Головна постать в історії Церкви

Священний гай, художник Грег К. Олсен

Історія Церкви — це Його історія

Я працюю із записами та оповідями про історію Церкви щодня, але випадок, який стався зі мною кілька років тому, допоміг мені поглянути на нашу історію в іншому світлі. Коли президент Рассел М. Нельсон читав документ “Відновлення повноти євангелії Ісуса Христа: Проголошення світові, присвячене двохсотій річниці цієї події” на квітневій генеральній конференції 2020 року, я слухав, як студент на уроці історії. Я чув, як він згадував низку подій: Перше видіння у 1820 році, відвідування небесних посланців, переклад Книги Мормона та організацію Церкви у 1830 році.

Через кілька місяців під час щоденного вивчення євангелії я сів, щоб прочитати друкований примірник Проголошення. Я мав намір переглянути хронологію подій, тож побачене мене вразило. Спалах прозріння, майже як блискавка, наповнив мій розум і освітив щось абсолютно нове для мене. Я був настільки здивований, що почав писати на папері; не перестаючи дивуватися, я підкреслював і обводив слова.

Того дня мене особливо яскраво вразило те, що майже в кожному реченні йшлося про Небесного Батька та Ісуса Христа, і Вони були головними учасниками кожної події:

• У 1820 році “Бог Батько і Його Син, Ісус Христос, явилися Джозефу”.

• Небесні посланці приходили не самі по собі, а “під керівництвом Батька і Сина”.

• Господь благословив Джозефа Сміта “дар[ом] і сил[ою] Бога” перекласти літопис про Його “особисте священнослужіння” в Америці.

• Господь уповноважив Джозефа Сміта організувати Його Церкву.

• “Ісус Христос знову покликав апостолів і дав їм повноваження священства…

• Бог робить відомою Свою волю Своїм улюбленим синам і дочкам”.

Розмірковуючи над цим, я почав бачити, що Спаситель знаходиться в центрі інших подій Відновлення. Ісус Христос простив Джозефу Сміту гріхи (див. Учення і Завіти 110:5). Голос Спасителя чується в одкровеннях, які зараз містяться в Ученні і Завітах. Тисячі людей, які жили у 1800-х роках, розвинули з Ним глибші стосунки, уклали з Ним завіти і пішли за Ним, тобто залишили свої країни, перетнули моря і рівнини та зібралися в Сіоні.

Мільйони інших людей по всьому світу сьогодні продовжують наближатися до Небесного Батька та Спасителя: вони навертаються до євангелії, укладають завіти, залишаються з Богом у часи випробувань.

Проте коли у центрі цих подій ми бачимо Господа, це може допомогти нам, якщо виникають запитання про сказане чи зроблене людьми в минулому. Наприклад, у Євангеліях Нового Завіту ми іноді бачимо, що учні не знають усього, вони не могли вигнати злих духів і навіть зрікалися віри (див., наприклад, Матвій 17:16, 19–20; Марк 9:10). Але деяких сучасних читачів ці людські недоліки не дуже турбують частково тому, що ми бачимо, що Ісус з Назарета є головним персонажем оповіді, і Він усе виправляє.

На противагу цьому, іноді, коли ми говоримо про сучасну історію Церкви, то, починаючи з імен, дат і місць, вилучаємо з неї серцевину — Ісуса Христа. Далі, коли виникають запитання, дехто відчуває потребу підштовхнути до центру того, хто може все виправити. Коли це відбувається, нам слід пам’ятати, що Господь також є головним персонажем сучасної історії Церкви. Природно, що Джозеф Сміт чи Бригам Янг — або будь-хто з нас — не бездоганні і не знають усього, тому що це не наша роль. Ми є послідовниками і учнями, а Господь є головним персонажем.

Ісус Христос священнослужить Божим дітям упродовж тисячоліть, включно з минулими 200 роками. Він у центрі історії. Історія Церкви — це Його історія.

Господь являється у Кертлендському храмі, художник Дел Парсон

Знати про діяння Бога

У початкових сценах Книги Мормона Нефій коротко пояснює, чому його брати зазнали невдачі. Задовго до того, як Ламан і Лемуїл зв’язали Нефія або намагалися позбавити життя їхнього батька, вони ремствували. Нефій пояснює: “А ремствували вони тому, що не розуміли діянь Того Бога, Який створив їх” (1 Нефій 2:12).

Через чотириста років нащадки Ламана і Лемуїла стали “диким, і жорстоким, і кровожерливим народом”, причиною чого, зокрема, є те, що Ламан і Лемуїл “розгнівалися на [Нефія], тому що вони не розуміли діянь Господа” (Мосія 10:12, 14). Нездатність розуміти діяння Бога тягне за собою величезні наслідки!

Аби зрозуміти Його діяння, нам потрібно знати, Хто Він, чого Він від нас очікує і як Він ставиться до Своїх дітей. Історія сучасного священнослужіння Спасителя вчить нас цього. Джозеф Сміт навчав, що кожному з нас особисто потрібно розуміти “замисл[и] і ціл[і] Бога щодо нашого приходу у світ”. Коли ми розуміємо діяння Бога, ми пізнаємо Його, а пізнання Його веде до вічного життя (див. Іван 17:3). Дійсно, “спасіння Сіону” частково здійснюється тоді, коли ми “отрим[уємо] знання з історії” (Учення і Завіти 93:53).

Запис про діяння Бога міститься в Писаннях і в сучасній історії відновленої Церкви. Там ми бачимо періоди історії, коли Бог безпосередньо взаємодіяв з людством, наприклад, коли Батько і Син відповіли на молитву Джозефа Сміта у Священному гаю (див. Джозеф Сміт — Історія 1:17–20) і коли Спаситель явився у Кертлендському храмі (див. Учення і Завіти 110:1–10).

Бог також торкається нашого життя і в менш очевидний спосіб. Він описує Свої непрямі стосунки з людьми за допомогою метафори, кажучи, що Його робота виконується “без рук” (див. Даниїл 2:34–35; Учення і Завіти 65:2; 109:72). Ця непряма залученість може відбуватися різними шляхами. Під таким кутом ми можемо бачити, що Божі діяння здійснюються “незначними засобами” (Алма 37:7), наприклад, коли ми приймаємо причастя, щоб пам’ятати Господа і поновлювати наші завіти (див. Учення і Завіти 20:77, 79).

Бог також допомагає нам через лагідні милості, які визволяють і оберігають нас шляхом “особисти[х] і індивідуальни[х] благословен[ь]” Одним з прикладів з історії Церкви є випадок, коли учасники Табору Ізраїля (Табору Сіону) стали свідками зцілення хворих, були захищені від стихій і відчували лагідні милості людей, які безкорисливо допомагали, жертвували гроші та надавали їжу й воду.

Виконувати Його роботу, художниця Каметте Хармер, копіювання заборонено

Сучасне священнослужіння живого Христа

Сучасна історія Церкви дає розуміння діянь Бога серед Його дітей протягом останніх 200 років. Коли ми бачимо божественні діяння, то зменшується занепокоєння, нам легше покаятися, зміцнюється єдність, і це готує нас до неперервного особистого одкровення.

Замість того, щоб дивитися на історію Церкви як на низку імен і дат, ми можемо озирнутися на минулі 200 років, щоб побачити сучасне священнослужіння живого Христа і здобути бачення того, як Він виявляє любов до Божих дітей, зокрема і святих останніх днів. Сучасні труди Бога можуть дійсно надихати нас каятися і втішатися в Ісусі Христі (див. Алма 37:9). Сприймаючи Відновлення як священне минуле, яке розділяють святі по всьому світу, ми прославляємо доброту Бога, відчуваємо співчуття до пережитого іншими і зміцнюємо нашу єдність (див. Мосія 25:7–9).

Покаяння, радість і єдність — ось кілька з багатьох причин того, чому Спаситель наказав вести нашу історію останніх днів “на благо Церкві та для підростаючих поколінь, які виростуть на землі Сіону” (Учення і Завіти 69:8). Наша сучасна історія може вказувати на Ісуса Христа як центральну постать, а також навчати нас шляхам Бога та допомагати нам наближатися до Нього.