“Допомога в Ісусі Христі — сила посту”, Ліягона, лют. 2026.
Жінки завіту
Допомога в Ісусі Христі — сила посту
Ми можемо навчатися від Господа, наближатися до Нього і мати доступ до Його сили завдяки молитві й посту.
Один із способів, у який ми, жінки завіту, можемо допомагати піклуватися про нужденних і дотримуватися завітів, укладених у храмі й під час хрищення, — це з молитвою поститися “з щирими намірами” і давати щедрі пожертвування від посту для допомоги нужденним. Закон посту — це давня заповідь, встановлена Господом, щоб благословити вас і мене — і всіх Божих дітей.
Я особисто можу свідчити про могутні цілющі благословення від закону посту в моєму власному житті. Живучи за цим милосердним законом я отримала велику втіху і доступ до небесних благословень під час вирішення великих важливих питань.
Готуючи це послання, я подумала, чи варто ділитися своїм досвідом, пов’язаним з постом. Тоді Дух заспокоїв мій розум і лагідно прошепотів моєму серцю, що завдяки цій регулярній прекрасній жертві в моєму житті Дух Господа допомагав мені багато разів, зцілював і сповнював силою, що перевищувала мою власну. Я майже чула запитання: “Як ти думаєш, звідки всі ці роки ти знаходила сили робити неможливе?” У ту мить я зрозуміла, що благословення закону посту глибоко вплетені в усі аспекти мого життя, і завдяки дотриманню цього закону я отримувала додаткову частку Божої сили, щоб виконувати Його волю і ставати такою, як Він. Коли ми постимося в Господній спосіб, це може відкривати ширший доступ до благословень Божої сили в нашому житті.
Привілей і благословення
Коли я була маленькою, моя сім’я ледве зводила кінці з кінцями, і я пам’ятаю, як ми отримували продукти з комори єпископа. Це було можливо завдяки щедрим пожертвуванням від посту інших святих. Їхня жертва благословила мене і мою сім’ю у важкі часи. Для мене великим благословенням є те, що зараз я маю можливість поститися і допомагати нужденним.
Це привілей і благословення — мати змогу давати щось, можливо, навіть небагато, на допомогу нужденним. І завдяки цьому ми самі знаходимо допомогу в Ісусі Христі.
Спаситель навчав нас через Свого пророка про важливі цілі й благословення посту:
“Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв’язати кайдани безбожности, пута ярма розв’язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати?
Чи ж не це, щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного?”
У нас є можливість поститися регулярно, один раз на місяць у пісну неділю, і вносити пожертвування від посту, щоб допомогти нужденним. Нас просять “сплачувати пожертвування від посту, які щонайменше дорівнюють вартості не спожитої нами їжі”. Нас також “заохочують бути щедрими і, якщо ми можемо, сплачувати більше, ніж вартість цієї їжі”.
Старійшина Джозеф Б. Віртлін (1917–2008), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав: “Пожертвування від посту використовуються лише заради однієї мети: благословляти життя нужденних. Кожна гривня, віддана єпископу з пожертвування від посту, йде на допомогу бідним. Якщо внески перевищують місцеві потреби, вони передаються далі, щоб задовольнити потреби в інших місцях”.
Наближатися до Спасителя
Коли ми постимося, то з молитвою упокорюємо себе перед Господом і вирішуємо обходитися без їжі і пиття два прийоми їжі або протягом 24 годин. Якщо здоров’я не дозволяє поститися за цим зразком, Президент Нельсон порадив нам “виріш[ити], що саме ви вважатимете жертвою для себе, пам’ятаючи про вищу жертву, яку Спаситель зробив для вас”.
Христос молиться у Гефсиманському саду, художник Герман Клеменц
Піст пов’язаний із жертвуванням, а жертва є символом нашого Господа і Спасителя, Ісуса Христа, та Його Спокути. У нас є можливість з благоговінням обміркувати Його жертву, коли ми прагнемо натхнення, аби знати, за що поститися і заради чого поститися. Ми також можемо думати про Спасителя упродовж нашого посту. Я усвідомлюю, що Господь хоче, аби ми дізналися про Нього і наблизилися до Нього завдяки молитовному посту.
Відновлення шляхів
У Господній Церкві нас також заохочують поститися, коли ми потребуємо божественної допомоги.
Пам’ятаю, як одного літа я була дуже стривожена і болісно переживала непорозуміння з кимось із членів сім’ї. Кілька членів сім’ї, зокрема і та людина, через яку я була занепокоєна, вирішили зібратися разом і порадитися з цього приводу. Я щиро молилася і постилася, аби знати, що мені сказати або зробити. Мені потрібно було більше мудрості й любові, ніж я мала.
Коли ми зустрілися того вечора, Дух Господа милостиво пом’якшив наші серця. Я пам’ятаю, що мене навчали слова, які я промовляла; здавалося, ті слова були не моїми. Вони були сповнені любові, ясності, сили і Духа. Я плакала, бо мала чітке відчуття, що Бог любить мою сім’ю і хоче зцілити нас. Я була свідком того, як завдяки щирій молитві й посту надходила Господня сила, зцілення і одкровення. Того вечора отвори небесні широко відкрилися.
Цей випадок нагадав мені про благословення посту, про які ми дізнаємося з книги Ісаї:
“Тоді кликати будеш — і Господь відповість, будеш кликати — і Він скаже: Ось Я!…
І буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху… і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають!
І руїни відвічні сини твої позабудовують, поставиш основи довічні, і будуть тебе називати: Замуровник пролому, направник шляхів для поселення!”
Ісус Христос є Той, хто замуровує проломи, направляє стежки. Він приготував шлях, щоб кожен з нас міг позбавитися смутку і душевного болю та подолати кожну слабкість і гріх. Він може відновити, виправити і зміцнити, якщо ми звернемося до Нього в могутній молитві й пості.
У світі є багато великих потреб, настільки багато, що це може приголомшувати. Ви можете запитувати: що я, жінка завіту, можу зробити, щоб по-справжньому змінити життя? Серед того, що ми можемо робити, — цілеспрямовано дотримуватися закону посту і навіть полюбити його та робити щедрі пожертвування від посту для нужденних.
Якщо ми будемо так чинити, я знаю, що Господь надасть Свою духовну і матеріальну допомогу вам і мені, а також Своїм дітям, які мають певні потреби. І ми будемо поглиблювати знання про Його шляхи та відчувати більшу любов до Бога і нашого ближнього. Тож прагнімо поновити зобов’язання жити за цією благословенною і могутньою заповіддю.