Різдвяне перемир’я
То був Святвечір 1914 року.
Велика війна, яку пізніше назвали Першою світовою, тривала вже п’ять місяців.
У Бельгії солдати з протилежних сторін вели війну у викопаних в землі, довгих, вузьких окопах.
Територія між ними називалася “нічия земля”.
Тисячі солдатів з обох сторін гинули в цих окопах або на нічиїй землі.
Але напередодні Різдва британські військові почули, як німці співають різдвяні пісні.
Stille Nacht, heilige Nacht, alles schläft, einsam wacht…
Почали співати і британці.
Тиха ніч, Ніч свята! Спокій скрізь, яснота…
Вони співали різними мовами, але пісні про народження нашого Спасителя зрозумілі кожному.
Дух цієї пори — послання Ісуса Христа про мир, любов і прощення — почав проникати в серця солдат з обох сторін.
Більшість з них були молодими чоловіками-християнами, які святкували своє перше Різдво далеко від дому.
Солдати відклали зброю й обережно виповзли зі своїх окопів на “нічию землю”.
Ніхто не вистрілив.
Ці молоді чоловіки — “вороги” лише завдяки належності до певної країни — почали розмовляти.
“З Різдвом!”
“Frohe Weihnachten!”
Вони обмінялися невеличкими подарунками, цукерками та сувенірами.
Вони ганяли футбольний м’яч.
Вони приділили час, щоб поховати своїх померлих.
Війна неминуче мала відновитися.
Але світ завжди пам’ятатиме про різдвяне перемир’я.
Воно показало, що віра в Спасителя, Ісуса Христа, може привести до того, чого бажає кожен.
До миру.