Відповідь на важливе запитання: Що ви думаєте про Христа?

Нейтан Х. Вільямс

Викладач кафедри релігійної освіти, Університет Бригама Янга–Айдахо

Як наша відповідь на це запитання буде впливати на наше наступне життя?

У 76-му розділі Учення і Завітів представлено видіння, в якому центральне місце посідає Христос і яке служить запрошенням для всіх Божих дітей поміркувати над глибоким запитанням: “Що ви думаєте про Христа?” (Матвій 22:42). Старійшина Ніл А. Максвелл (1926–2004), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, наголосив на важливості нашої відповіді такими словами: “Чи наше життя і наші слова містять у собі таку відповідь: “Ти — Христос, Син Бога Живого?” (Матвій 16:16.) Допоки ми не зможемо цього зробити, все, що ми скажемо і зробимо, врешті-решт, мало що змінить”.

Розмірковуючи над значенням цього вірша — Іван 5:29, Джозеф Сміт і Сідні Рігдон отримали небесне видіння стосовно воскресіння Божих дітей і царств слави, яке вони отримують з огляду на їхнє ставлення до Ісуса Христа і Його вічної євангелії.

Хто такий Ісус Христос?

У видінні, описаному в Ученні і Завітах 76, наголошується на ключових істинах про Ісуса Христа:

“Господь є Бог, і крім Нього немає Спасителя” (вірш 1).
Він є “милостивим і благодатним до тих, хто боїться [Його], і з радістю шану[є] тих, хто служить [Йому] в праведності” (вірш 5).
“Він прийшов у світ… щоб Йому нести гріхи світу, і освятити світ, і очистити його від усієї неправедності; щоб через Нього могли бути спасенними всі, кого Батько віддав Його владі і Ним створив” (вірші 41–42).
І Ісус Христос зрештою “виконав цю досконалу Спокуту через пролиття Своєї власної крові” (вірш 69).

Особливий свідок

Джозеф і Сідні сміливо свідчать про реальність і важливість Ісуса Христа:

“Він живе!

Бо ми бачили Його, саме праворуч від Бога; і ми чули голос, що засвідчив, що Він є Єдинонародженим від Батька, —

Що Ним, і через Нього, і від Нього світи є та було створено, і жителі їхні є синами й дочками, народженими Богові” (вірші 22–24).

Сини загибелі

Ісус Христос спасе “всіх, крім [синів загибелі]” (Учення і Завіти 76:44). Вони дали повну відповідь на запитання “Що ви думаєте про Христа?”, відкинувши Святого Духа і заперечуючи Ісуса Христа і Його силу після того, як Його було відкрито їм (див. вірш 43). Роблячи так, вони “розіп’я[ли] Його у собі, і вистави[ли] Його на відкритий сором” (вірш 35).

Телестіальна слава

Як ті, хто знаходиться в телестіальному царстві, відповідають на запитання: “Що ви думаєте про Христа?” Вони вирішили відкинути євангелію і “свідчення про Ісуса” (Учення і Завіти 76:82, 101), відкинути Його заповіді, будучи “брехунами, і чаклунами, і перелюбниками, і розпусниками” (вірш 103).

Однак вони отримують воскресіння і ступінь слави, який “перевершує всіляке розуміння” (вірш 89). Вони дотримуються принаймні одного закону телестіального царства (див. Учення і Завіти 88:36), згідно з яким усі “схилять коліно і кожний язик сповідається Тому, Хто сидить на престолі на віки вічні” (Учення і Завіти 76:110).

Террестріальна слава

Як ті, хто знаходиться в террестріальному царстві, відповідають на запитання: “Що ви думаєте про Христа?” Хоча вони мають “свідчення про Ісуса”, вони “не є доблесними” в цьому; “отже, вони не отримують вінця над царством нашого Бога” (вірш 79). Вони матимуть благословення “отрим[ати] від присутності Сина, але не від повноти Батька” (вірш 77).

Ісус Христос і Його вічна євангелія закликають нас не лише знати , але й робити та перемінитися. Щоб отримати повноту Батька і Сина, людина повинна отримати храмові обряди і бути вірною цим завітам. Пророк Джозеф Сміт уточнює: “Якщо людина отримує повноту священства Божого, вона має отримати її у такий самий спосіб, яким Ісус Христос отримав її, і цей спосіб — дотримання всіх заповідей і виконання всіх обрядів дому Господнього”. Террестріальні істоти не бажають отримати повноту Батька.

Целестіальна слава

Як ті, хто знаходиться в целестіальному царстві, відповідають на запитання: “Що ви думаєте про Христа?” Вони отримують “свідчення Ісуса”; вони вірять “в Його ім’я”, їх було “хрищено за подобою Його поховання, кого було поховано у воді в Його імʼя” (вірш 51). Вони дотримуються “заповідей, [щоб] вони могли бути омитими й очищеними від усіх своїх гріхів і отримати Святого Духа рукопокладанням того, кого висвячено й запечатано в цю владу” (вірш 52). Вони “дола[ють] вірою [в Господа Ісуса Христа], і [їх] запечатано Святим Духом обіцяння” (вірш 53). Вони “ста[ють] досконалими через Ісуса, посередника нового завіту, Хто виконав цю досконалу Спокуту через пролиття Своєї власної крові” (вірш 69).

Ісус Христос розумів Свою роль у плані щастя Небесного Батька: “Я — дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене” (Іван 14:6). Ніхто не отримує целестіальної слави або повноти Батька, не приймаючи всього, що Спаситель пропонує через Свою Спокуту (див. Учення і Завіти 84:37–38): Його любов, силу, милість, доброту, служителів, правосуддя, заповіді, обряди і завіти.

Президент Рассел М. Нельсон вказував на роль Ісуса Христа, без якої Божі діти не зможуть отримати вічного життя: “Довготривала мета Церкви — це допомогти всім її членам зміцнити свою віру в нашого Господа Ісуса Христа і Його Спокуту, допомогти їм укласти власні завіти з Богом і дотримуватися їх, а також зміцнити і запечатати свої сім’ї”.

Президент Нельсон заохочував зробити целестіальне царство нашо метою, “а потім ретельно обдумати, куди кожне з [наших] рішень, яке [ми] прийме[мо] тут, на землі, приведе [нас] у прийдешньому світі”. Відгукнувшись на це запрошення, ми будемо підготовлені відповісти на важливе запитання: “Що ви думаєте про Христа?”

Видіння ступенів слави запевняє нас не лише в тому, що свобода вибору є реальною, але також і в тому, що вибір дійсно має значення. Це також нагадує нам, що завдяки Ісусу Христу ми “викуплені від падіння” і “стали вільними назавжди… [щоб] вибрати волю і вічне життя через великого Посередника для всіх людей, або вибрати неволю і смерть” (2 Нефій 2:26–27). Що ми оберемо? Наше майбутнє в цьому житті і наша вічна доля настільки ж яскраві, як і наша віра в Ісуса Христа.