Як мої стосунки з Богом допомогли мені пройти шлях від важкого дитинства до виконання ролі Христа

Коли ми жили у притулку для бездомних, нам розповіли про Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Я полюбив євангелію. Протягом наступних кількох років нам все ще було нелегко, але чим більше я зосереджувався на зміцненні своїх стосунків з Богом, тим легшими ставали мої тягарі.

З татом я не контактував, а оскільки мама страждала на невиліковні ментальні розлади, у нас вдома часто панував гнів.

Я не міг контролювати ці труднощі, але завжди міг знаходити прихисток у стосунках з Богом та Ісусом Христом. Це був простір, в який ніщо в світі не могло вторгнутися. Я цінував спокійні хвилини, які проводив у молитві, читанні Писань і роблячи записи у щоденнику, а коли вдома ставало нестерпно важко, я усамітнювався в тиші природи.

Як навчав старійшина Сандіно Роман, сімдесятник:

“Моліться своєму Небесному Батькові, як наче це вперше. Висловіть свою любов і вдячність за Його благословення…

Якщо ви будете щирими й смиренними, то почуєте Його відповідь і започаткуєте особисті тривалі стосунки з Небесним Батьком та Ісусом Христом”.

Проводячи час з Богом, я міг відчувати Його руки у своєму житті, і це було джерелом моєї надії. Іноді, коли стосунки з мамою були напруженими, а майбутнє здавалося похмурим, я молився про допомогу, і Дух заспокоював мене.

Ті божественні стосунки стали у моєму житті рушійною силою, зокрема і в акторській діяльності. Коли мені було 12 років, я відчув спонукання спробувати себе на роль юного Ісуса для біблійних відеоматеріалів. Більш за все мені хотілося зобразити Спасителя, Якого я любив. Зодягнувшись у мамин рожевий халат, я на зламану цифрову камеру зробив запис для прослуховування і відправив його.

Тоді я не отримав бажаної ролі, але я ніколи не втрачав надії, що все-таки зможу служити Господу своєю акторською діяльністю. Я був вдячний за те, що мав менші ролі в інших церковних проєктах. Згодом я пройшов прослуховування, щоб знову зіграти Спасителя ― цього разу вже дорослим для Великодньої церковної кампанії “Більша любов”.

Постячись і духовно готуючись до прослуховування, я думав про все, що Спаситель зробив для мене. Я постарався якнайкраще пояснити, Ким завжди був для мене Спаситель, при цьому я зосереджувався на радості, любові, мирі та безкорисливості, які, я знаю, Він виявляє неперевершено.

І я отримав ту роль. Це був момент, коли все зійшлося, і я подумав про те, як я відчув спонукання спробувати себе на цю роль, коли був молодшим. Я бачив, що Небесний Батько знав подробиці мого життя, завжди скеровуючи мене вперед.

Мої стосунки зі Спасителем вплинули на те, як я Його зображував, ― і це тому, що я знаю Його. Він прагне принести мир і зцілення тим, хто страждає і потребує Його світла.

Я знав, що зіграна мною роль Спасителя зовсім не стосується мене. Я допомагав людям бачити і пізнавати Ісуса Христа і робив це так, щоб це запалило в них віру в Нього, Князя миру, і вони покладали свою надію на Нього.

Життєві випробування можуть змусити вас відчувати безнадію та відстороненість від своєї вищої мети. Але якщо ви памʼятаєте про свою божественну сутність і стосунки з Христом, кожна ваша взаємодія з іншими, кожен проєкт, над яким ви працюєте, і кожен крок, який ви робите, можуть наблизити вас до Спасителя.

Навіть якщо шанси невеликі, але ви маєте звʼязок з Небесним Батьком та Ісусом Христом, ви можете знайти радість, сенс і скерування за будь-яких обставин. Ви можете мати “справжню яскравість надії” (2 Нефій 31:20). Вони люблять вас досконалою любовʼю. І Вони йдуть з вами.

Саме так я завжди відчував, думаючи про Небесного Батька та Ісуса Христа. І я знаю, що завдяки Їм все дійсно буде добре.