Кулон з обіцянням
Дорогий серцю подарунок від дідуся допоміг мені спрямовувати мої думки до храму.
Ілюстрація Девіда Комерона
Я люблю блискучі речі. І завжди їх любила. Мені подобається, як блискітки ловлять і відбивають світло, і мабуть саме тому я так люблю кришталеві люстри. Особливо мені подобаються кришталеві люстри у храмі.
Пам’ятаю, як благоговійно проходила храмом з моєю сім’єю під час днів відкритих дверей, коли мені було лише 9 років. Ніколи не забуду, як стояла під люстрами в целестіальній кімнаті в абсолютному подиві. Я не могла повірити, наскільки все було красивим, чистим і білим.
Коли ми вийшли з храму, дідусь сказав, що має для мене подарунок. Мої очі округлилися, коли дідусь витягнув з кишені блискучий кулон. Це був довгий ланцюжок з єдиним маленьким кристалом на кінці — точнісінько таким, як ті, що в храмі.
“Я виготовив це для тебе”, — сказав дідусь, одягаючи кулон мені на шию. Мій дідусь — електрик. Він продає різні красиві світильники. Він сказав, що зробив кулон, нанизавши на ланцюжок зайвий кристал з його магазину, і хотів, щоб я носила його, як нагадування про храм.
Він попросив мене пообіцяти йому, що одного дня я увійду в храм, і свідчив про те, як храм благословив його життя і як він може благословити життя кожної людини. Щоразу, коли я одягала свій кулон з кристалом, то думала про храм і те, як мені хотілося туди увійти. Я завжди пам’ятала про обіцяння, дане моєму дідусеві.
Коли я нарешті досягнула відповідного віку, щоб виконувати хрищення у храмі, мені дуже подобалася кожна нагода туди ходити. У храмі я завжди відчувала зв’язок з моїм Небесним Батьком. І я ніколи не забуду відчуття, яке охопило мене після отримання ендаументу. Після тієї священної події я увійшла в целестіальну кімнату й обняла свого дідуся під прекрасною кришталевою люстрою.
Мій дідусь мав рацію щодо того, як храм може благословляти наше життя. Він продовжує благословляти мене все моє життя, бо допомагає пам’ятати про мету життя тут, на землі.