Способи божественного спілкування

Щоб розпізнати, коли промовляє Бог, потрібні віра і довіра. Віра завжди основується на Ісусі Христі. Нам також потрібно довіряти Йому. Він сказав:

“Знай, Я скажу тобі у твоєму розумі і у твоєму серці, через Святого Духа, Який зійде на тебе і Який буде жити у твоєму серці.

Тепер ось, це є дух одкровення” (Учення і Завіти 8:2–3).

Однак одкровення і божественне скерування не приходять лише тоді, коли ми чекаємо на духовний прояв. Ми повинні діяти. Саме те, що я мав робити за порадою дружини, готуючись до виступу на конференції, іноді потрібно робити всім нам — просто “почати”.

Коли ми з Ізабель служили провідниками місії у Французькій Ліонській місії, мені треба було визначити, куди в межах місії має переїхати кожен з місіонерів і коли робити ці призначення. Я зрозумів, що Дух буде мене скеровувати, якщо я буду молитися про допомогу, а потім керуватимуся своїм найкращим судженням. Потім я матиму підтвердження, якщо все робитиму правильним чином.

Під час служіння у моєму теперішньому покликанні я відвідую коли по всій Церкві, щоб реорганізувати президентства колів. Коли ми з напарником проводимо співбесіди з людьми, у нас з’являються думки, почуття та враження. Потім ми радимося і молимося разом. Зрештою приходить одкровення і Господь підтверджує нам, кого Він покликав служити.

Під час цього процесу ми розпізнаємо, коли промовляє Бог, і дізнаємося про Його волю. Нам потрібно показати, що ми готові діяти з вірою і довірою.

Одним із важливих способів, у який Бог промовляє до Своїх дітей, — це слова пророків. Як чудово мати пророка на землі у цей час! Він отримує одкровення від Бога, щоб вести і направляти Церкву (див. Амос 3:7). Ми також можемо отримати провід і захист, якщо дотримуємося його вчень. Це не завжди легко, але Господь наказав нам іти за пророком “з усім терпінням і вірою” (Учення і Завіти 21:5).

Наприклад, виявилося, що документ “Сім’я: Проголошення світові” є пророчим з того часу, як його було представлено 30 років тому. Він містить вирішення багатьох проблем, про які ми й не знали, і дає скерування у багатьох питаннях, про які ми не здогадувалися тоді, але про які знаємо зараз. Можливо, скерування пророка не завжди відповідає тому, що ми хочемо почути. Воно може не відповідати нинішнім цінностям суспільства. Однак ми будемо благословенні і захищені, якщо йдемо за пророком.

Ставте запитання і шукайте відповіді

На зорі Відновлення Бог часто відповідав на щирі запитання пророка Джозефа Сміта та інших. У той час, коли Джозеф і Олівер Каудері працювали над перекладом Книги Мормона, вони дійшли до вчень Спасителя стосовно хрищення (див. 3 Нефій 11:23–33). Вони захотіли дізнатися більше і пішли в ліс помолитися. Невдовзі явився Іван Христитель і відновив повноваження христити зануренням для відпущення гріхів.

Іншим разом дружина Джозефа, Емма, висловила занепокоєння з приводу бруду, що залишали чоловіки, які палили люльки і жували тютюн під час зборів. Джозеф звернувся з цим питанням до Господа й отримав одкровення — “Слово мудрості” (Учення і Завіти 89:1) — що стосувалося здорових навичок підтримання фізичного і духовного благополуччя Божих дітей.

Ці приклади та багато інших нагадують нам, що природно мати запитання, якщо ми шукаємо відповіді у правильному напрямку. Якщо ми звертаємося зі своїми запитаннями до Господа, то знайдемо відповіді. Іноді відповіді приходитимуть одразу. Утім частіше Господь дає нам “рядок за рядком, приписання за приписанням, тут трохи і там трохи” (2 Нефій 28:30). Нам, можливо, доведеться чекати на відповіді, які допоможуть нам навчатися і зростати, але Бог відповість нам згідно зі Своєю волею, у Свій спосіб і у Свій час.

Коли нам доводиться чекати на відповідь Бога нам, важливо пам’ятати про те, що ми вже знаємо, і про досвід, який отримали. Інакше ми можемо все це втратити. Ми не хочемо ставити під сумнів минулий досвід спілкування з Духом лише тому, що нам, можливо, зараз важко. У такі моменти нам слід повернутися думками в минуле й згадати, що ми відчували, коли почувалися близько до Бога.

Якось Алма поставив ці інтроспективні запитання людям у Зарагемлі:

“Хіба ви не народжені духовно від Бога? Хіба ви не отримали образ Його у виразі вашого обличчя? Хіба ви не відчули могутню зміну у ваших серцях…

І ось тоді я кажу вам… чи пережили ви переміну в серці, і чи відчули ви, нібито співаєте пісню викупительної любові, я хочу спитати, чи можете ви відчувати це тепер?” (Алма 5:14, 26.)

Нам слід упевнитися, що ми пам’ятаємо духовний досвід і не відкидаємо його. Нам слід регулярно запитувати себе: “Чи можу я відчувати це тепер?” Це зміцнює нас у часи, коли, здається, що Бог мовчить. Ми також здатні краще розпізнавати моменти, коли Він дійсно промовляє до нас.

Спілкування з Небесним Батьком — це щось живе. Ми робимо свою частину, щоб підтримувати його, активно шукаючи і створюючи можливості для божественного спілкування. Ми можемо регулярно і гаряче молитися Богові про мир, втішення і скерування. Ми можемо вивчати Його слово в Писаннях і відчувати вплив Духа. Ми також можемо прислухатися до пророчого скерування.

Якщо ми підтримуємо зв’язок з нашим люблячим Небесним Батьком, то можемо бути знаряддям у Його руках, щоб допомагати Йому в Його дивовижній роботі. Прислухаючись до натхненних думок і підказок, ми можемо допомогти іншим відчути, що Бог знає і любить їх та бажає говорити з ними.

Запевнення в тому, що Бог чує Своїх дітей і говорить до них, є величезним благословенням. Регулярне божественне спілкування з Ним дає нам потрібне скерування на життєвому шляху.