Запрошення на семінарію

Ілюстрація Кейтлін Бадж

Перехід з однієї школи до іншої (з середньої до старшої) викликав у мене досить сильне почуття страху. Крім того, я також почав відвідувати семінарію. У нашому колі семінарія проходить увечері, тож відразу після школи я йду прямо на семінарію. Такий графік часто втомлює, оскільки тепер, коли я навчаюся у старших класах, у мене набагато більше домашніх завдань. І все ж, хоча в мене вже немає так багато часу як раніше, я вдячний, що витрачаю його на те, що є корисним для мене.

У семінарії наш учитель навчав, як Енош кілька годин молився і розмовляв з Господом. Він закликав нас застосувати таку ж віру і того дня після семінарії провести 30 хвилин у молитві. Я прийняв цей виклик і молився. Мій учитель порадив нам молитися так, ніби то була повноцінна розмова з Небесним Батьком. Я намагався щиро спілкуватися з Ним і дякувати Йому за благословення у своєму житті. 30 хвилин починалися повільно, але під кінець прискорилися. Відвідування семінарії, вивчення Писань і здобуття більших знань про євангелію справді зміцнюють мої стосунки з Небесним Батьком.

Хоча деякі речі в житті лякають — наприклад, початок семінарії чи перехід до нової школи — я навчився довіряти Небесному Батькові та Його плану. Одним з моїх улюблених уривків з Писань, які я вивчав у семінарії, є Етер 12:6, де сказано: “Віра є сподіване, але не бачене”. Нам не потрібно бачити, щоб мати віру.

Коли ситуація складна або заплутана, моліться і просіть Небесного Батька про скерування, щоб знати, що робити, і про силу, щоб рухатися вперед. Не здавайтеся. У вас усе вийде!