Сила прощення

Коли я навчався у сьомому класі, один хлопець мене цькував. Він поширював про мене жахливі, неправдиві чутки і переконав інших, що я погана людина. Через чутки, які він поширював, люди почали уникати мене, і навіть деякі мої друзі почали їм вірити. Я розповів про це своїм батькам і одному з учителів, але не наважувався говорити про це із самим хлопцем.

Улітку я поїхав у музичний табір, і цей хлопець опинився в одній навчальній групі зі мною. Спочатку я засмутився, що знову доведеться бути поруч з ним. Але потім я вирішив з ним поговорити. Після другого заняття я сказав йому, що те, що він говорив про мене — неправда, і запитав його, навіщо він це вигадував.

Він вибачився і зрештою зізнався всім у школі, що чутки були неправдивими. І я йому пробачив. У музичному таборі я запрошував його грати зі мною на перервах у настільні ігри, і згодом ми подружилися.

Я член Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Я намагаюся дружити з усіма. Мій тато навчав мене прощати і розповідав, що коли ми каємося у своїх гріхах, Господь говорить, що Він “не пам’ята[тиме] їх більше” (Учення і Завіти 58:42). Прощення може багато чого виправляти.

Ісус Христос — найвеличніший взірець. Він досконалий. Я знаю, що якщо йтиму за Ним, то зможу бути в целестіальному царстві з Ним і з Небесним Батьком.