Дар, який я ніколи не забуду

Коли місіонери повного дня прийшли до мене додому у Франції, щоб послужити, мої батьки не були активними членами Церкви, а я не був охрищений. Невдовзі після цього місіонери навчали мене євангелії, яку я полюбив. А мої батьки повернулися до церкви.

“Хто буде тебе христити?” — запитали мене місіонери.

“Мій батько”, — відповів я.

Мій батько родом з Італії і був хорошою людиною. Він навчав мене дивитися на людей так, як на них дивиться Ісус. На жаль, він помер за кілька тижнів до мого хрищення.

Пізніше, коли я отримав своє покликання на місію, я був настільки схвильований, що попросив маму відкрити його.

“Ти зараз зрадієш, —сказала вона зі сльозами на очах. — Ти їдеш на батьківщину свого батька!”

Я мріяв служити в Італії. Мета місії — служити людям, а не служити в певній місцевості. Але я молився, щоб служити в Італії, а саме в місті Гаета, де предки мого батька жили з Х століття.

Після служіння в Римі та на Сицилії я отримав радісну новину: мене перевели у місцевість, до якої входила Гаета. Перед тим трансфером на початку 2023 року мій напарник і чудовий друг, старійшина Джек Бек, зробив мені подарунок, який я ніколи не забуду. Старійшина Бек — талановитий художник. З маленької фотографії мого батька, яку я мав із собою, Старійшина Бек намалював його чудовий портрет.

Я дивився на цей портрет щодня під час особистого навчання. Це давало мені сили ділитися євангелією.

Щойно мене призначили служити в Гаеті, я розшукав своїх родичів. Коли я показав портрет старшому братові мого батька, він заплакав. Він не бачив свого брата багато років і не мав жодних його фотографій.

Я навчав свого дядька, що одного дня він знову побачить свого брата — не на портреті, а особисто. Я навчав його, що завдяки євангелії він зможе знову жити зі своїм братом, маючи любов і мир зі Спасителем.

Я бачив великі чудеса в Гаеті, коли ділився з членами сім’ї доброю новиною: оскільки Ісус Христос подолав смерть, втрата близьких є лише тимчасовою (див. Мосія 16:8). Я свідчу, що завдяки спокутній жертві Спасителя ми можемо збирати наші сім’ї та бути з ними навічно.