З рубрики Щотижневі послання для дорослої молоді
Три емоційні навички, які слід опанувати до місії
Опануйте і застосовуйте ці емоційні прийоми, щоб стати більш самозабезпеченими, відданими та емоційно врівноваженими протягом усього вашого служіння.
Ми любимо футбол у Південній Америці! Коли відбувається вирішальний матч за участю наших збірних, вся країна зупиняється, щоб подивитися. Найбільш знакові, нервові моменти виникають, коли між командами нічия і пенальті має визначити переможця.
У такі моменти гравці відчувають сильні емоції, але їхній успіх залежить не лише від їхніх дій на полі, а і від їхніх навичок. Навички, що розвиваються завдяки постійним тренуванням, допомагають гравцям довіряти своїм здібностям і діяти під тиском попри те, наскільки вони нервують у той момент.
Працюючи психологом, я мав привілей оцінювати кандидатів, які готувалися до місіонерської роботи. Як і футболісти, доросла молодь може розвивати певні “емоційні навички”, які допоможуть їм подолати труднощі, з якими їм безсумнівно доведеться стикнутися на місії.
Але, як і будь-яка навичка, емоційні навички вимагають часу та практики. Щоб почати їх розвивати, не чекайте доти, коли буде потрібно їхати до центру підготовки місіонерів.
Я називаю ці навички правилами “більше, менше” і вірю, що вони зможуть допомогти вам краще емоційно підготуватися до вашої місії:
Навичка 1: Більше здорових звичок, менше опору змінам
Психічні захворювання реальні і вражають багатьох людей, тому важливо звертатися до професіоналів за скеруванням і допомогою. Однак, працюючи з місіонерами, я помітив, що іноді емоційний стрес може бути викликаний обставинами або нездоровими звичками, як от: надмір часу перед екраном, нерегулярний режим сну та соціальна ізоляція.
Коли молоді сестри і старійшини прибувають на місію з цими звичками, їм часто важко пристосуватися до місіонерської роботи, оскільки виникають емоційні труднощі, яких вони не очікували.
Але цю проблему можна вирішити, якщо до місії розвинути здорові звички, як-от: регулярні фізичні вправи, правильне харчування, дотримання місіонерського графіка сну і виконання обов’язків вдома чи на роботі, щоб стати більш витривалими. Ви також можете створити “психологічну аптечку першої допомоги” для подолання стресових ситуацій, навчившись вправам на розслаблення, застосовуючи усвідомленість, цитуючи улюблені уривки з Писань або слухаючи надихаючу духовну музику.
Навичка 2: Більше віри та тісніший зв’язок з Богом, менше сумнівів
Одне з питань, яке я ставлю майбутнім місіонерам, стосується того, що їх турбує стосовно служіння на місії. Поширеним є страх бути не готовим — не досить добре знати вчення або чого навчати. Ця невпевненість часто веде до сумнівів, які змушують тривожитися будь-кого.
Ліки від цієї невпевненості можна знайти у зміцненні віри через сильний зв’язок з Ісусом Христом і глибше розуміння Його Спокути. Дотримання Його заповідей, щоденне вивчення Писань, молитва і піст — усе це зміцнює віру в Христа (див. Алма 17:2–3).
Якщо у вас є подібні занепокоєння, просто пам’ятайте, що вивчене в Писаннях закріпиться у вашому розумі, коли ви ділитеся ним. Ви можете поділитися своїми духовними думками з батьками, братами і сестрами та друзями.
Навичка 3: Більше любові, менше байдужості
Байдужість до почуттів і потреб інших людей заважає нам відчувати милосердя до них, підтримувати з ними глибші стосунки й бути скерованими Духом, щоб знати, як їм допомогти.
Апостол Іван дав нам важливу пораду стосовно цього: “Як хто скаже: Я Бога люблю, та ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить? І ми оцю заповідь маємо від Нього, щоб, хто любить Бога, той і брата свого любив!” (1 Іван 4:20–21).
Якщо ми розвиваємо милосердя, чисту любов Христа, до інших, це покращує наше емоційне благополуччя та емоційне благополуччя оточуючих, дозволяючи нам будувати здорові стосунки. Якщо ви не впевнені, як розвинути глибшу любов до інших, почніть з маленьких вчинків доброти і служіння. Усміхайтеся і говоріть компліменти, допомагайте нужденним, намагайтеся слухати, а не просто чекати, щоб висловитися, і з розумінням та співчуттям ставтеся до тих, хто має інші думки.
Розвивати милосердя до інших означає також розвивати милосердя до себе. Якщо ви стикнулися з емоційними проблемами, з якими вам важко справитися, попросіть Небесного Батька про допомогу, будьте співчутливими до себе і відкрито говоріть зі своєю сім’єю і церковними провідниками про свої почуття. Вони можуть скерувати вас до доступних ресурсів, зокрема до кваліфікованих терапевтів, щоб допомогти вам почуватися краще.
Так само, як і у футболістів, у вас будуть важкі моменти під час вашої місії. Але в такі моменти пам’ятайте, що “якщо ви будете готові, ви не злякаєтеся” (Учення і Завіти 38:30).
Опануйте і застосовуйте ці емоційні навички, і ви побачите, що стаєте більш самозабезпеченими, більш відданими та емоційно врівноваженими протягом усього вашого служіння.