З рубрики Щотижневі послання для дорослої молоді
4 речі, які слід пам’ятати, якщо ви відчуваєте тривожність у стосунках
Я зрозуміла, що хоча мені було страшно, Бог довірив мені зробити свій вибір щодо одруження.
Я не думала, що заручини викличуть у мене саме такі почуття.
Мій наречений був праведним, гідним і добрим. Ми з молитвою обдумали рішення одружитися. Але що б я не робила, я не могла позбутися жахливого відчуття тривожності.
“А якщо він мені не підходить? — думала я. — А якщо я зіпсую план Небесного Батька для мене, зробивши неправильний вибір?”
Іноді тривожність здавалася мені схожою на кам’яну брилу, з-під якої я не могла вибратися.
Якщо укладання шлюбу з моїм нареченим було правильним рішенням, то чому в мене виникали такі почуття? Можливо, Бог хотів сказати, що мені не слід виходити за нього заміж?
Згодом я дізналася, що відчуваю тривожність у стосунках, через яку мені було важко відчувати спокій щодо свого вибору. Якби я могла повернутися назад і поговорити зі своїм тривожним, схвильованим “я”, то ось, що я б собі сказала.
Кожна історія кохання різна, і це нормально.
Я пам’ятаю, як почувалася винною, читаючи дописи друзів у соціальних медіа про їхні заручини. “Це було найпростіше запитання!” — писали вони. “Я завжди знала, що він — той єдиний!”
Мені треба було зрозуміти, що моє відчуття тривожності не означає, що любов, яку ми відчуваємо одне до одного, була несправжньою, або що Бог не скеровував нас.
Зрештою питання не було в тому, як швидко ми закохалися або як легко нам було вирішити одружитися. Важливим було те, як ми разом зростали у важкі часи. І коли я побачила, як мій наречений любить мене в найважчий, найтривожніший період мого життя, то ще раз зрозуміла, що він — саме той, хто мені потрібен.
Почуття страху й тривожності приходять не від Духа.
Вміння бачити різницю між тим, коли до мене промовляє Святий Дух, а коли в мене з’являються некорисні думки через тривожність, допомогло мені рухатися вперед. Коли я надто хвилювалася від думки про те, що, виходжу заміж за свого нареченого, чи це було від Бога? Або це просто були власні страхи?
У Галатам 5:22 сказано: “Плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра”. Роздумуючи про випадки у своєму житті, коли Бог промовляв до мене через Свого Духа, я помітила, що це завжди супроводжувалося почуттями підбадьорення, спокою та підтримки. Він ніколи не викликав у мене почуття страху чи паніки.
Я також дізналася, що постійне неприємне відчуття занепокоєння насправді було класичним симптомом тривожного розладу. І хоча духовні спонукання зазвичай тихі й непомітні, моя тривожність була дуже гучною. Коли я почала застосовувати стратегії щодо подолання тривожних думок, мені стало легше заспокоїти розум і розпізнавати тихі підказки та підтримку Святого Духа.
Хоча такі моменти спокою часом траплялися рідко, це допомагало мені записувати їх. Іноді я чіпляла на дзеркало у ванній кімнаті стікер для нотаток з віршем з Писань, який мене втішав. Або я також писала у щоденнику про особливо спокійне почуття, яке я мала після щирої молитви. Ми з нареченим навіть записали відео, в яких говорили про моменти, коли обоє відчували спокій щодо нашого рішення одружитися. Коли мені було страшно, ми передивлялися ці відео разом, щоб пам’ятати, як Бог вів нас до цього.
Не бійтеся просити про допомогу.
Я пам’ятаю, що коли почуття тривожності огортало мене найсильніше, то відчувала, наче Небесний Батько покинув мене. Я читала Писання, ходила до храму, постилася і молилася, але все одно відчувала страх. Чому Він не надавав мені більше допомоги?
Озираючись назад, я бачу, що Він допомагав мені, хоча часто це відбувалося через інших. Він допоміг мені через мудрого єпископа, який вислухав мене і запропонував зустрітися з психотерапевтом. Бог допоміг мені через мого психотерапевта, який надав професійне пояснення і навчив практичних методів подолання тривожності. Пізніше мені допоміг лікар, який порадив спробувати медикаментозне лікування тривожності.
Бог також допоміг мені через членів сім’ї, які знали і любили мене. Коли я розмовляла зі своїм нареченим про свої почуття, мене також втішало його розуміння та підтримка. І мене втішало знання, що мій Спаситель досконало розумів мене і був поруч у найважчі миті.
Бог довіряє вам зробити свій вибір.
Попри всі тихі підказки і втішення, моя тривожність завжди викликала бажання мати більш певну відповідь. Я все ще молилася, щоб небеса відкрилися і щоб Бог послав безпомилковий знак, що мені слід одружитися саме з моїм нареченим.
Але цього не сталося.
Натомість я зрозуміла, що Бог довірив мені зробити свій вибір. Як би сильно я не хотіла, щоб Він просто сказав мені, що робити, вибір був за мною.
Президент Томас С. Монсон якось дав таку пораду: “Обирайте свою любов; любіть свій вибір”.
Врешті-решт я вирішила вийти заміж за свого нареченого. Ми запечаталися у храмі чудового літнього дня.
Увага, спойлер: моя тривога не зникла чарівним чином.
Я продовжувала зустрічатися з моїм психотерапевтом, приймати ліки, шукати духовного скерування і спілкуватися з чоловіком про свої проблеми. І з часом я стала краще себе почувати.
Мені подобаються ці слова старійшини Девіда А. Беднара, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Якщо ви і ваше подружжя залишитеся непохитними на шляху завітів, то матимете небесну допомогу, щоб створити шлюб, який ви прагнете мати”.
Мій чоловік і я одружені вже п’ять років. Життя не ідеальне, але ми дуже щасливі. Я така вдячна, що вирішила діяти з вірою, незважаючи на свою тривожність.
Якщо ви відчуваєте тривожність у стосунках з іншими, зверніться по допомогу до Господа, за скеруванням пророків, до ваших церковних провідників і, якщо потрібно, за професійною допомогою. Небесний Батько ніколи вас не залишить. Він буде направляти вас. І якщо ви будете намагатися йти за Ним, Він дасть вам сміливість довіритися своїй здатності робити правильний вибір.