відкриття.
“Я завжди платив десятину і щедрі пожертвування від посту, але, беручи участь у цій групі, я відчував, що роблю недостатньо, — сказав брат Мартін. — Чи вділяю я достатньо? Чи посвячую достатньо?”
Незважаючи на його особисте служіння і внески в Церкву, це запитання не давало йому спокою. Відвідуючи Індію, він познайомився з багатьма людьми та організаціями, які щедро підтримували різні гуманітарні проєкти. Як сказав президент Даллін Х. Оукс, перший радник у Першому Президентстві: “Церква Ісуса Христа віддана служінню нужденним, а також співпраці з іншими на цій ниві”. Пам’ятаючи про це, брат Мартін почав шукати інші можливості служити і співпрацювати з однодумцями. Він не був готовий до того, що буде далі.
“У мене була колекція цінних монет, — розповідав брат Мартін. — Коли я молився в Індії про те, як і де я можу зробити свій внесок у роботу, яку виконують інші, я відчув спонукання, що мені також потрібно подумати про джерело потенційних внесків — не з мого інвестиційного рахунку, а з моєї колекції монет. У той момент я зрозумів: то був момент мого посвячення. Як багато для мене означала та колекція монет?”
Зрештою брат Мартін продав свою колекцію монет і використав виручені кошти на фінансування гуманітарних проєктів за кордоном та надання стипендій для навчання в коледжі у країнах проживання студентів. “Якби я не відвідував заняття групи із самозабезпечення, я б ніколи навіть і не подумав про те, як можу підтримувати інших, використовуючи свій час і кошти, — розповідав він. — У мене це добре вийшло”.
“Ваша роль — любити і служити”
У колі Сент-Джордж Грін-Веллі в штаті Юта Трой і Сью Олсени почали відвідувати групу із самозабезпечення, яка навчалася емоційній витривалості, щоб допомагати іншим. Їхній єпископ попросив членів ради приходу долучитися до групи, щоб вони могли ділитися тим, про що дізнаються, з іншими.
Олсени на той час переживали труднощі в сімейному житті, пов’язані з тим, що мали дорослих дітей від попередніх шлюбів. “У нас є член сім’ї, який переживає важкі часи, — пояснює сестра Олсен. — Я була пригнічена, що не могла допомагати більше”. Обговорення “міфів” і “реалій” з робочого зошита допомогло Олсенам по-іншому поглянути на свою сімейну ситуацію.
Потім інша учасниця групи розповіла, яку провину і безнадію відчувала, коли її брат наклав на себе руки. Сестра Олсен усвідомила, що інші також мають емоційні тягарі, про які вона зовсім не підозрювала, і їй потрібно було служити кожному по-особливому.
Вона, можливо, не зможе полегшити тягар, але Спаситель зможе. У посібнику наголошується: “Ваша роль полягає в тому, щоб любити і служити людям, а Спаситель зцілить їх”. Сестра Олсен каже: “Поклавши свої тягарі на Нього, ми поглянули на все новими очима, почули старі послання по-новому і поглибили розуміння євангелії та Його цілющої сили”.
Групові обговорення, приклади з робочих зошитів та особисте співпереживання — усе це також значно покращило їхню ситуацію. Сестрі Олсен все ще доводиться переживати тривожні моменти і багато й гаряче молитися. Важливо те, що тепер вона бачить свою роль по-іншому — любити і служити, а не усувати чи вирішувати проблеми інших людей.
Групи із самозабезпечення поєднують практичні навички з духовними принципами, щоб допомогти людям допомагати самим собі. Завдяки їм створюється основа для розуміння особистих і сімейних проблем. Вони сприяють виникненню почуття приналежності, заохочують до взаємної підтримки й мотивування, а також є безпечним місцем, де члени Церкви діляться досвідом і навчаються одне від одного, покладаючись на нескінченну Спокуту Христа. І коли ми покладаємося на Спасителя, то маємо таке обіцяння від Президента Рассела М. Нельсона: “Якщо ви дійсно покаєтеся і будете прагнути Його допомоги, ви зможете піднятися над цим нинішнім повним непевності світом”.
Автор живе в штаті Юта, США.