Я потрібний Богу в Австрії

Гебер Ферраз-Лейте, Відень, Австрія

Я вже був готовий залишити свій дім, щоб навчатися за кордоном, але забув спочатку помолитися.

Після повернення з місії, яку я відслужив в Іспанії, я відчув, що готовий зробити наступний крок у житті. Я хотів ще глибше проникнутися Церквою за межами своєї домівки у Відні, Австрія, де є віддані члени Церкви, але їх відносно мало.

Я відчув, що маю бути серед однодумців в Університеті Бригам Янга в Прово, шт. Юта, США, і сподівався там зустріти дівчину, з якою міг би одружитися і створити сім’ю. Я склав тест з англійської мови і невдовзі мене прийняли до університету. Мої батьки запропонували свою допомогу в оплаті навчання.

Однак одна настирлива думка не давала мені спокою. Я не радився з Господом. “Навіщо мені запитувати? — казав я собі. — Хіба я не “займа[вся] доброю справою”, не потребуючи скерування в усьому? (Див. Учення і Завіти 58:26–27.) Як небеса могли заперечувати?

Але Святий Дух постійно підказував мені: “Тобі потрібно помолитися перед тим, як прийняти рішення”. Будучи абсолютно впевненим у схвальній відповіді Господа, я подумав: “Гаразд”.

Відповідь надійшла швидко й рішуче — одна з найчіткіших відповідей, які я будь-коли отримував. Я почув у своєму серці: “Ти потрібен мені тут, в Австрії, щоб будувати царство”.

Я відклав розклад занять в УБЯ і скасував свої плани. Я думав про свою сім’ю, про те, як Господь допоміг нам іммігрувати до Австрії з Уругваю, коли я був дитиною. Я зрозумів, що, можливо, Господу я дійсно потрібен тут. З новим завзяттям я зосередився на побудові царства в Австрії, яка є дуже красивою, має багату історію і є батьківщиною багатьох великих композиторів, таких як Бетховен і Моцарт.

Усього через кілька тижнів я зустрів молоду жінку, яка, як і я, емігрувала з Південної Америки разом зі своєю сім’єю. Ми стали близькими друзями. Вона не була святою останніх днів, але пильно спостерігала, наскільки я є відданим Спасителю та Його Церкві, й зрештою здобула своє власне свідчення. Через два роки ми одружилися.

З того часу як ми запечаталися у храмі, ми з Катерін виховали трьох синів і дочку, які є стійкими й відданими. Ми намагаємося, щоб наше світло сяяло (див. Матвій 5:16), дружелюбно ставлячись до всіх людей і відкрито розповідаючи про свої вірування в нашій рідній Австрії. Я вдячний за дар особистого одкровення, який допомагає скеровувати наше життя, коли ми служимо Господу.