Лише в цифровому форматі
Новий початок: як радість покаяння змінила моє життя
Авторка живе в Папеете, Таїті.
Я ніколи не планувала охриститися, але коли я дізналася про дар покаяння, то все змінилося.
Коли мені було 16 років, мама дозволила мені спілкуватися з місіонерами, але сказала, що я ніколи не зможу охриститися. Я засміялася. Мені не потрібно було про це казати. Я вже знала, що не хочу христитися.
Спочатку я зустрілася з місіонерами лише для того, щоб бути ввічливою. Подруга запитала мене, чи не хотіла б я з ними поговорити, і я погодилася, бо не хотіла її образити.
Я продовжувала зустрічатися з місіонерами, але не сприймала їхні уроки серйозно, оскільки знала, що хрищення мене не цікавило.
Піст і чудо
Коли місіонери згодом запропонували мені охриститися, я сказала, що мама не дозволить. Тато моєї подруги запропонував нам поститися і попросити Небесного Батька пом’якшити її серце.
Я не була впевнена, що піст змінить серце моєї мами, але погодилася спробувати. Сім’я моєї подруги, місіонери і я, всі постилися, щоб моя мама дозволила мені охриститися.
Невдовзі після посту ми з мамою разом вечеряли. Раптом вона повернулася до мене і сказала: “Знаєш, якщо ти хочеш охриститися, це твоє рішення”.
Я не могла повірити в те, що почула.
Вона повторила свої слова. “Ти можеш охриститися”.
Я відчула жах. Я більше не могла використовувати маму як виправдання, щоб не христитися. Насправді мені довелося прийняти рішення самостійно. Я почала слухати місіонерів з відкритим серцем.
Шанс народитися знову
Коли я стала слухати місіонерські уроки зі справжнім наміром, то почала відчувати любов Бога. Це було відчуття миру і запевнення. Відчуваючи любов до Нього, я не могла знести думки про те, що буду нечистою перед Ним. Я була готова відмовитись від усього, що не відповідало заповідям Бога.
Я пам’ятаю, як подумала: “Якби я тільки могла переписати своє життя”.
Тож коли моя подруга мимохідь згадала, що хрищення подібне до нового народження (див. Мосія 27:25), я ледве могла стримати радість. Я знала, що маю робити.
Я охристилася і з того часу служила на місії в Канаді, щоб допомагати іншим людям знаходити таку ж радість, яку я знайшла в євангелії Ісуса Христа.
Радість щоденного покаяння
Радість, яку я відчула, коли охристилася, не була тимчасовою. Я й досі відчуваю той спокій і чистоту, щоразу, коли молюся про прощення.
Президент Рассел М. Нельсон навчав:
“Ніщо так не звільняє, не облагороджує і не є таким поворотним у нашому індивідуальному розвитку, як регулярна, щоденна зосередженість на покаянні. Покаяння — це не подія, це — процес…
Ми дозволяємо Спасителю перетворити нас на кращу версію самих себе”.
Щоденне покаяння приносить мені багато радості. Я відчуваю спокій, знаючи, що Бог любить мене, хоча я недосконала. Я можу дивитися в майбутнє з надією, бо знаю, що кожного разу, коли я каюся зі щирим наміром, мене буде прощено (див. Мороній 6:8).