З рубрики Щотижневі послання для дорослої молоді
Я знав, що живу не найкращим життям — що ж я міг змінити?
Я знайшов кількох друзів, які, як здавалося, мали те, чого мені не вистачало у житті.
Більшу частину свого життя я вважав себе атеїстом. Я не був упевненим, чого хочу від життя і в чому його мета, але я був достатньо щасливим.
Але коли я почав навчатися в коледжі, на моєму шляху з’явилися труднощі. Я приймав не найкращі рішення. Я почувався розгубленим. Через кілька років я відновив стосунки з кількома друзями, які були членами Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Я виріс з ними і завжди насолоджувався їхньою компанією, але ніколи не відчував, що їхній спосіб життя підходить мені.
Після того як ми обмінялися новинами про наше життя, всю мою увагу захопив вираз радості на їхніх обличчях. Вони обоє одружилися і мали дітей, їхні кар’єри йшли вгору, а головне — здавалося, що вони випромінюють доброту.
Порівнюючи своє життя з їхнім, я зрозумів, що рухаюся зовсім не туди. Я йшов стежкою, якою не хотів іти. Я хотів, аби життя мало сенс, і я не хотів гнатися за речами, які не принесуть мені щастя в довгостроковій перспективі.
Вперше у мене виникло відчуття, що мені чогось бракує в житті.
І я був майже впевнений, що у цих друзів є те, чого мені не вистачало.
Вибір, який змінив усе
Коли я знову почав спілкуватися з цими друзями, то зрозумів, що вони не отримали радість і успіх лише тому, що є членами Церкви. Але мене вражала наявність у їхньому житті мети та мотивації до постійного розвитку. Вони були такими люблячими, цілеспрямованими і мали нескінченну енергію. Я не розумів, що змушує їх так жити.
Втім, зрештою, я зрозумів, що їхня жага до життя походить від дотримання основних принципів євангелії Ісуса Христа. Тож я почав ставити запитання, і мої друзі заохочували мене дізнатися більше.
Коли я тільки почав знайомитися з євангелією, усе здавалося трохи дивним. У мене не було жодних духовних переконань, на яких можна було б будувати, але євангельські істини почали ніби самі складатися в єдину картину. Я почав відчувати, що життя має сенс.
Президент Рассел М. Нельсон недавно сказав: “Моє рішення йти за Ісусом Христом — найважливіше рішення, яке я коли-небудь приймав… І завдяки цьому вибору все змінилося! Це рішення полегшило прийняття дуже багатьох інших рішень. Це рішення визначило для мене мету і напрямок. Воно також допомагало мені пережити життєві бурі”.
Я відчував те саме, коли вирішив іти за Ісусом Христом і охриститися.
Єднаючись із Небесним Батьком
З того часу як я приєднався до Церкви, мої обставини анітрохи не змінилися. Мені все ще треба багато чого з’ясувати, але мої загальні відчуття щодо життя кардинально відрізняються від того, що було.
Пізнання Спасителя, усвідомлення своєї божественної сутності та розуміння того, що ми не самі в цій подорожі, допомогли мені відчути той самий спокій і внутрішню мотивацію, які я завжди бачив у своїх друзях.
Я дуже сильно довіряю нашому Небесному Батькові і тримаюся думки, що Він мене підтримає за будь-яких обставин. Поки я дотримуюсь завітів і прагну жити у відповідності до своєї божественної сутності, я можу бути певним, що Він супроводжуватиме мене на кожному кроці. І якщо Він зі мною, мені нема чого боятися.
Президент Нельсон також свідчив: “Коли ми вступаємо у завітні стосунки з Богом, це зв’язує нас із Ним у такий спосіб, що все у житті стає легшим. Будь ласка, не зрозумійте мене неправильно: я не кажу, що укладання завітів робить життя легким. Насправді очікуйте на протидію, оскільки супротивник не хоче, щоб ви відкрили для себе силу Ісуса Христа. Але брати на себе ярмо Спасителя, поєднуючи себе з Ним, означає, що ви матимете доступ до Його викупительної сили”.
Я думаю, що саме в цьому і полягає сутність життя за євангелією. Євангелія не робить життя легким, але вона допомагає нам створити земне і вічне життя, якого хоче для нас Бог.
Попри запитання без відповідей, страх перед майбутнім і невдачі, я бачу, як євангелія дає нам спрямування, необхідне, щоб жити якомога кращим життям.