Книга Мормона і диво Великодня

У 3 Нефій 11 ми читаємо, що люди почули голос з небес. Спочатку вони не зрозуміли його, але, зосередивши всю свою увагу, зрештою впізнали голос Бога, Який проголосив: “Ось Мій Улюблений Син” (вірш 7). Небесний Батько не просто представив Ісуса Христа; Він свідчив у спосіб, притаманний лише Йому, про божественність Христа.

Спаситель є Першонародженим Сином Бога в дусі і Єдинонародженим Сином Бога у плоті (див. Учення і Завіти 93:21; Іван 3:16). Це одна з важливих причин того, чому Він міг здійснити Спокуту, яка уможливлює нашу внутрішню зміну. Без Спокути Ісуса Христа нас би автоматично було засуджено за наші помилки і гріхи. Завдяки Його Спокуті ми можемо не лише очиститися від них, але й навчатися з них. Оскільки Христос є божеством, Він може запропонувати нам благодать — божественну допомогу і настанови, — які можуть допомогти нам сягнути нашого вічного потенціалу.

Внутрішня зміна починається, коли ми виявляємо віру в Ісуса Христа і Його уповноважених слуг. Найперше, що зробив Христос, коли явився в давній Америці, — він запросив людей, одного за одним, стати свідками Його Воскресіння. Вони всі бачили й відчували ознаки Його спокутної жертви. (Див. 3 Нефій 11:14–15). А потім вони радісно вигукнули: “Осанна!” (вірш 17). Одна з інтерпретацій цього слова звучить так: “Ми молимо, спаси”.

Спаситель відповів на їхнє благання про спасіння, покликавши Нефія вперед і надавши йому силу і повноваження христити (див. вірш 21). У такий спосіб Він навчав, що спасіння приходить через обряди, виконані належною владою священства.

Ви можете запитати: “Але хіба люди в Америці вже не мали священства? Хіба вони вже не виконували уповноважених хрищень?” (Див. Мосія 18:8–17.) Так, але, здається, Ісус мав важливу мету, публічно надавши це повноваження Нефію та іншим учням. Можливо, Він хотів дати всім чітко зрозуміти, що ці люди мали повноваження представляти Його й виконувати обряди спасіння і піднесення, коли Його не буде. Можливо, це мало особливе значення через існуючі суперечки стосовно правильного способу хрищення (див. 3 Нефій 11:28).

Через обряди і завіти священства Небесний Батько відкриває доступ до благословень усім Своїм дітям. Ці обряди допомагають людям не лише подолати світ, але й стати більш схожими на Небесного Батька та Ісуса Христа.

Крім того, внутрішня зміна залежить від нашої здатності отримувати більше Христової сили. На Американському континенті Спаситель навчав людей Своєму вченню, зокрема вченню, отриманому від Небесного Батька (див. 3 Нефій 11:31–32). Воно вчить про віру в Господа Ісуса Христа, покаяння, хрищення і отримання Святого Духа (див. вірші 32–35). Якщо ми будуватимемо на цій основі, то зможемо витерпіти до кінця, “і ворота пекла не переможуть [нас]” (вірш 39).

Завдяки вченню Христа ми можемо отримати доступ до Його сили, і Він може змінити саму нашу природу. Без віри і покаяння ми б не мали великого бажання змінюватися. Без хрищення і дару Святого Духа наша сила змінюватися була б дуже обмеженою. Без принципу “витерпіти до кінця” зміна нашого внутрішнього ландшафту навіки була б поверхневою і тимчасовою, бо не було б часу, щоб вона глибоко проникла в серце і стала частиною нашого єства.

Як би сильно Небесний Батько та Ісус Христос не любили нас і не хотіли благословляти і допомагати, Вони не будуть змушувати нас до змін. Життя за вченням Христа і є застосуванням нашої свободи волі для того, щоб запрошувати Їх допомагати нам у набутті Їхніх божественних рис.

Коли Ісус Христос відвідав людей у давній Америці, Він виголосив промову, подібну до Проповіді на горі, записаній в Біблії, але зі значними відмінностями. Наприклад, Книга Мормона містить додаткові вчення Спасителя, яких немає в нашій теперішній Біблії. Ці вчення зосереджують нашу увагу на основних принципах і обрядах євангелії: вірі в Ісуса Христа, покаянні, хрищенні та отриманні Святого Духа. (Див. 3 Нефій 12:1–2.) Так ми отримуємо ширший контекст, у якому Заповіді блаженства постають не лише як добрі поради, а як щось значно вагоміше.

Президент Гарольд Б. Лі (1899–1973) назвав Проповідь на горі, яка починається із Заповідей блаженства, “одкровенням про характер Христа… або Його своєрідною “автобіографією”. Вони є запрошенням від Христа разом з Ним долучитися до процесу набуття Його божественних якостей. Грецькою мовою слово блаженний означає “удачливий” або “щасливий”. Однак, коли розглядається зв’язок Заповідей блаженства з Псалмами, це слово також може означати “святий” або “піднесений”.

Вирішивши вірити в Ісуса Христа і уклавши завіти, “благословенні бідні духом, які приходять до [Христа]” (3 Нефій 12:3). Якщо ми бідні духом, то розуміємо, що маємо пройти довгий шлях, перш ніж станемо подібними до Бога, і ми обираємо Ісуса Христа своїм Прикладом і Досконалим Наставником, Який допомагатиме нам у цьому. Коли нам це не вдається, ми сумуємо через наші гріхи і вирішуємо покаятися (див. вірш 4). Ми виявляємо лагідність, коли часто збираємося разом, щоб наближатися до Нього, приймаючи причастя. Причастя допомагає нам зміцнювати завітні стосунки з Небесним Батьком та Ісусом Христом, постійно запрошуючи в своє життя Їхню силу і вплив. (Див. вірш 5.)

Далі Спаситель навчав: “Благословенні всі ті, хто голодує і спрагне за праведністю, бо будуть вони сповнені Святим Духом” (вірш 6). Святий Дух є Тим, Хто освячує, “посланцем благодаті, завдяки якій кров’ю Христа змиваються наші гріхи і ми освячуємося (див. 2 Нефій 31:17)”. Маючи Його постійний супровід, ми стаємо милосердними і чистими серцем, подібно до Христа. Святий Дух допоможе нам стати миротворцями, які зможуть витерпіти переслідування так само, як це зробив Христос. (Див. 3 Нефій 12:7–11.)

Святий Дух може допомогти нам змінити поведінку і підняти наші бажання і мотивацію на вищий рівень. У нижчому, підготовчому законі, було сказано: “Не вбивай” (3 Нефій 12:21). Спаситель сказав, що нам навіть не слід сердитися на нашого брата (див. вірш 22). У нижчому законі сказано: “Не чини перелюбу” (вірш 27). Господь сказав, що нам навіть не слід дозволяти, аби хтивість увійшла у наші серця (див. вірші 28–29). “Усе старе скінчилося, і все новим стало”, — сказав Спаситель. — Отже, Я б хотів, щоб ви були досконалими, саме яким є Я, або Яким досконалим є ваш Батько, Який на небесах” (вірші 47–48).

Досконалість — це внутрішня зміна, якої ми прагнемо, але вона здається неможливою, поки ми не запам’ятаємо, що грецькою мовою слово досконалий звучить телеіос, що означає “завершений”, “цілий” або “повністю розвинений”. Префікс теле означає “на відстані”. Ми знаходимо його у таких словах, як телефон, телебачення і телескоп — спілкування і бачення на відстані. Ми бачимо, що у Книзі Мормона Ісус не називав Себе досконалим аж до Свого Воскресіння. У Своїй милості Він також дарує нам час, щоб навчатися і зростати, щоб стати цілісними і всебічно розвиненими.

У Книзі Мормона ми можемо бачити те чудо в житті людей після відвідування Спасителя. Їх усіх “було навернено до Господа, по всьому лицю землі… і не було суперечок і сперечань серед них, і всі люди справедливо вели справи один з одним” (4 Нефій 1:2). “Через любов Бога, яка жила в серцях людей… І певно не могло бути щасливішого народу” (вірші 15–16). Ці послідовники Ісуса Христа застосовували те, чого Він навчав, і з часом вони змінилися завдяки Його благодаті. Суспільство Сіону, в якому вони жили майже 200 років, показує нам, що завдяки Христу можливі позитивні зміни.

На Великдень ми вшановуємо Воскресіння Христа і обіцяння, яке воно дає, що ми також воскреснемо в досконалих і прославлених тілах. Пасхальна історія у Книзі Мормона вказує нам не лише на зовнішні зміни, а й на внутрішні зміни, до яких запрошує Спаситель. Книга Мормона — це ще одне свідчення про Ісуса Христа і про наші вічні можливості та потенціал, які ми маємо завдяки Йому.