З рубрики Щотижневі послання для дорослої молоді
Мої труднощі у вивченні іспанської навчили мене, як покладатися на Господа
Небесний Батько може допомогти нам стати здібними, впевненими і радісними під час нашої подорожі смертним життям.
Два роки тому я повернувся додому з місії. Я служив іспаномовним місіонером, хоча не знав іспанської за винятком кількох чисел та привітання. Все ще памʼятаю, як всього через кілька місяців я пожалівся президенту місії, що мені все ще важко розмовляти іспанською.
Чому Небесний Батько не благословив мене здібністю вільно розмовляти нею, щоб я міг служити Його дітям ефективніше? Він же саме цього хотів.
Але тоді я не усвідомлював, що моя місія полягала не в тому, щоб стати досконалим інструментом за одну ніч. Йшлося про засвоєння трьох принципів, дотримуватися яких мені буде потрібно, щоб служити Небесному Батькові до кінця мого життя.
Пожинаємо те, що сіємо
У Писаннях описано принцип, який іноді називають законом жнив: “Що тільки людина посіє, те саме й пожне” (Галатам 6:7).
Бог зацікавлений у тому, щоб ми ставали більш схожими на Нього. Подібно до насіння, яке необхідно посадити, поливати і терпляче доглядати, перш ніж воно принесе плід, самозабезпечення формується і розвивається поступово.
Озираючись назад, я бачу, що труднощі з іспанською навчили мене необхідності щодня каятися, ставити цілі і бути наполегливим. З часом моє вміння спілкуватися іспанською покращилося набагато більше, ніж я спочатку вважав можливим.
Не замикатися на собі
Іноді ми думаємо, що бути самозабезпеченими означає робити щось самотужки. Моя місія навчила мене, що насправді все навпаки.
Під час місії мої стосунки чудовим чином зміцнилися, оскільки я дозволяв іншим допомагати мені. Але жодні стосунки не стали глибшими за ті, які були у мене з моїм Небесним Батьком. Навчившись покладатися на Нього і довіряти Йому, я отримав багато благословень.
Однієї неділі мені потрібно було вести урок іспанською мовою. Я так боявся, що збентежуся, і мене засмучувало те, що я не володів цією мовою так добре, як мені хотілося б. Потім, коли настала черга говорити моєму напарнику, я відчув, як Дух нагадав мені: “Логане, цей урок не про тебе. Це про те, щоб любити і навчати інших. Забудь про себе і йди працювати”.
Коли я зосередив свою увагу на інших, слова у мене так і потекли. Дух був присутній не тому, що я раптом став досконалим учителем, а тому, що я перевів центр уваги із себе на тих, кого любив і кому служив.
Довіра до садівника
Іноді я запитував себе: “Але якщо Бог хоче, щоб ми виявляли свою свободу волі, встановлюючи цілі та складаючи плани, чому мої плани та цілі іноді здаються зруйнованими?”
У такі моменти мені подобається згадувати історію, яку колись розповів президент Хʼю Б. Браун (1883–1975) про обрізання смородинового куща.
Він уявив собі кущ, який нібито говорить: “Я так чудово ріс …, а ти мене обрізав”.
Звучить знайомо?
Проста відповідь президента Брауна кущу була такою: “Я тут садівник, і я знаю, яким хочу, щоб ти був… Одного дня, коли ти будеш обтяжений плодами, ти озирнешся назад і скажеш: “Дякую, пане Садівник, за те, що обрізали мене, що любили мене достатньо, щоб завдати болю”.
У мене бували такі моменти, коли цілі й плани, які я вважав хорошими й праведними, раптом розпадалися. У такі моменти я навчився довіряти тому, що Бог є садівником мого життя. Він бачить мій потенціал навіть тоді, коли його не можу бачити я. Його “обрізання” завжди є виявом любові.
Мене втішає знання про те, що мій люблячий Небесний Батько веде мене до чогось більшого, ніж я можу зараз собі уявити.
Самозабезпечення сприяє зростанню
Пророк Легій навчає, що “люди є, щоб мати радість” (2 Нефій 2:25). Щоб стати самозабезпеченими, потрібні віра, праця і терпіння, але всі наші старання варті того.
Коли ми ставимо цілі, складаємо плани, діємо “за своєю власною вільною волею” (Учення і Завіти 58:27) і довіряємо Богові достатньо, щоб дозволити Йому змінити ті плани, коли це необхідно, ми зростаємо такими, якими Він хоче, щоб ми стали.
Я такий вдячний за уроки, які засвоїв під час місії, особливо завдяки вивченню нової мови. Хоч я все ще активно чекаю на Господа в інших сферах свого життя, я знаю, що можу довіряти Йому.
Де б ви не знаходилися на своєму шляху до самозабезпечення, памʼятайте: Господь не очікує, що ви робитимете все самотужки. Запросіть Господа долучитися до цього процесу. Спирайтеся на людей, яких Він ставить навколо вас. Запасіться терпінням.
З часом ви озирнетеся назад і побачите, що, коли ви покладалися на Нього, кожне випробування, кожна затримка і кожна несподівана зміна допомагали вам ставати більш здібними, співчутливими і сповненими радості.