Пізнавайте свого Спасителя

У нас є привілей і можливість пізнавати Ісуса Христа шляхом вивчення Писань. Але щоб по-справжньому пізнати Його і бути Його учнем, недостатньо читати і вивчати. Ми краще пізнаємо Спасителя, виконуючи те, що робив Він, особливо, коли служимо іншим, як служив би Він.

Після страшного землетрусу в Європі я відвідував табори, де жили ті, хто був змушений покинути свої домівки. Я зустрічав багато сімей, які жили в наметах. Вони не знали, хто я, і що Церква надасть допомогу. Але коли я з ними зустрівся, найперше, що вони зробили, це дали мені в руки щось поїсти або попити, і на їхніх обличчях сяяла усмішка.

Ці люди втратили все. Я був там, щоб послужити їм. Однак вони знайшли в серці бажання служити. Це принесло мені радість і нагадало, що один з найкращих способів глибше і краще пізнати Ісуса Христа — це служити Йому, служачи Божим дітям.

Для багатьох людей навколо нас єдиний спосіб дізнатися про Відновлення та істинну Церкву Ісуса Христа — а іноді й про Самого Ісуса Христа — це завдяки нам. З цієї причини нам потрібно завжди пам’ятати про те, як важливо бути хорошим прикладом.

Нам слід жити так, щоб ті, хто нас оточує, могли пізнавати Спасителя. Якщо наш спосіб життя не відповідає тому, у що віримо і чого навчаєо, люди можуть не повірити нашим словам або навіть силі Спасителевої Спокути. І навпаки, вони зможуть пізнавати Ісуса Христа, тому що знають вас і можуть бачити та відчувати Його світло у вашому житті.

Це в першу чергу стосується батьків. Коли ми з дружиною чекали на першу дитину, то я подзвонив дядькові й попросив поради. Саме він познайомив мене з Церквою, і я його дуже люблю.

“Що мені робити? — запитав я. — “Як я можу навчати моїх дітей, щоб вони зростали й були сильними?”

Мене вразило те, що він відповів.

“Не хвилюйся за них, — сказав мій дядько. — Хвилюйся за себе. Вони будуть з тобою і бачитимуть тебе постійно. Намагайся якнайкраще виконувати заповіді. Будь чесним і гідним у всьому, що робиш, і вони наслідуватимуть твій приклад”.

Минуло кілька років, і одного ранку я голився, коли моя друга дитина, якій було років чотири, зайшла у ванну з паличкою й милом і почала імітувати мої рухи. Коли я його побачив, то згадав про сказане дядьком. Його порада глибоко запала в мій розум.

Багато людей прийняли євангелію Ісуса Христа завдяки тому, що побачили щось особливе в членах Церкви. Нам потрібно робити все можливе, аби євангелія відображалася у виразі нашого обличчя. Нам не потрібно бути досконалими, однак ми маємо свідомо докладати зусиль, аби бути більше схожими на Ісуса Христа в усьому, що робимо.

Я бачу тебе, художник Грег Олсен, копіювання заборонено

Звертатися до Спасителя

Старійшина Ніл А. Максвелл (1926–2004), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, якось зауважив: “Без характеру Христа не могло б бути ніякої Спокути!” Характер Ісуса Христа був таким, що навіть за найважчих обставин Свого життя Він не думав про Себе. Він завжди думав про інших.

Дізнавшись, що Івана Христителя було вбито, Ісус запросив Своїх апостолів піти з Ним до відлюдного місця, де вони могли б побути в спокої. За Ним пішло понад 5 тис. людей. Ісус відклав такий необхідний Йому спокій, щоб зцілити, навчити і нагодувати їх усіх (див. Матвій 14:12–21).

Коли Він побачив, що Його учням важко справлятися з човном на Галілейському морі, Ісус підійшов до них по воді і сказав: “Це Я; не лякайтеся” (див. Матвій 14:22–27).

Пізніше, страждаючи від болю на хресті, Спаситель звернувся до апостола Івана з проханням попіклуватися про Його матір (див. Іван 19:25–27). Після Свого розп’яття Він пішов у духовний світ і “призначив [праведних духів] іти і нести світло євангелії тим, хто були в темряві, саме всім духам людським” (Учення і Завіти 138:30).

Як одного разу зазначив старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, ми, люди, схильні зосереджуватися на собі під час випробувань або страждань, однак Ісус Христос зробив прямо протилежне. Навіть у найскладніші та найстресовіші моменти Він завжди був готовий допомагати іншим. І досі це робить. Він здійснив для нас Спокуту і відкрив двері, щоб ми могли знову прийти до Батька. Ми можемо звертатися до Нього кожної миті, і Він завжди буде поруч, щоб нам допомогти.

Ми живемо у занепалому світі. Хороша новина полягає в тому, що він є таким не через помилку. Цей занепалий світ має мету, і вона є славетною (див. Мойсей 1:39). Хоча ми живемо у важкі часи, коли у світі багато зла, завдяки Ісусу Христу існує вихід. Він — джерело всієї надії.

Кожен храм у світі свідчить про нашу надію на Спасителя. У певному сенсі кожного разу, коли пророк оголошує про будівництво нового храму, це є проголошенням реальності Ісуса Христа і Його викупительної сили. Єдина причина, чому у нас є храми, — це Він і Його спокутна жертва. І кожного разу, коли ми поклоняємося в домі Господа і укладаємо завіти з Богом для себе та заради тих, хто по той бік завіси, ми проголошуємо нашу віру у воскреслого Христа.

Ісус Христос живе. Він іде з нами у цій земній подорожі. Він сповнений благодаті. Він так сильно любить нас, що прийшов у цей світ, аби зробити те, що ми не могли зробити самотужки. Він — наш друг. “Ніхто більшої любови не має над ту, — сказав Він — як хто свою душу поклав би за друзів своїх” (Іван 15:13).

Для мене привілей свідчити про Ісуса Христа. Усім своїм серцем я хочу бути Його другом. Ісус Христос скеровує Свою Церкву через пророків і апостолів. Він дбає про кожного з нас. Він знає нас на ім’я і знає наші потреби, наші труднощі і бажання нашого серця. Завдяки Йому ми тримаємося надії. Коли ми служимо іншим, намагаємося бути прикладом, звертаємося до Ісуса Христа і тримаємося за “справжню яскравість надії” (2 Нефій 31:20), ми пізнаємо Його і дізнаємося, що Він завжди з нами, щоб наповнити наше життя миром і радістю.