Голоси святих останніх днів
Найпрекрасніший день
Господь використав індіанське походження мого батька, щоб допомогти йому примиритися з сім’єю.
Мій покійний батько, Клод Рой, помер у 2015 році невдовзі після свого хрищення. На той час ми з мамою, братами і сестрами вже певний час були членами Церкви, але протягом десятиліть мій батько категорично не хотів до неї приєднуватися.
З часом, за його словами, його “серце закам’яніло, [його] дратували відвідини дітей та онуків і [він] хотів ізолюватися від своєї сім’ї. Напруга в нашому домі зростала, а стосунки з дружиною загострилися”.
Приблизно в цей час він почав відслідковувати своїх канадських індіанських предків, які були нащадками народів Мікмак і Гурон-Вендат. Після того як він зв’язався з громадою Мікмак неподалік від місця, де він виріс, його запросили на церемонію повов, яку проводять корінні американці.
У вечір проведення цієї церемонії вождь розкрив свої обійми і попросив дітей підійти до нього, щоб він міг їх благословити. Розмова про важливість сім’ї та нащадків, яка почалася після цього, вразила мого батька, як грім.
У той момент він сказав: “Я побачив, як моя сім’я простягає до мене руки, а я повертаюся до них спиною. Мене охопив непереборний, невимовний сум, немов моє серце розривалося на шматки. У той момент я зрозумів, що Господь за допомогою слів племені, з якого походять мої предки, пом’якшив моє серце. Я знав, що маю звернутися до Небесного Батька і виправити шкоду, якої завдав своїй сім’ї”.
Тато почав миритися з нашою сім’єю, просячи прощення у кожного члена сім’ї. Наслідуючи приклад дружини і дітей, він почав молитися і читати Книгу Мормона. Прочитавши багато історій про Американський континент, він відчув зв’язок з Книгою Мормона. Він відразу відчув підтвердження, що вона правдива.
“Оточений своєю сім’єю, я охристився і став членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, — сказав він.— То був найпрекрасніший день у моєму житті! Я свідчу про силу прикладу, сповненого любові. Упродовж 36 років моя дружина зберігала свою віру і була для мене прикладом, подібним до Христового, хоча моє серце закам’яніло. Потім два вихідні змінили для мене все”.
Історія мого батька чудово нагадує нам, що Спасителеві “руки милості простерті до [нас]” і що коли ми покаємося, Він дійсно прийме нас (див. Алма 5:33).