Фотографії Ешлі Ларсен

Бути членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів у Норвегії важко, тому що тут їх мало. Багато людей зовсім не релігійні. Дехто вважає, що якщо у вас є гроші, віра не потрібна. У мене є багато друзів, які почали пити або вживати наркотики в юному віці. І звичайно через це я відчуваю, що вирізняюсь серед інших. Але Божий Син прийшов на землю, щоб допомогти нам і показати шлях, яким нам слід іти.

Ісус Христос — наш взірець, і ми маємо бути Його відображенням, чинячи так, як робив би Він. Я намагаюся допомагати людям якомога більше. Я завжди намагаюся допомогти людям відчути, що їм раді, особливо в Церкві. Я намагаюся залучати всіх. І я знаю, що Небесний Батько та Ісус Христос завжди мене благословляють.

Я працюю на фермі. Я кошу газон, допомагаю з коровами, ставлю огорожі, воджу трактори, полю бурʼяни і допомагаю зі збором урожаю. Навесні ми обрізаємо дерева і сіємо насіння. А взимку ми рубаємо дрова для опалення.

Коли я роблю щось вперше, я не хочу нічого зіпсувати. Коли я вперше сів за кермо трактора, мені було трохи лячно їздити на ньому, оскільки багато що могло піти не так. Я їхав картопляним полем, підсипаючи землю на рослини, щоб картопля не зеленіла і не псувалася. Та у цьому процесі можна також легко пошкодити врожай — наприклад, якщо наїхати на картоплю або заорати її. Перш ніж почати, я подумки помолився, і все пройшло добре.

Перший рік роботи на фермі я ще з усіма знайомився. Ми завжди обідаємо з батьками мого начальника. Його мати готує їжу, всі збираються обідати, і потім подають каву. Вони запитали мене: “Ти хочеш кави?” Я відповів: “Ні”. А вони запитали: “Чому?” Я відповів: “Тому що в моїй Церкві ми не вживаємо каву”. Тоді вони почали більше розпитувати мене про це. Вони ніколи не чули про нашу Церкву. Тож тоді у мене виникла нагода розповісти їм про те, у що я вірю. Я трохи хвилювався, але гадаю, що після цього вони стали більше мене поважати.